«Як багато і на велику родину брати, то з Сосниці до Мени на закупки їздити вигідніше»

75-річна Людмила Заглядська із Сосниці їздить за покупками до Мени. У сусідньому райцентрі продукти дешевші. Відстань — 20 кілометрів. Як за хлібиною їхати, то, звісно ж, не те. А як на тиждень для великої родини скупатися, то вигода є.



Прицінювалися на найнеобхідніші харчі: хліб, олія, цукор, борошно, крупи. Молочка, м’ясне.

— І я, і невістка моя їздимо до Мени за покупками, — розповідає Людмила Яківна. — Оксана з сином і внуками живуть у Спаському. Магазинчики малі, приватні. Ціну хто яку хоче, таку і ставить. І у Сосниці на моєму кутку у магазині, наприклад, цукор по 12,50 за кілограм. Коли у центрі можна знайти і по 12.

У Мену їздять, зазвичай, у неділю. Базар більший. Вибір теж. Останнім часом і у нас торгують і з Корюківки, і з Мени. Тричі на тиждень базарні дні, — пояснює жінка. — У середу торгує Корюківка. Такі черги стоять, не передати. По п’ятницях товар з Мени. У неділю — наш, сосницький базар. Оце картоплю почали здавати, оборот пішов.

Ану, зараз подзвоню Оксані, перепитаю, що почім у Спаському, — глушить свій вишневий скутер, дістає з кишені мобільний.

— На скутер сіла, як на пенсію пішла, у 1999 році. Працювала головним бухгалтером у райкомі профспілки сільського господарства. Останнє місце роботи — Менський фонд соціального страхування. Хоч пенсію заробила нормальну, та все одно рахую. Це не соромно і треба робити.

У скутерок 5 літрів заллю і тиждень по Сосниці літаю. Був час, коли в Мену і за бензином їздила. Гривня-півтори була різниця в ціні. І якість краща. На «місцевому пальному» мій скутер чахкав. А тоді і ціна, і якість зрівнялися.

Значить, їдемо у центр Сосниці, у самі великі і популярні магазини, — розмірковує Людмила Яківна. — Всі три поряд. А пенсіонеру кожна копійка цінна. Ану, обслужіть нас, — звертається до продавчині. — Чорна хлібина київського хлібозаводу по 14 гривень. Є і дешевша, по 10. Від нашої, сосницької пекарні. Оцет у сезон для господині — один з найнеобхідніших товарів для консервації. Найдешевший дев’ятипроцентний — 9 гривень. Найдорожчий —14. Борошно по 82 гривні за 5 кілограмів. Найдешевша півлітрова пляшка олії — 34 гривні. Упаковка вермішелі — 16. Найдешевша фасована гречка — 21,50. Рис — від 24. Сіль кам’яна кухонна — 8,50. Куряче яйце, розміром з перепелине, 28 гривень. Нормальне — 31. Курей не тримаю. А яйця і у котлетку вбий, і у млинці треба. І так посмажити. На тиждень найменше три десятки беру.

Молочне у Мені набагато дешевше. На сосницькому базарі трилітрова банка молока доходить до 35 гривень. У Мені за 25-28 можна уторгувати. Сметана — 35 гривень півлітрова баночка. У Мені гривень на сім точно дешевше. Бо там же сіл багато навколо райцентру. Везуть на продаж. А на Сосницю автобуси із сіл ходять рідко, конкуренція мала, ціна висока. Я ж іще та бритва (має на увазі — гостра на язик. — Авт.). Завжди торгуюся. Купувала на зиму цибулю у сітці. Каже: «Вісім гривень» — «Е-е-е ні. Оптом, по сім беру». І віддають. Раніше ж завжди просила на шоколадку скинути. А тепер вона тридцятку коштує, хто ж стільки вступить? Хіба що на речах.

М’ясо: свинина — від 90 гривень за кіло. Ошийок — по 130 гривень.

— Тільки горілка по одній ціні, від 80 гривень за 0,5.

— У кожному магазині є столик, де можна як горілки, так і кави попити. До Мени намагаюся їздити раз на два тижні. Хоч і 20 років на пенсії, та активна. Кросворди розгадую, щоб голова працювала. Бісером вишиваю. Моя покійна мама до 95 років обливалася холодною водою кожен день. І я до морозів ходжу на річку окунатися. Міль і немитий посуд стоять на місці, а я у русі.

І до куми на чай-каву треба заскочити. З дівчатами у центр вийти на шампанське. То по щавель збиралися їхати.

Зараз побачимо, що тут нам пропонують, — відчиняє двері магазину в Мені. Прицінюється до товарів такої самої марки, як бачили в Сосниці: — Гречка по 19-20. Рис — 22,80. Борошно — 80 за 5 кіло. Олія — 35 гривень. Дорожча. Вермішель довга —13 гривень, іншої фірми по 11 можна купити. На хліб ціна однакова. Яйця великі — 29. Цукор — 12. Сіль — 8. Оцет по 8,50.

Як на горілці проп’єш, то на сірниках не зекономиш. Бо ще ж треба додати і дорогу. В один бік на рейсових автобусах 10 гривень.

Можна приблизно підрахувати, — замислюється. — Як везти одну сумку та витратити на дорогу, то одне на одне виходить. Як робити масштабну закупку, з речами, побутовою хімією, то вигода є. Як зразу три упаковки борошна у Мені візьмеш, то ще й мило вийде. Це ж ми у супермаркетах дивилися. На базарі ж дешевше можна взяти. А ще часто проводять усілякі ярмарки з продажу квітів, розсади, насіння.

— Можна сусідам скластися, машину заправити.

— Як машину наймаємо, то про Мену вже не думаєм. На Чернігів, на базу, що на Ріпкинській, їдемо. За моїми підрахунками, і паливо окупається, і економія невелика є. А ще — більший вибір і сам провітрився.

Юлія Семенець, тижневик «Вісник Ч» №38 (1689), 20 вересня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: