Бюджет 2009 – момент істини для влади

Юрій Вдовенко

Навіть побіжний погляд на прийнятий 30 січня бюджет міста Чернігова не дає підстав робити оптимістичних висновків. Але оцінку міського бюджету варто починати з декількох ключових моментів, які передували його прийняттю.

Найперше питання щодо прозорості бюджетного процесу. Прийняті бюджети та звіти про їх виконання за декілька останніх років неважко відшукати на офіційному сайті Чернігівської міської ради. Але під час розробки проекту бюджету навколо нього створюється аура утаємниченості та недосяжності.
Стратегія розвитку Чернігова до 2015 року передбачає запровадження середньострокового бюджетного планування та перехід до так званого програмно-цільового бюджетування. На сьогодні можна констатувати відсутність не те що середньострокового, а й короткострокового розуміння куди рухається місто в плані фінансів та економіки.

Радянський Союз припинив своє існування майже два десятиріччя тому, але бюджетний процес з того часу не дуже змінився. Місцеві бюджети в Україні тривалий час розроблялись та виконувались за інерцією і без врахування швидкої мінливості зовнішнього середовища. Що змінилось у підходах до формування та витрачання бюджету за роки незалежності? І що необхідно робити тепер, коли інерція закінчується? 

Зрозуміло, що витратити з бюджету можна завжди більше, ніж отримати до нього надходжень. У попередні роки економічного підйому не було створено ніякого запасу міцності. У Чернігові нема зрозумілої інвестиційної політики, перспективних планів розвитку промислового виробництва або послуг, відсутня чітка програма поводження з землею, невідома ефективність використання комунальної власності, та, навіть, не чути жодних думок про кроки, які варто здійснювати у соціально-економічній сфері міста сьогодні, завтра і післязавтра.

Заради справедливості треба зазначити, що Програма залучення інвестицій у місто була прийнята на тій же сесії, що й бюджет. Але чи буде вона виконана у нинішніх умовах згортання інвестиційних процесів по всьому світу? Питання риторичне. На цій же сесії прийнято ще з десяток дуже важливих  і корисних для міста (хочеться вірити) Програм, які не мають жодного сенсу без фінансування їх заходів.

Бюджет Чернігова 2009 року навряд чи буде виконаний. Програма соціально-економічного розвитку Чернігова, на якій базується бюджет немає нічого спільного з реальним станом речей в економіці міста. Відповідно, прогнозні цифри бюджету не мають під собою належного економічного підґрунтя.

Вихід у змінах. І громадяни, і влада мають знати, скільки видатків треба профінансувати. Тому питання лише за одним – знайти кошти, щоб їх профінансувати. Але традиційні методи тут не підійдуть.

Продати землю та комунальну власність по нинішнім цінам – щонайменше недалекоглядно, якщо не злочинно по відношенню до громади.

Необхідно категорично відмовитись від пропозиції звільнення працівників бюджетної сфери. Якщо і потрібно скорочувати штат управлінців, то необхідно це було робити раніше. Сьогодні звільнення державних службовців, освітян, лікарів та інших працівників бюджетної сфери не дасть жодного позитивного ефекту ні у масштабах міста, ні країни, а призведе тільки до зростання соціальної напруги.

Не є виходом і збільшення місцевих податків. Недосконала бюджетна система України побудована таким чином, що місцеві податки не є визначальними у структурі надходжень місцевих бюджетів. Якщо сьогодні вводити додаткові збори, або збільшувати їх розмір, то кому доведеться їх платити? Мешканцям міста. Тобто забрати у всіх, щоб дати кожному.
Але переглянути, наприклад, орендні відносини по Чернігівській ТЕЦ абсолютно можливо. Питання її повернення у комунальну власність потрібно зняти на тривалий строк і перейти до створення спільного підприємства або ще краще концесійної схеми партнерства. Такий хід дозволить забезпечити стабільну роботу підприємства та вкладення у нього інвестицій приватними партнерами. А це, відповідно, робочі місця, зарплати, відрахування до бюджету, періодичні концесійні платежі по чіткій зрозумілій формулі.

Інший приклад. Коли не вистачає надходжень до бюджету, видатки починають фінансувати за рахунок запозичень. У 90-ті роки це вирішували за допомогою банківських кредитів. Сьогодні це не вихід, оскільки банківський сектор у стресовому стані, а розмір відсотків по кредитам ставить під сумнів можливість їх повернення.

Разом з тим, існує такий інструмент, як облігації місцевої позики. Цей інструмент можна було використовувати і в попередні роки для розвитку міста і інвестування у перспективні проекти, але нема чого сумувати за вчорашнім днем.  Зараз необхідно вивчити механізм їх випуску, прорахувати їх доходність, забезпечення, визначити напрямки їх використання. 

Реалізація інноваційних пропозицій потребує значного аналітичного ресурсу та його наявності в нинішніх органах місцевого самоврядування. Зараз у міській раді великий штат і, мабуть, невиправдано, великий. Але розмір праці окремо взятого фахівця не дозволяє залучати дійсно висококласних спеціалістів.

2009-й рік несе серйозні випробування для української економіки і для кожного українця.

За великим рахунком, нинішні проблеми в Україні (і Чернігові у тому числі) від створеної і погодженої нами ж самими моделі соціально-економічного розвитку. Можна кивати на світову економічну кризу, постійну боротьбу за владу в Україні, місцеву політичну нестабільність. Але від цього проблеми місцевого розвитку не розв’яжуться самі по собі. Світові економічні проблеми помножені на вітчизняні вимагають сьогодні давати чіткі відповіді і здійснювати рішучі кроки саме на місцях.

Світова криза по-різному вплинула на різні країні, деякі з них спромоглись пом’якшити негативні наслідки кризових явищ. На жаль, мова не про Україну. Незрозумілість і непрогнозованість політичної і економічної ситуації сьогодення в Україні по-різному впливає на різні регіони і міста. На місцевому рівні також можна пом’якшити загальноукраїнські негативи. Мова про Чернігів?

Чи готова і чи спроможна місцева влада у сьогоднішніх умовах до ефективних фінансово-економічних кроків? Це питання її існування, як зрештою, і багатьох чернігівців.

Юрій Вдовенко, віце-президент Поліського фонду міжнародних та регіональних досліджень

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: