Чернігівців закликають стати наставниками для сиріт

У Чернігівській області понад дві тисячі дітей, позбавлених батьківського піклування, проживають в інтернатних закладах. Ніякі подарунки, матеріальна підтримка ніколи не замінять їм теплих емоційних стосунків з батьками і друзями. Бути улюбленим, бажаним і зрозумілим – це те, чого часто не вистачає сиротам. Стати другом, авторитетом і особистим психологом, навчити взаємодіяти із зовнішнім світом, підказати, як діяти в тій чи іншій ситуації, вислухати та дати пораду дитині може кожний дорослий, ставши її наставником.



Наставництво – це добровільна безоплатна діяльність. Кожен, хто має бажання та можливість, може стати другом дитині, яка позбавлена батьківського піклування: відвідувати її, проводити з нею вільний час, допомагати у навчанні тощо.

Зроблені перші кроки

Ще в жовтні минулого року Президент підписав Закон «Про запровадження наставництва в Україні». Та попри це, наставництво на Чернігівщині не поширене. Але перший крок до запровадження цієї форми виховання в нашій області вже зроблено. Нещодавно між обласною державною адміністрацією, уповноваженим Президента України з прав дитини та громадською організацією «Одна надія», яка є розробником програми наставництва в Україні, підписаний Меморандум про взаєморозуміння та співпрацю щодо запровадження наставництва в області.

«Історія наставництва в Україні почалася ще в 2009 році як форма волонтерства, – розповідає керівник проекту «Одна надія», який є засновником наставництва в Україні Тетяна Іордан. – І вже наступного року з’явилися перші пари «наставник-дитина». Всього за 7 років роботи ми з’єднали 203 пари «наставник-вихованець». І, до речі, приблизно 20 відсотків наставників повторили двічі і тричі процес наставництва з другою і третьою дитиною. Загалом за роки дії цього проекту понад 1300 дітей охоплені наставництвом».

Дітям потрібен приклад



За статистикою, випускники інтернатів у десятки разів більше схильні до алкогольної залежності і проблем із законом, ніж діти, які виросли в сім’ї. Діти-сироти травмовані складними життєвими обставинами і, виходячи з інтернатів, виявляються зовсім не підготовленими до самостійного дорослого життя. Саме задля того, щоб змінити цю ситуацію і потрібен наставник. Саме він навчить дитину вирішувати побутові проблеми, допоможе з професійною орієнтацією та навчить спілкуватися в суспільстві. Прикладом власної сім'ї наставник передає дитині сімейні цінності.

«В будь-якому разі, якщо ми говоримо про дітей-сиріт, то найкраще місце для виховання їх – це сім`я. Але деякі діти з різних причин не можуть там перебувати. Ми звикли, що допомога таким дітям може бути у вигляді всиновлення або у вигляді подарунків. А в першу чергу дітям потрібен дорослий друг, емоційно значуща для них людина, – пояснює Тетяна Іордан. – Якщо дитина зможе йому довіряти, вони стануть близькими. Це ми і називаємо наставництвом. Коли людина приходить до конкретної дитини в інтернат, зав’язує з нею стосунки, дружить, підтримує морально. Особливо важливо підтримати таких дітей на етапі переходу від інтернату до дорослого життя. Цей проект унікальний. Згідно з законом, наставник укладає угоду з інтернатним закладом, а моніторить процес дотримання прав і свобод дитини служба у справах дітей. Наставник ні в якому разі не вчитель. Це не людина, яка «над» дитиною, яка в позиції ще одного вихователя. Це дружні стосунки, більш прості. Наставник має допомогти дитині зрозуміти, як жити в цьому світі, як спілкуватися з людьми. Наставник має регулярно відвідувати дитину. І це дуже важливо!».

Наставництву будуть навчати

У нашій області ще немає жодного прикладу наставництва, але вже є охочі ними стати.

«Вже були телефонні дзвінки з приводу цього, – каже директор обласного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді Алла Кот. – І от для нас як для системи центрів соціальних служб для дітей та молоді наразі стоїть завдання навчити національних тренерів. Тобто тренерів, які будуть проводити навчання якраз безпосередньо наставників. Алгоритм роботи вже є».

Відносини «наставник-дитина» стають офіційними після підписання відповідного договору. Також наставник обов’язково має пройти навчання.

«Наставником може бути повнолітня дієздатна особа, яка пройшла курс підготовки з питань соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя, – розповідає Алла Кот. – І отримала висновок про те, що вона може займатися наставництвом та уклала договір про наставництво. Особи, які бажають стати наставниками, повинні укласти договір про наставництво з соціальними службами для сім’ї та дітей і з адміністрацією закладу, де проживає дитина».

Марія Пучинець, "Чернігівщина" №38 (647) від 21 вересня 2017

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: