
Віталій Єрмаков, Олександр Філіппов, Єгор Картушов та Йоонас Тамм – ці імена знають не тільки в Чернігові, а й далеко за межами нашого регіону, бо вони належать гравцям одного з кращих клубів України – чернігівської «Десни».

Мова про домaшніх улюбленців, яких мають близько 57% українців. Такі дані отримaли компанії Research&BrandingGroup після проведення соціологічних опитувань. Та чи кожен заводить твaрину, свідомо розуміючи, що на нього очікує та яку велику відповідальність він бере на себе?

Друга світова війна боляче вдарила не тільки по військових. Не менше страждали цивільні – комусь доводилося жити в окупації, когось відправляли на примусові роботі у Німеччину, хтось пройшов концтабори. Про те, що таке концтабір, що у ньому було найстрашнішим

Домашнє виробництво тканин було поширене в Україні від доби неоліту. Важко знайти селянську хату, де б для потреб сім'ї не виготовляли сукно й полотно для одягу та щоденного вжитку. Зазвичай це робили переважно жінки, тканина ж у чоловіків виходила щільнішою і чистішою в обробці.

— Відпрацювала баба своє, — тримаючись за ходунки, виходить з хати 82-річна Ольга Ященко з Новгорода-Сіверського. Вже п’ять років як поховала чоловіка Івана. Та стареньку не полишають діти і онуки. Щовечора дізнатись про тиск телефонує старший син Володимир.

Щороку в третій четвер травня Україна відзначає унікальне свято — День вишиванки. Цьогоріч воно припадає на 21 число. Це свято не прив’язане до жодного державного чи релігійного і є самобутнім, сповненим національною єдністю та патріотичним духом.

468. Саме стільки фронтовиків Другої світової сьогодні живуть на Чернігівщині. З них 22 – ветерани партизанського руху, 20 побували у німецьких концтаборах. Крім того живими залишаються 22 вдови ветеранів.

75 років тому, на початку травня 1945 року капітулював Третій рейх, пізніше, у вересні 1945-го, остаточно закінчилася Друга світова війна. Війна, яка, за різними оцінками, забрала від 5 до 10 мільйонів українських життів.

У вітальню висипались п’ятеро хлопчиків-братиків. Дворічний Тимофій, чотирирічний Назар, шестирічний Ілля, восьмирічний В’ячеслав та дев’ятирічний Денис. Всі дуже схожі між собою: русяві, як мама, однаково пострижені, чистенько вдягнені. Посміхаються на весь рот.

Чого тільки не чула під час карантину: гнівні обурення, що нас обмежили від звичних крамниць, ресторанів… Транспорт не ходить… І навіть у сквері не можна погуляти… І чому тільки удвох, мовляв, ми звикли проводити дозвілля вчотирьох… У голові крутилося іронічне: як ви тільки живете?.