Задесення лишають без школи…

«Діти не винні, що живуть в такому селі», – це крик душі батьків, вчителів, учнів Пекарівської ЗОШ І-ІІ ступенів, де навчаються 25 дітей і яку закривають через відсутність сигналізації і недотримання норм пожежної безпеки. Вони хочуть відстояти свою школу, от тільки влада їх не чує.



Сьогодні закриття багатьох шкіл прикривають освітньою реформою, необхідністю економії коштів та нібито низькою якістю освіти у малокомплектних школах. Та поки є 25 учнів, і держава виділяє на них субвенцію, школи намагаються втримувати, бо в сільській місцевості вважають: нема школи – нема села. Як не прикро, та інфраструктура більшості сіл складається з сільської ради, ФАПу, старенького клубу і, власне, школи. Причому остання відіграє роль чи не єдиного культурного осередку, рушія розвитку населеного пункту. Саме таким культурним центром є для жителів Задесення і Пекарівська школа, яку, попри наявність 25 учнів, зовсім не хоче відстоювати місцева влада, мовляв, нема школи – нема проблем.

Самі ж пекарівці категорично проти прийнятого рішення про закриття школи, тільки їх думки ніхто не питав. Місцеву владу не цікавить те, яким чином, всупереч законодавству (молодші школярі мають бути в дорозі не більше, ніж 15 хвилин, учні середньої і старшої школи – не більше 30 хвилин на день), 25 учнів будуть їхати 24 кілометри ґрунтовкою в один бік для здобуття знань в сусідній Коропський район. Без громадських обговорень школу закривають, а майже всі шкільні меблі вже вивезли невідомо куди. Місцеві жителі ще сподіваються, що влада їх почує, і в Пекареві пролунає ще не один шкільний дзвінок.

ДСНС вимагають те, чого немає в жодній школі району

Виконуючий обов’язки старости Пекарівської сільради Володимир Труба говорить, що не підтримує рішення керівництва громади про закриття школи. Проте, за словами місцевих жителів, був досить пасивний в цьому питанні і зовсім не відстоював інтереси людей.



«У листопаді минулого року без попереджень були з перевіркою в школі представники УДСНС, про їх приїзд я не знав аж доти, доки приписи були подані у суд і вже була судова ухвала, – говорить Володимир Труба. – У ній зазначено, що приміщення школи не відповідає пожежним вимогам, тому потрібно припинити його експлуатацію. Основні претензії: в електропроводці не обпаяні дроти, не оброблене антигорючими речовинами дерев’яне перекриття даху, двері не в той бік відчиняються, сигналізації та громовідводу немає – тобто ввесь набір, який вони могли вписати, і ці вимоги не виконані в жодній школі на Сосниччині. Половину ми виконали, лишилися сигналізація і оброблення антигорючою сумішшю. Та в громади грошей на це немає. Моя думка однозначна: я за школу. Тим більше, у нас патова ситуація: край району в досить гарному, але незручному географічному місці. І якщо школа перестане функціонувати, то гроші будуть перераховувати в чужий район, залишаться без роботи наші вчителі. Голова ОТГ сказав, що він має діяти за законом і ніяк інакше, тим паче, перспектив у цієї школи немає».

До речі, рішення суду діє фактично на приміщення, а не на школу як установу. Тобто світло відключать незалежно від того, буде там школа чи ні.

«Це приміщення належить не школі, а належить сільраді – це адмінбудівля. Школі ми його здаємо в оренду за 1 гривню на рік, – продовжує Володимир Труба. – В судовій ухвалі написано припинити експлуатацію будівлі шляхом відключення від електроенергії, виходить і наш старостинський округ відключать. Мені повідомили, що з 13 по 28 серпня буде повторна перевірка цього будинку. Я відповів, що не дам знеструмити це приміщення, бо тут знаходиться і АТС. Лінія йде одна, тому все село без світла буде, якщо цю будівлю відключити від електрики».

Обіцяли зберігати, натомість закривають



«До Пекарівської сільради входить чотири села: Пекарів, Кнути, Костирів та Синютин. Раніше у нас було чотири школи: дві початкові та дві І-ІІ ступенів, – розповідає вчитель вищої категорії з 43-річним стажем Олена Лисанська. – Першою закрили Кнутівську ЗОШ, потім Костирівську, потім закрилася Синютинська школа. Учні цих шкіл та частина вчителів перейшли до Пекарівської школи, яка залишилася одна на все наше Задесення. У нас тут красива природа, Десна, притоки, але немає дитсадка, в двох селах немає навіть магазинів, немає рейсового автобуса. Сполучення з Сосницею через переправу. Весною і восени нас взагалі затоплює. Коли агітували наших людей йти в Сосницьку громаду, то перше, що нам обіцяв тоді ще кандидат, а тепер голова ОТГ Андрій Портний, що школа буде, навіть, коли там залишиться 15 дітей. Адже ми живемо в таких умовах, що школу не можна закривати. Люди повірили і проголосували за нього. Та пан Портний швидко забув про свої обіцянки. Поряд з нами знаходиться село Шабалинів Коропського району, куди й хочуть ґрунтовою дорогою старим автобусом возити наших дітей. Коли суха погода, то все нормально, а весною і восени там болото. Грузнуть навіть вантажні машини. А що будуть робити діти взимку якщо замете, не дай Боже… До нас звідти і хліб не завжди довозять. Та й громада інша. Керівництво говорить, що від Пекарева до Шабалинова 8 кілометрів. Та треба рахувати той кілометраж, який проїжджатимуть діти. От і рахуємо – від Пекарева до Синютина 4 кілометри, потім – Кнути, Костирів – це ще 9 кілометрів, потім вертаються до Шабалинова – це ще 11 кілометрів. От і виходить: 24 кілометри кожного дня дітям доведеться їхати в один бік. Це вже порушення закону. Зараз в районі школи І-ІІ ступенів реорганізовують у початкові школи. Чому у нас не можна залишити хоча б початкову ланку? Не врахували нашу думку, думку батьків, усієї громади – так не можна. Це рішення суперечить усім можливим нормам, більше того – за це є кримінальна відповідальність. І позиція пана Портного незрозуміла. На час перевірки Пекарівська сільрада була в складі Сосницького району. І нам відомо, що район мав би виділити гроші на усунення недоліків в нашій школі. Та зі створенням громади все змінилося. Вже в громаді дочекалися, поки справа дійде до суду, і грошей для нас не знайшлося. Відтак 25 травня 2018 року суд своїм рішенням припиняє експлуатацію приміщення шляхом від’єднання від електромережі».

Дітей заберуть, а працівники не потрібні…

Після закриття школи десятеро вчителів залишаються без роботи. Педагоги говорять, що керівництво громади називає їх непрофесіоналами, бо вони не мають вищої освіти.



«6 червня приїздили представники громади з Андрієм Портним, зустрічалися з батьками, більше нікого в школу не впускали, хоча людей зібралося чимало, – розповідає Олена Михайлівна. – Батьки просили залишити школу, хоча б початкові класи. Просили подати апеляцію на рішення суду і шукати вирішення цього питання. Голова пообіцяв подати апеляцію, і ми повірили. Та 15 червня, без жодних громадських слухань на сесії Сосницької ОТГ депутати прийняли рішення припинити діяльність нашої школи, про яке ми дізналися з районної газети. На порядку денному не було питання про закриття Пекарівської школи, його включили в пункт «Інші питання». З цього ми бачимо, наскільки ми важливі для пана Портного. Та цього їм замало: вони ллють бруд на ввесь наш педагогічний колектив, за що мені як педагогу, який все життя присвятив школі і дітям, образливо до сліз. Також мене особисто і наших вчителів обурило те, що на сесії ОТГ виставляли на екран фото всіх вчителів нашої школи і голова переконував, які низькі знання ми надаємо нашим дітям, бо більшість вчителів мають не вищу, а середню спеціальну освіту. В Україні для педагогів не заборонена середня спеціальна освіта – то директором не можна бути без вищої освіти. Наші вчителі двічі на рік їздять на курси, де підтверджують і підвищують свою кваліфікацію... Наша влада нас взагалі не чує. Чого у них за дітей не болить душа? Мені б хотілося, що на сесії ОТГ вирішували питання, як відкрити магазин в Синютині, бо у нас немає навіть де солі купити, у нас автобуса немає… А вони школу закривають і вчителів ганьблять».

Голова проігнорував збори

На збори сіл, які відбулися 20 серпня в приміщенні Пекарівського будинку культури, зібралися мало не всі місцеві жителі. Приїхали і представники різних політичних сил, і обласні депутати, і випускники Пекарівської школи. Не було лишень голови Сосницької ОТГ.

«Ми живемо як папуаси, кругом одна вода, і доїхати непросто, – говорить місцевий житель. – Проте до нас приїхали сьогодні з області люди, яких ми в очі не бачили, а наші місцеві, яким проїхати зовсім трохи, не знайшли на нас часу, бо їх, бачте, нібито не запросили. Та ми не тільки письмово запросили, а ще й секретар селищної ради підпис поставила, що прийняла від нас запрошення для пана Портного!»



Зовсім іншої думки про запрошення сам голова Сосницької ОТГ Андрій Портний. Він переконує, що ні сном, ні духом не знав про збори людей, і від кого те «анонімне» запрошення надійшло.

«Запрошення, яке передали люди, було зареєстроване в п’ятницю, але воно ніким не було підписане, – говорить Андрій Портний. – Я його ще не бачив. В понеділок, 20 серпня, мені зателефонували з невідомого номера і повідомили, що о 10 годині я маю бути на зборах. Проте я мав інші плани і не міг приїхати в Пекарів. Чому мені особисто не сказали, чому староста не інформував про цей схід села, чи що це таке було, я не знаю».

Батьки в Шабалинів дітей не віддадуть

Прийшли на збори села всі батьки учнів Пекарівської школи, а також тих діток, хто мав би йти до першого класу. Та всі вони одноголосно говорять про те, що не віддадуть в Шабалинів своїх дітей. Батьки, не стримуючи сліз, шукають хоча б якоїсь підтримки і розуміння в тих хто все ж таки приїхав на їх захист.

«Цього року мій син Олексій мав би піти до першого класу, – говорить Валентина Карпюк. – Йому в листопаді буде 7 років. Але якщо Пекарівську школу закриють, віддавати його на навчання не будемо. Ви уявляєте, як на таку відстань буде їздити отака мала дитина?»

«Чого у сусідній Киріївці хороша дорога і в них зробили початкову школу, – зі сльозами на очах говорить місцева жителька, мати другокласника Юлія Петришина. – Чого нашим дітям треба їхати десятки кілометрів поганою дорогою до школи? Чим наші діти гірші? Голова переконує, що в Шабалинівській школі гарні умови. А чи віддав би він свою малу дитину кататися в холодному автобусі по 24 кілометри в школу?!»

Голова в своєму рішенні категоричний

Досить цікава позиція в голови Сосницької ОТГ Андрія Портного. Він нібито й хоче, щоб школа лишилася, і в той же час говорить про погані умови: погано обладнані класи, їдальню та майстерню, про вчителів пенсійного віку і про малу перспективу цих сіл. Замість того, аби вкласти гроші і вирішити це питання в громаді, відремонтувати і покращити матеріальну базу, пішли найлегшим шляхом – школу закрили.



«Мені не хочеться бути людиною, яка закриває школу, та так склалося, що по-іншому не можна, – пояснює Андрій Портний. – Якщо відсутні 25 діток, то школа є малокомплектною і на неї держава не дає освітньої субвенції. Всі школи нашої громади утримуються за рахунок такої субвенції. В Пекарівській школі поки що є 25 дітей. Інше питання – судовий позов служби УДСНС в Чернігівській області. Він був поданий до того, як утворилася громада. І коли у нас був створений відділ освіти, ми дізналися, що позов лежить в Чернігівському адміністративному суді. Більшість вимог ми виконали і суду мотивували, що робимо все, щоб привести школу в порядок. Та є досить суттєві причини в планах фінансових видатків. Сигналізація і оброблення протипожежною сумішшю балок покриття не планувалися, і коштів у нашому місцевому бюджеті на це немає. ДСНС перевіряє всі заклади освіти, але не на всі подає в суд. Чому подали саме на цю школу, мені невідомо. Ми знаємо про порушення, але не можемо їх усунути з фінансових причин (для усунення цих недоліків потрібно десь 400-500 тисяч гривень, – Авт.), тому й вирішили закрити школу і перевести дітей в Шабалинівську. Та якби не було рішення суду, ми б не порушували питання про закриття школи принаймні рік. А зараз ми маємо діяти відповідно до чинного закону».

Не хоче голова і подавати апеляцію, бо не бачить в цьому сенсу.

«Апеляційну скаргу можна подати в тому випадку, коли виконані всі дії, які є в даному приписі, – продовжує голова. – На сьогоднішній день недоліки не усунені. Я за освітою юрист. Навіщо подавати апеляцію, яку заздалегідь програєш? Це дурість, витрачати бюджетні кошти».

Також не розглядає голова можливості залишити принаймні початкову ланку в селі, мовляв, нема там приміщення, а в громади немає грошей, щоб відремонтувати якесь старе. І не вбачає нічого поганого в тому, що діти будуть їздити автобусом більше ніж 20 кілометрів в один бік щодня.

«Сьогодні у Синютині і в Костиреві всього по одній дитині, які ходять до старших класів, – пояснює свою думку голова. – В наступному році вони випустяться, і по них не треба буде їздити. Таким чином маршрут скоротиться вполовину (а ще через рік в Синютині буде першокласник, та про це не згадують, – Авт.). Стосовно доріг, то там немає місць, де перемиває і неможливо буде доїхати. В Синютині, можливо, раз у 10 років буде великий розлив і не можна буде доїхати. От і вся проблема. Я реаліст, дивлюся статистику. За три роки в Пекарівську школу буде ходити 13 дітей. А ми говоримо про її збереження. В Киріївці ми залишили початкові класи, бо там є багато діток, і хочемо там зробити дитячий садок, бо є перспектива. В цих чотирьох селах перспективи немає».

Було б бажання, все можна вирішити

В Управлінні ДСНС України в Чернігівській області повідомили, що претензії щодо дотримання правил пожежної безпеки є мало не в кожній школі. Та кожного року школи ці питання, хоч і поступово, але вирішують. Тут же громада навідріз відмовляється виділяти якісь кошти.

«За грубі порушення правил пожежної безпеки, які можуть призвести до травм або загибелі людей, і якщо ці порушення не усуваються, наша служба дійсно подає до суду, – пояснює помічник начальника Управління з питань зв’язків із ЗМІ та роботи з громадськістю Олександр Івченко. – Та до закриття, як це сталося з Пекарівською школою, як правило, не доходить. Все залежить від керівництва, в даному випадку – керівництва громади. Якщо вони усувають чи просять час у суді на усунення недоліків, то суд завжди йде на компроміс. Та якщо займати категоричну позицію «на це грошей немає і не буде» – ми безсилі. Ми ж не закриваємо школу, рішення про закриття приймає той, кому підпорядковується навчальний заклад. Вони можуть подати апеляцію, і там їм також дадуть певний час на усунення недоліків. Було б бажання».




* * *

Поки матеріал готувався до друку, нам зателефонували жителі Пекарева і повідомили, що одразу після сходу села 20 серпня вони зібрали 15 підписів депутатів об’єднаної громади для скликання позачергової сесії.

«21 серпня батьки їздили з цими підписами до Портного, – говорить Олена Михайлівна. – Просили провести сесію 23 серпня, та він згодився лише на 27. В той же день я особисто поїхала до Чернігівської обласної адміністрації і Чернігівського обласного управління освіти. В адміністрації нас до керівництва не пустили, просто прийняли письмове звернення. В управлінні освіти поставилися з розумінням, але сказали, що не можуть допомогти, так як ми тепер в Сосницькій громаді і там є свій відділ освіти. Виходить замкнуте коло».







Марія Пучинець, "Чернігівщина" №34 (695) від 23 серпня 2018 

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: