
Когда Николай Григорьевич строил дом, часть его - большую веранду с южной стороны - отвел под зимний сад. И теперь, даже если за окнами минус двадцать, в саду температура ниже 18 градусов тепла не опускается: иначе тропические растения не выживут. А перечень этих растений поражает.

Понедельник. 10 утра. После выходных Чернигов только настраивается на рабочий лад. Звук шагов одиноких прохожих не тонет в городском шуме, отзванивает в воздухе с почти солдатской четкостью. Более оживленно – возле «Дружбы» – торгового центра.

Нещодавно колегія головного управління культури, туризму та охорони культурної спадщини нашої області присвоїла Чернігівському студентському драматичному театру «Ілюмінатор» почесне звання народного аматорського колективу.

«Третьеклассник Стасик Шапка — это наш маленький интеллигент, — говорят в смолянской школе (Куликовский район). — Всегда чистенький, опрятный, в вычищенном костюмчике и белой рубашке. Все это благодаря его бабушке-опекуну — Наталии Хлипе. Ей надо памятник поставить!». — Недаром в народе говорят, что своих детей жалко.

Слова, которые мы вынесли в заглавие, мечтает услышать каждая девушка. А еще так называется программа на телеканале СТБ. 31-летнему Владимиру Криволапу из Городни за этот год довелось и сказать эти два заветных слова своей любимой, и поучаствовать в одноименной телепередаче. Чем же закончились обе его истории?

Дело двух врачей Бахмачской районной больницы, Татьяны Бибик и Раисы Лобановой, которых обвинили в смерти 24-летней роженицы Виталины Зуб, предали немалой огласке. О нем говорили в прессе и на телевидении. Чем оно закончится? Этот вопрос интересовал каждого, кто слышал об этом. Вот и развязка.

Дитині, може, як нікому, потрібно, щоб її любили. Тоді вона щаслива. У маленької Оленки Кришковець життя склалося так, що стала вона сиротою при живих батьках. Рік жила в притулках і просила не матір — чужу людину: «Заберіть мене!»- У сім'ї бахмачанки Тамари Кочерги, яка взяла дитину під свою опіку, дівчинка почувається щасливою. Бо її люблять.

На волі не ледачий якось заробить на хліб. А як воно там, за гратами? Що виробляють? З чого живуть? Розповідає полковник Іван Кочубей, начальник управління державного департаменту України з питань виконання покарань в області: — На сьогодні в області функціонують СІЗО в Чернігові...

Цього колоритного чоловіка можна порівняти хіба що з бравим солдатом Швейком, бо йде він по життю гідно та з посмішкою. Він присвятив майже все своє трудове життя виробничо-навчальному процесу й вихованню підростаючого покоління. Минулого року його стаж роботи майстром виробничого навчання перевалив за чверть сторіччя!

Є в житті сфери, що здатні згуртувати «фізиків» і «ліриків», які вічно сперечаються один з одним. І одна з них — охорона правопорядку. Судіть самі: тут важливі й прагнення до точності виконання законів, і логіка для розкриття злочинів, і комунікабельність та психологічні здібності, щоб розговорити свідків і порушників, і фантазія...