Новини

Людям про людей 

• 
  (12 листопада 2010 14:26) Татьяна Примера: «В Москве до сих пор очередь в «Макдональдс»

  25 – летняя черниговка Татьяна Примера уже пять лет живет в Москве. Уехала туда, как и многие, работать и зарабатывать. Профессия у Тани весьма необычная— помощник оператора. Она помогает снимать фильмы. Анастасия Заворотнюк, Мария Машкова, Галина Польских — далеко не полный список актеров, с которыми уже успела поработать наша землячка.

  Коментарів: 10
• 
  (10 листопада 2010 17:22) Жінка, яка не знає, коли народилася

  У кожного своє щастя. Корюківчанка Зінаїда, наприклад, шукає притулок – донька її побила й на двері показала. – Я б навіть поїхала в глухе село доглядати когось із старих людей, – зізналася зі сльозами. – Ніколи не думала, що мені так гірко буде. Дітям, кажуть, треба прощати, а я не можу. Де в доньки жорстокість узялася?.. Не всі матері в теплі. Це – біда...

  Коментарів: 12
• 
  (10 листопада 2010 16:21) Земной поклон бабушке заменившей нам мать

  «Пісня про рушник» («Рідна мати моя»), авторы которой поэт Андрей Малышко и композитор Платон Майборода, для Прасковьи Крепко из села Козероги Черниговского района самая любимая. Ведь Паша Тихоновна, как в песне, и «ночей не доспала», и «в дорогу далеку на зорі проводжаєш», причем не только своих детей, по и внуков, которым она заменила мать…

  Коментарів: 1
• 
  (9 листопада 2010 16:49) Прожив в счастливом браке 50 лет, супруги решили обвенчаться

  Таинство венчания состоялось 2 ноября в храме Всех Черниговских Святых. Среди приглашенных - только самые близкие - дети, внуки, родственники, друзья. Анна Андреевна, как и положено невесте, была нарядной и красивой. Ее супруг, Анатолий Филиппович, не поддавшись ни на какие уговоры надеть новый костюм.

  Коментарів: 7
• 
  (9 листопада 2010 15:39) Тамара Яценко: «Единственный соперник — я сама»

  В спектакле «Голубка», который представил черниговской публике в рамках фестиваля «Славянские театральные встречи» киевский Молодой театр, заняты прекрасные актеры: очаровательная Лилиана Ребрик, фееричный Виталий Шептекита…

  Коментарів: 18
• 
  (9 листопада 2010 15:36) Исповедь о запретной и потерянной любви

  «Осень... Такое прекрасное, но фатальное для меня время года. Почему-то все мои родные умерли осенью — папа, мама, тетя, которая была мне крестной... Любовь своей жизни я встретила осенью, и расстались мы также осенней порой. Люблю я осень и боюсь ее!» В 40 лет ее настигла любовь. Неожиданная, безумная, безудержная. А поскольку она замужем, то еще и запретная.

  Коментарів: 4
• 
  (9 листопада 2010 13:10) Як наші хлопці в армію ходили

  Кожного юнака хоча б раз у житті викликають до військкомату, і згодом ці візити закінчуються або призовом в армію, або звільненням від військової служби. Хтось із парубків мріє служити в роті почесної варти, інші зв’язківцями, треті – хочуть стати десантниками, а у когось мрія – морський флот. Проте бажання призовника не завжди збігається з рішенням призовної комісії.

  Коментарів: 8
• 
  (8 листопада 2010 17:02) Николай Романюк: «К крови можно привыкнуть, а вот к чужой боли — никогда»

  31 октября главному врачу Черниговской областной больницы, заслуженному врачу Украины Николаю Романюку исполнилось 60 лет. Мы от всего сердца поздравляем Николая Михайловича с этой знаменательной датой и предлагаем вниманию читателей небольшое интервью с уважаемым юбиляром.

  Коментарів: 1
• 
  (5 листопада 2010 17:41) Афганець вкрав у жінки доньку і погрожував тюрмою

  Уже шість років Світлана Султан не бачила доньку Аліну. Дівчині нині 20-ий рік. Живе вона в далекому Афганістані, серед чужих людей. Світлана Василівна і її мати Любов Василівна Клименчук бояться померти, так і не побачивши Алінку, не сказавши їй «прости»... За те, що й досі не змогли вирвати з чужих рук. Просять усіх небайдужих допомогти врятувати Аліну.

  Коментарів: 10
• 
  (2 листопада 2010 16:17) Обділивши слухом і мовою, доля щедро нагородила Оксану оптимізмом та хистом до вишивки

  Ми не завжди цінуємо те, що дано нам від Бога, а саме: можливість бачити сонце, чути голоси рідних людей, милуватись барвами природи. Маючи ці дари, ми часто нарікаємо на життя та скаржимося на щоденні негаразди. При цьому навіть не замислюємося, що часто наші проблеми - дріб'язок, не вартий уваги.

  Коментарів: 1