Чи є у вас картата ковдра?

Картата — тобто у клітинку. Така, як у Романа Насірова, заарештованого за підозрою у корупції. А потім благополучно поновленого на посаді. Вона йому допомогла пережити найтяжчі часи. А у вас є картата ковдра?



Сучасна, на кнопках

Ірина Соляник, заступник начальника управління - начальник відділу роботи з персоналом управління персоналом Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Чернігів:

— Картатої немає, а тепленька ковдра є. Сучасна, з двох половинок. Або ще подвійною її називають. На кнопках по периметру. І, як у фільмі «Бриллиантовая рука», «легким движением руки элегантные брюки превращаются в шорты» (сміється). Так і у мене з ковдрою. В теплу пору року можна одну половинку відстібнути, стає дві тоненькі ковдри, не такі жаркі. А взимку другу половинку назад пристібнув — і порядок. Купували її років три тому. В магазині будматеріалів, у відділі постільної білизни. Коштувала приблизно 500 гривень. Тоді це було дорогувато. Не пух і не синтепон. Скоріш за все, з холофайберу.

Як з чоловіком зійшлась, так і ватяну купила

Валентина Турчина, пенсіонерка, Бригинці, Козелецький район:

— Як заміж за Михайла Германського вийшла дев’ять років тому, стільки років і ковдрі нашій. Перші два чоловіки померли. Третього знайшла із Західної України. У чому був, у тому і прийняла. Ковдру ватяну купила. Та вже вона старенька, треба міняти. Влітку день народження, буде 60. Мо’, діти подарують. їх у мене семеро. Один син і шість дочок. Одинадцять онуків. Одна в Туреччині живе, заміжня. До неї в теплі краї ні разу не літала. Боюся, дуже багато памперсів потрібно буде, щоб літак перенести.

Є. З вистави

Сергій Мойсієнко, генеральний директор Чернігівського обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка:

— Є серед реквізитів театру (предметів, які використовують актори у своїй грі). Коричнева з білим. Ця ковдра задіяна у виставі «Каліка з острова Інішмаан». Не пам’ятаю, де ми її взяли. Речі для вистав приносимо з дому, купуємо у секонд-хендах чи просимо у знайомих. Удома в мене такої ковдри нема. Вкриваюся легкою сучасною. З якого вона матеріалу, не знаю. Дружина цим займається.

«Картата є, у вишневий ромбик. І подушка, щоб п'ятій точці м'якенько було»

Анатолій Кузьмич, пенсіонер, Городня:

— І ватяна, і картата є. Вишневого кольору, у ромбик. Купувала покійна дружина років 10 тому. Жінки вже вісім з половиною років немає. А я ще під ними сплю, як пам’ять лишилися. Я колишній тракторист, 23 роки на пенсії. Водії трактора на сидіння під п’яту точку теж чи ковдрочки, чи подушки підкладають. Щоб м’якенько було. У мене і зараз ще подушечка лишилася. З пір’я. Коли надворі худобі їсти варю, підстилаю.

«Сплю на перині»

Ольга Горбатенко, секретар Слабинської сільради, Чернігівський район:


— Є картатий легенький плед, а ковдри картатої тонкої нема. Укриваюся ковдрою з синтепоновим наповнювачем. Сплю на бабусиній перині. Бабуся тримала гусей. Пам’ятаю, як вона скубла їх, як готувала пір’я, пух. Чи шкідлива перина для осанки? Не думаю про це. Я люблю тепло. Головне, що мені тепло і м’яко.

«У мене алергія на пух»

Валентина Плотнікова, заступниця голови профспілки вчителів, очолювала протести освітян при невиплаті зарплат, Городня:

— Нема. Вкриваюся леопардовою, схожою на фліс (синтетичний нетканий матеріал). До штучних матеріалів ставлюся схвально, бо у мене алергія на хутро та пух. Незначна алергія. Набагато менша, ніж моє несприйняття корупціонерів і хабарників. Від них усі біди у країні.

Тижневик «Вісник Ч» №1 (1703), 3 січня 2019 року

Теги: картата ковдтра, опитування, Роман Насіров, «Вісник Ч»

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект