Два ювілеї Тетяни Ступак

Двері скромного тісненького кабінету кадровиці Ніжинського міжрайонного управління водного господарства Тетяни Ступак майже не зачиняються: окрім колег, постійно заходять відвідувачі - на співбесіду, запитати про вакансії, навіть порадитися... і так уже 35 років! За цей час, зізнається пані Тетяна, зовсім не втомилася від щоденного потоку людей, і це при тому, що цієї весни героїня моєї розповіді святкує ще й власне 60-рїччя.



Пані Тетяна сама сільська, родом з Чистого Колодязя, що на Ніжинщині. Ніколи й не думала, що доля занесе в Ніжин і зоставить на одній роботі так надовго.

- Певно, це тому, що я люблю працювати з людьми, - зізнається жінка. - Завжди йшла на роботу як на свято. Для мене вона ніколи не була марудною. Навпаки, відчувала навіть певну відповідальність, адже доводиться вирішувати: чи приймати людину на роботу чи ні. Давати шанс, бо мені його теж колись дали...

Роботу з людьми Тетяна не покидала з юності. Після закінчення Монастирищенської середньої школи намагалася вступити до Київського інституту народного господарства імені Коротича, але не пройшла за конкурсом: не вистачило 0,5 бала. Дівчина вирішила їхати шукати заробіток до райцентру. Треба було допомагати своїй багатодітній родині, де вона друга з п’яти дітей водія та колгоспниці. Та хто візьме вчорашню школярку? 17-річна Таня, довго не думаючи, наважилася піти на прийом у високі кабінети. Тодішня очільниця виконкому райради Галина Калина спочатку здивувалася, побачивши дівча у себе «на килимі». Але, вислухавши історію дівчини, все ж пообіцяла допомогти. Зайнятість для недосвідченої працівниці шукали недовго. Пройшло три дні, і їй зателефонували. Таня тим часом допомагала мамі по господарству й у колгоспі. Хороша новина застала серед купи буряків - поїде працювати у Безуглівську школу піонервожатою.

З дітьми у переповнених класах хоч і важко, та контакт знайшла швидко. Зрозуміла, що це її. За порадою дирекції школи Таня навіть вступила на заочне відділення природничого факультету Ніжинського педінституту. Однак так і не закінчила навчання - завадило безгрошів’я. Малесеньку зарплату віддавала в родину.

А потім життя закрутило - заміжжя, діти. Доля знову привела в Ніжин на нову роботу. Стала медреєстратором, затим була на заміні діловодом у виконкомі. 10 квітня 1984 року пані Тетяна пам'ятає дуже добре, бо саме в цей день вийшла на теперішню свою роботу, яку полюбила одразу.

Знайомі та колеги Тетяни Ступак підтверджують - вона вольова жінка, мудра та цілеспрямована колега з незабутньою посмішкою.

На зустрічі випускників, через 30 років після закінчення школи, класна керівниця сказала про Таню: «їй Бог помагає». Пані Тетяні ці слова запали в душу, бо таки були правдою.

- Малою я захворіла, й дуже погіршився зір, - згадує. - Але Господь допоміг мені побачити білий світ. Я пішла на поправку і стала бачити.

В управлінні водного господарства вона зарекомендувала себе як душа компанії. Організовує заходи для колективу, придумує конкурси. Допомагає досвід шкільного організатора. Сама любить співи і танці з дитинства.

- Іноді пісня була для мене єдиною розрадою, особливо коли розчаровували люди, - ділиться моя співрозмовниця. -Знаю багато українських народних пісень. Та найчастіше наспівую одну з найулюбленіших з творчості Раїси Кириченко:

«На крилах ластівка нам весну принесла, Відтоді доля у нас - два крила,

Хоч осінь золота вже сивину снує Та я щаслива, що ти у мене є!»

Окрім пісні, віддушиною і підтримкою для Тетяни Ступак завжди були її діти - син Андрій та донька інна - два надійних її крила. Хоча вони вже дорослі й давно вилетіли з сімейного гнізда, однак досі брат із сестрою ніжно називають неньку «мамою». На власний ювілей пані Тетяна отримала від дітей подарунок - вечір у кафе, куди зможе запросити рідних та друзів.

Михайло Ломоносов, «Деснянка» №15 (750) від 15 квітня 2019

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Тетяна Ступак, кадровик Ніжинського міжрайонного управління водного господарства, Михайло Ломоносов, «Деснянка»

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект