1

Хостел за 99 гривень на добу

Хостел: за 99 гривень на добу ми спали, купалися в душі, грали в карти, читали книги. Сперечалися із сепаратистом, і знайомилися.

Хостел — за страшнуватим не нашим словом ховається такий собі гуртожиток-готель. Тут кімната на шість-десять ліжко-місць — це нормально. Паненятам буде незручно. Але якщо не встигли на останню маршрутку, переночувати в хостелі і дешевий, і сердитий варіант. Це також ідеальне місце ночівлі для молодих енергійних туристів. І всіх тих, хто копійку рахує. В Чернігові на сьогодні таких бюджетних нічліжок — дві.



Називаються «Лео» і «Папас». «Лео» — дешевший, ніж «Папас». За ліжко-місце у восьми- та шестимісних номерах просять 99 гривень за добу. Що ж пропонують за цю ціну та з ким доведеться ночувати?

Неадекватів не заселяють

До «Лео» прийшли близько сьомої вечора. Двоповерхівка по вулиці Толстого. У приміщенні, з одного боку якого СТО, з другого — авто мийка, за барною стійкою (вона ж столик адміністратора) молодий чоловік Олександр.

Дво-, чотири- та шестимісні кімнати виявилися зайнятими. У восьмимісній жила одна жінка. Олександр попередив, що заселяти мешканців може цілодобово. В одну кімнату: і хлопчиків і дівчаток різного віку . Якщо вже заснули—доведеться потерпіти.

— Неадекватів не заселяємо, — заспокоїв.

— А як таких визначаєте?

— За поведінкою. Раптом що, будете кликати мене.

— Ви самі виженете?

— Сам. А не справлюся, викличу поліцію.

Заповнили двосторонню анкету (на вибір: російською та українською мовами). У однієї з нас не було паспорта (про це адміністратора попередили ще зранку, коли бронювали номер). Поселили за одним документом.

Кому потрібно (наприклад, тим, хто у відрядженні) — видають квитанцію про оплату.

Олександр провів нас на другий поверх у кімнату. Сказав, що не зачиняється, бо він бачить, хто й куди йде. Крадіжок не було.

У номері — +31

Кімната десь 20 квадратних метрів. Дерев’яні двоповерхові ліжка (для людини зростом до двох метрів) тісно притиснуті одне до одного. Постіль чиста, без дірок. На кожному ліжку — по кілька книг. Фішка така. Читайте, розумнішайте. Поряд зі спальними місцями — по дві, а то й по чотири розетки. На вісім жителів — душ та туалет. У душі є дзеркало. Тільки трохи неприємний запах, забута шкарпетка. У туалеті чисто. Рулон білого туалетного паперу.

У номері темнувато. Вікна виходять на задній двір. При вході, біля санвузла та в ніші — світильники.

На стіні в кімнаті висить термометр. На ньому — +31 градус. Душно, вікно відчинене, з нього навіть москітну сітку зняли (стоїть у закутку), щоб більше повітря заходило.

Рятуючись від задухи, спускаємося вниз. Крім нас, свіжим повітрям за столиками кафе під хостелом дихають спортсмени. Це тенісисти з вадами слуху, котрі зайняли шестимісний номер. За ними наглядає масажист.

Підем повеселимся. Тобто поїмо

У нічліжці своє кафе, працює з 8.00 до 22.00. Потім кухня зачиняється. Поїсти можна не тільки мешканцям хостела, а й просто перехожим. Перекусити-попивасити — в барі.

Кафе недороге. Постояльці хвалять кухарів. Ми замовили салати «Грецький» за 30 гривень і «Дністер» (25 гривень за 200 грамів). І дві картоплі по-селянськи (200-грамова порція коштує 20 гривень). Картопля наче й смачна, та сухувата. Попросили який-небудь соус, і хоча в меню його не передбачено, нам принесли. Ще й гірчиці.

Сепаратистка

Підійшла і наша сусідка Катерина Хохолова. Каже, учора буйного виселили.

— Я родом з Одеси, — розповідає про себе Катерина. — Потім жила в Росії, тепер доля закинула в Конотоп. Місто гниле. Хлопці в клуб у спортивних штанах ходять, «такие мальчики, козою пальчики». Там більша половина міста відсиділа. Тому існує думка: «Не відсидів — не пацан». Досі є смотрящий. Конотоп і Шостка зависли в 90-их.

Добре, що зі своєю роботою в Конотопі не засиджуюсь. Працюю при монастирі, постійно в роз’їздах.

Погудивши Конотоп, Катерина Хохлова перейшла до теми Московського патріархату і церкви.

Обговорили, чого не всі батюшки відспівують учасників АТО.

— Має право. А то Київський патріархат влаштовує похорон, що бійця несуть через усе місто. Це як і навіщо? В країні громадянська війна, — осідлала улюбленого коника неприємна співрозмовниця. Її погляди нас шокували. Десь таке вона несла постійно:

— В Украине идет гражданская война. Я это точно знаю, у меня много друзей в Ростове, они и рассказывают. Хотя сама на Востоке не была, но в любой момент могу поехать, у меня паспорт с двуглавым орлом.

Посперечалися. Яка ж, кажемо, «гражданська», як з одного боку прапор України, а з іншого — Росії? Якби «гражданська», прапори були б однакові, як ото у Туреччині показують. І ті, що за Ердогана, і ті, що проти, — під турецьким прапором.

Але кожна сторона залишилася «при своїх».

Поки нема тренера

Попереписувалися на аркушах паперу і серветках зі слабочуючими спортсменами. 23-річний Антон Велієв з Херсона та 24-річний Анатолій Яковенко з Полтави відпочивають у барі. Антон погано чує і ще гірше говорить, Анатолій зовсім не чує і не говорить.

— Нам скучно удвох, можна з вами посидіти? — ледь зрозуміло попросив Антон.

Відповідь мали кричати Велієву на вухо, а він жестами переказав товаришу.

— У нас збори. Готуємося до поїздки в Турцію. Поки тренер поїхав, вирішили розслабитися. З нами лишився тільки масажист, а він нас не дуже контролює, — сміються спортсмени.

Хлопці написали, що в них режим: коли їсти, коли тренуватися, коли прогулянка, а коли спати. Місто побачити встигли.

— Чернігів нам сподобався, хостел також, — шкрябають ручкою по аркушах.

Потім з ними ми грали в карти та вчилися говорити жестами.

Безкоштовний душ, аптечка, туалет

— «Лео» — це наше перше дітище. Відкрився два роки тому, — розповів керівник чернігівських хостелів «Лео» і «Папас» Віталій Хроленко. У «Папасі» (вартість койко-місця — 110 гривень. Авт.), який відкрили пізніше, врахували всі недопрацювання, є навіть двоповерховий номер. Також облаштували так званий ангихосгел: людина з вулиці, не заселяючись, безкоштовно може зайти до нас в туалет, залишити речі, прийняти душ, скористатися аптечкою. Цей, новіший хостел у центрі міста, біля площі. Зараз ми співпрацюємо з багатьма сайтами бронювання номерів, на яких два номери (місця) можна забронювати за полонину варі осі і. Намагаємося працювати для людей. Навіть європейці, котрі в нас зупинялися, задоволені.

Де ще недорого?

Після ночі в хостелі «Лео» зійшлися на думці: за таку ціну кращого годі шукати. Якби ще не шалена спека в номері (чи хоча б вентилятор, не кажучи вже про кондиціонер) взагалі були б у захваті.

А де ще дешево? Кімнати матері і дитини, котра була при залізничному вокзалі, уже нема. Номер у готелі обійдеться дорожче. До прикладу, найдешевший одномісний номер у готелі «Градецький» — 145 гривень, двомісний -230. В «Україні» одномісний стандарт обійдеться аж 360 гривень. Просилися на підселення (колись була така послуга: у великий номер могли заселяти по троє-четверо зовсім чужих один одному людей). У готелях Чернігова сказали, що такої послуги нема, оскільки не користується попитом.

Можна винайняти квартиру. Подобово — від 150.

Вікторія Товстоног, Юлія Семенець, "Вісник Ч" №29 (1576) від 21 липня 2016

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: хостел, Вікторія Товстоног, Юлія Семенець, "Вісник Ч"

Добавить в:
Армения



ЦентрКомплект