Війна підштовхнула до роботи на землі

Підприємець із села Глузди Куликівського району Віктор Сачко вирощує зернові культури, робить гранульований корм та виготовляє чисту олію.


Разом із зятем Сергієм біля машини для виготовлення гранул

Поки чоловік виготовляє два види олії: з гарбузу та соняху. Та в майбутньому він планує розширити цей асортимент. На відміну від промислових, олії пана Віктора мають особливий смак, неперевершений аромат та несуть неабияку користь для здоров’я.

Після демобілізації з війни на Донбасі Віктор Сачко вирішив щось змінити в своєму житті й випробувати свої сили в до цього не відомій діяльності – приватному підприємництві. Віра у власні сили, неймовірна підтримка родини та збіг обставин змусили його розпочати нову кар’єру в мирному житті.



«Повернувшись у 2015 році з АТО, я став на біржу праці і зареєструвався як приватний підприємець, – розповідає чоловік. – Отримав там одноразову виплату на перший етап розвитку. Потім ми з такими ж хлопцями, як і я, які повернулися з АТО, оформили свою землю (гарантовані державою 2 гектари землі для учасників АТО, – Авт.) і вирішили обробляти самі. Оскільки всі одночасно обробляти не можуть, а в мене була яка-не-яка техніка, то я вирішив узяти все на себе. Взяв у них землю в оренду, уклав договори і сплачую їм орендну плату як за паї. І так вже понад три роки намагаюсь розвиватися. З техніки на момент оренди землі в мене був лише трактор, а вже потім потроху почав докупати техніку, без якої важко займатися фермерством. Адже наймати когось – це не вихід, треба мати своє.

Дуже підтримали мене тоді Віктор Труш і Віктор Зеленський. Допомагали і словом, і ділом, і добривами. Я ж тільки починав на полі працювати, а вони – все життя на землі. Та й зараз, якщо треба, то ніколи не відмовляють. За це їм велика дяка».

Віктор Іванович народився і виріс у селі в Срібнянському районі, потім одружився і переїхав до Глуздів. Можна сказати, що він все життя був біля землі, проте бажання займатися фермерством з’явилося саме на службі в АТО.

«Там були товариші, які працюють на землі, – розповідає чоловік. – Хтось свиней вирощує, хтось – ягоди, хтось – зернові. Тому і самому захотілось спробувати свої сили. Важко, але тут ти постійно при роботі. До того ж у сільському господарстві можна розвиватися і досягти багато чого. Було б бажання, ну і трохи грошей».

Кредити – не для дрібних фермерів

Пан Віктор людей на роботу не наймає, все робить самостійно, сподіваючись лише на себе. Лише кохана дружина Тамара завжди підтримає та допоможе, і донька Тетяна з зятем Сергієм.

«Зараз дуже важко починати будь-яку справу, якщо немає стартового фінансового капіталу, а особливо роботи на землі, – говорить чоловік. – Кредитів брати не можна, а іншого доходу немає, тому я й роблю все сам, нікого не беру на роботу, бо невигідно. Звичайно, хочеться збільшити площу орних земель, але все упирається в кошти. Збільшити – не проблема, проблема в обробітку».

Тож коли держава запустила програму доступних кредитів для підприємців і фермерів, він відразу вирішив, що буде брати. Та виявилося, що анонсовані кредити для підтримки малого підприємництва насправді підтримують лише тих, хто має чималий дохід.

«Розказують по телевізору дуже красиво, – говорить Віктор Іванович. – Кредити під 5%, 7% 9%. Я захотів взяти кредит під цю програму для того, щоб закупити добрива і посівний матеріал. Обійшов багато банків. Проте виявилося, що це по програмі не йде. Лише техніка, будівлі – словом, такі невеликі підприємці, як я, під цю програму не потрапляють. Та і у кожному банку сказали, що у мене має бути дохід до мільйона гривень, аби вони могли дати кредит. А так вони не можуть ризикувати своїми грішми. От вам і кредити від держави… Тому зараз доводиться викручуватися самостійно і розраховувати лише на себе».

На 20 га – з десяток культур

Наразі пан Віктор орендує у своїх побратимів 20 га землі. На них він вирощує різні зернові культури. А вже отриманий продукт або продає, або переробляє на олію чи гранули. В майбутньому мріє про закритий цикл переробки.



«Цього року я посіяв 2 га вівса, 2 га ячменю, 10 га проса, трохи пшениці і кукурудзи, десь 5 га соняшнику, який потім перероблятиму на олію, – розповідає чоловік. – Хочу розвести більше господарство і займатися еко-продукцією. Адже зараз зерно у таких невеликих підприємців забирають перекупники зовсім дешево. Минулоріч, наприклад, ціни на зерно не було. І я його віддаю за копійки. Я хочу вирощувати, переробляти і реалізовувати вже готову продукцію, щоб від початку і до кінця вести процес».

Соняшникова олія холодного віджиму



Три роки тому розпочав Віктор Сачко і свою справу з виготовлення натуральної соняшникової олії, яку виготовляв самостійно на невеликому маслопресі. Господар стверджує: процес виробництва олії не складний, головне – правильний рецепт і якісна сировина, яку чоловік вирощує у себе на городі. Ростить, як для себе, без жодних хімічних добрив. А в процесі виготовлення олії не використовує жодних домішок для поліпшення смаку чи подовження терміну зберігання.

Сам пан Віктор порівнює олію з гарним вином. В усякому разі, якість як першого, так і другого видно за наявністю осаду.

«Наша олія нефільтрована, холодного віджиму, – говорить чоловік. – У процесі виготовлення вона не проходить обробки та фільтрації, відтак ми отримуємо якісний продукт. Першою ознакою гарної олії є наявність осаду. Хоча після виготовлення у мене олія відстоюється десь тиждень, щоб осаду не було. Потім переливаю в іншу ємність, і вона знову стоїть тиждень. Та все одно осад там лишається. Натуральність олії можна визначити так само, як і вина. Чим довше стоїть, тим світліша стає. Проте навіть довго відстояна олія має осад. Саме в цьому й полягає її натуральність. Наша олія – це органічна продукція, в якій збережені всі вітаміни та корисні мікроелементи. Всі звикли до магазинної рафінованої, очищеної олії, люди вважають, що це гарна олія. Насправді ж, чим більше операцій у процесі переробки насіння, тим менше корисного в ній лишається».

Гарбуз дуже корисний

Окрім соняшникової, виготовляє підприємець і гарбузову олію. Вона, як і сам гарбуз, має чимало корисних властивостей для організму людини. Вважається, що гарбузова олія є потужним афродизіаком та добре допомагає при хворобах шлунково-кишкового тракту.

«Я ще роблю олію з гарбузового насіння, вона лікувальна, – розповідає чоловік. –Я почав робити гарбузову олію, бо прочитав, що вона дуже добре допомагає при хворобах шлунково-кишкового тракту і добре справляється з печією, яка мене мучила. Вирішив спробувати, і допомогло. Я ж не можу продавати людям продукт, у якості якого не впевнений! А так на собі спробував – дійсно, допомагає. Її беруть по майонезній баночці і приймають по одній чайній ложці на день І хоча гарбузова олія коштує недешево, люди розбирають. Така ціна, бо у неї значно менший вихід, ніж з соняшника, та й робити її важче. Гарбузи я використовую звичайні, які кожен садить на городі».

Якісній продукції реклама не потрібна

Які більшість невеликих підприємців, Віктор Сачко не робив ніякої промо-реклами своєї продукції. Просто почав їздити з нею на ярмарки, на базари і продавати. Купували друзі, знайомі, сусіди. Так за невеликий час про глуздівського олійника вже дізналися далеко за межами Куликівщини.

«Займаємось реалізацією своєї продукції по селах району, або їздимо на чернігівській базар. Хто спробував, дізнався її якість, то вже завжди беруть, – говорить пан Віктор. – Проте люди все одно шукають дешевше – на жаль, сьогодні про якість мало хто замислюється. І це сумно. Але ті, хто бодай один раз спробують натуральну олію, розуміють, наскільки вона краща за магазинну. На сьогодні в мене немає вже олії. Насіння закінчилося, робити нема з чого. Чекаємо наступного врожаю».

Ціна на натуральну соняшникову олію у пана Віктора порівняно невисока – 33 грн за один літр. В магазині, наприклад, пляшка олії (800-900 г) коштує приблизно так само. Гарбузова ж олія значно дорожча, але її багато й не треба.

«Я вважаю, що ціна на соняшникову олію невисока, – говорить підприємець. – Звичайно, гарбузова відчутно дорожча – 500 грн за літр, але ж вона має лікувальні властивості і багато її вживати не можна».

Комбікорм для курей і свиней

На олії Віктор Іванович не зупинився. Купив установку для виготовлення гранул і робить ексклюзивний корм за власним рецептом.

«Зі мною в АТО був товариш з Полтавщини, який замається свинями. В нього 50 голів свиней, і він кормить їх екструдованими кормами, які сам же й виготовляє, – розповідає чоловік. – Я теж загорівся. Багато читав про ці корми, з ним спілкувався. І зробив висновок, що багато продуктів ми просто переводимо. І якщо правильно сформувати і збалансувати комбікорм, то можна отримати кращий результат з меншими затратами. Я пішов по принципу «лише зерно, без біодобавок». Прочитав багато інформації про ці корми. Для здешевлення великі виробництва використовують біодобавки. Я заміняю їх різними видами зернових культур. Наприклад, білок є в кукурудзі, крохмаль – у пшениці. І результат очевидний. Кури в нас несуться цілу зиму. Люди беруть, і ті хто вже спробував, приїдуть знову. Ціна – 10 грн за 1 кг. Декому дорого, але ж я враховую вартість витраченого матеріалу, свій труд і доставку. Я офіційно працюю і сплачую податки».

На арахіс плани окремі

«Три роки потроху вирощую арахіс, – говорить чоловік. – Цьогоріч вже чималу площу хочу посадити і робити арахісову олію. Особливого догляду він не потребує, головне – підгортати землею. Ідею з арахісом підкинув товариш, який мешкає на Дніпропетровщині. Його бабуся жила на дачі і розказала, що картоплю вирощувала на три сім’ї. Коли картопля перестала родити, бабуся виростила арахіс і за вилучені кошти купила картоплі на ті ж самі три сім’ї. Сьогодні 1 кг арахісу коштує 60 гривень. Тому треба пробувати. До того ж він непогано родить у нашій місцевості».

Пасіка завдяки дружині

Все життя мріяв Віктор Сачко про свою власну пасіку, та коли вона все ж таки з’явилася, нею не було кому займатися. Тому дружині Тамарі довелося освоїти нелегку науку бджолярства.



У 2014 році товариш віддав мені один вулик, потім я піймав ще один рій і в мене стало два вулики, – згадує з посмішкою. – Так я почав займатися пасікою. Та вже через пару місяців прийшла повістка в армію. Подзвонив товаришу, кажу, забирай вулики, бо нікому їх догляди. Та він відмовився. Тому довелося дружині займатися нею, вчитися і доглядати. За що я їй безмежно вдячний. Сьогодні вже 7 вуликів, і це не межа».

Рідні пишаються і підтримують

«Дуже пишаємося батьком, що він зміг зробити щось своє, займається цим, незважаючи ні на які перепони, і ніколи не опускає руки, – говорить донька Тетяна. – Я пам’ятаю, як минулого року був дощ і він не міг зібрати кукурудзу, дуже переживав, і ми за нього тримали кулачки. Батько з ранку до ночі на полі і, він ніколи не здається, якою б критичною не була ситуація. Він у нас – молодець!».


З коханою дружиною Тамарою

Марія Пучинець, «Чернігівщіна» №18 (783) від 30 ківтня 2020

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: