Із грязі – у сонячні князі? «Через ту станцію тепер трактор в город не заїде»

• Посеред села на двох гектарах — п'ять тисяч сонячних панелей! Стоять ряд у ряд. Виблискують, що аж очі застить. Фотоелементи вбирають енергію сонця. І вона стає електричною. Навколо поля сонячних батарей цілодобово чатує варта в формах. Щоб не поцупили дороженні панелі, як у Чернігові над дорогою на старі Масани.



Це я собі уявляю. Пужливий кінь позад мене фиркнув, і футуристична картина пропала. Насправді у Малинівці Чернігівського району в центрі села лише планують на двох гектарах сонячну електростанцію на 5 тисяч панелей.

Малинівка, колишня назва Чорториївка (Чорторийка), — село в Чернігівському районі Терехівської сільради. Все у бузку, квітучих яблунях та вишнях. У центрі — два магазинчики, автобусна зупинка, саморобний столик з лавкою в корчах напроти магазину. На роздоріжжі пасеться кінь на прив’язі. У дворі, де за заростями не видно хати, різко загуркотів трактор. Кінь сіпнувся з переляку, ледь мотузку не порвав.

• — Добре, що до нас інвестор прийшов. Ігор Ніколаєнко. Директор ТОВ «Чернігівська фабрика дверей «НІККОМ». Десь у захолусті, в Городнянському чи Сновському районі, його чотирма руками б обняли й цілували. Це в області перша така сонячна станція буде. Є проект у Славутичі, але там ще взагалі нічого не робилося. Так на нараді представник «Укргазбанку» казав, через який ці проекти фінансуються. Так і напишіть: голова підтримує програму переходу України до відновлюваних джерел енергії, — заявляє терехівський сільський голова Микола Білоус.

— Порожній дитячий садочок купили ще 2008 року. За величезні на той час гроші — 40 тисяч доларів. Що хотіли робити, не знаю. Щоб якесь виробництво, треба міняти цільове призначення будівлі. А він глянув документи: призначення будівлі — дитячий садок. Ну, офіс ще можна відкрити, ще кілька позицій. Під виробництво порожні будівлі дитячих садків, шкіл — не можна. Тому й пустіють по Україні, ніхто не купує.

Потім вони подали заявку в сільраду, ми виділили 2 гектари землі для ведення особистого селянського господарства. Рішенням сесії. Тепер міняють цільове призначення.

Та територія заросла корчами. Кілька старих яблунь. У 2007 році навесні там така пожежа була, всім селом гасили. Цілу ніч.

А зараз територію прибрали, вже плюс, — загинає пальці голова. — Тоді, під час пожежі, виявилося, що в селі й води набрати ніде в пожежну машину. А коли буде сонячна станція, передбачена цілодобова охорона (все-таки 5 тисяч панелей), чотири точки для пожежегасіння.

Візьмуть на роботу кількох сільчан. Хоч би й мінімалка, і то добре.

Ну виділили б ту землю комусь місцевому. Він би коня прип’яв, і росли б і далі хащі.

А які там доходи з нього будуть, життя покаже. Чи тільки від оренди, чи ще які. Он на транспорт в сільраду був податок — забрали. Подохідний — забрали. Сьогодні головне приманити-приласкати, щоб не втік, не дай Бог, а там видно буде.

• Селяни перспективу бачать по-різному.

— Думаю, нічого не збудують, — вважає Катерина Гнатюк, продавчиня. — Садок вони красиво розчистили, ще тогоріч. Але ж батареї не виставляють. Люди в селі радіації бояться. А мені особисто все одно, я через кілька місяців замуж, і в Стасі.

— Нічого ми не боїмося, сонячна батарея не шкідлива, — не згоден Віталій Шуруба. Його двір — найближче до майбутньої сонячної електростанції. — Хіба що від трансформатора якесь випромінювання буде. А де його будуть ставити? Може, в приміщенні дитсадка?

— На цьому місці був шкільний сад. Старі яблуні, але люди ще яблука брали. Берези великі росли. Сік щороку пробивали, бичка в саду пастися припинали. Тепер — приватна власність. Не пускають. Навіть цеглу зі старого шкільного тиру забрати не дозволили, — журиться Валентина Шуруба.

— Ми трактором на город тепер заїхати не можемо через ту «сонячну станцію». Хоч паркан розбирай, — підтверджує чоловік. — Але цьогоріч затопило там все. Води налило ціле озеро, у нас — по фундамент. Ті приїхали, подивилися й поїхали. Як там щось робити можна?

* * *

Інвестор, Ігор Ніколаєнко, запевняє що вогкість ділянки станції не завада. І що перший струм буде вже восени.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №20 (1671), 17 травня 2018 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: