Анастасія Мурашова після двох телепередач та суду стала опікуном чотириюрідної сестри

4 квітня Деснянська райдержадміністрація міста Києва передала документи на опікунство 11-річної киянки Ірини Ларіної її чотириюрідній сестрі 28-річній жительці райцентру Городня на Чернігівщині лікарю-стоматологу Анастасії Мурашовій. До повноліття підопічної Анастасія дбатиме про неї та її квартиру в столиці. Юрист Андрій Жадченко, який безкоштовно захищав інтереси Ларіної та Мурашової, вважає, що саме через це житло півроку вперто не хотіли оформляти опіку над сиротою.  Її забрали до притулку, ставили неймовірні діагнози психічних негараздів. Тільки після втручання журналістів національних телеканалів справа зрушила з місця.

Перекладач, репетитор англійської та німецької мов Лариса Ларіна квартиру заробила, працюючи двірником. У 37 років захворіла на онкологію. Хворобу виявили, коли лікувати її було пізно. Вона сама виховувала 11-річну доньку Ірину. Стосунки матері з донькою були досить складні. Вони конфліктували. Мати навіть викликала доньці психіатричну бригаду, яка забрала дитину в лікарню.
Знаючи, що скоро помре, Лариса намагалася знайти опікунів доньці. Близьких родичів у неї не було. Пропонувала приятелям та далеким родичам. Але ніхто за це не брався. Провідував священик, її однокласник ієромонах Давид. Але йому жінка не довіряла, бо він заговорив про довіреність на квартиру.

Зі своєю троюрідною племінницею Анастасією Лариса познайомилася через двоюрідну бабусю чернігівку Ганну Рубан. Сама Ганна не могла забрати Ірину — вік не той, тоді ще був живий її чоловік — лежачий, з інсультом. До цього Настя про Ларису нічого не знала. Коли вони зустрілися, Лариса ще була жива. Попросила забрати дитину, яка вже кілька місяців перебувала в центрі реабілітації «Ковчег». Туди її пристроїла служба у справах неповнолітніх, бо дитина одна залишалася удома, поки мати лежала в хоспісі.
— Анастасія побула в службі у справах неповнолітніх Деснянського району, претензій ніяких не було, — розповідає Андрій Жадченко. — Коли померла Лариса, Настя звернулася до Городнянської райдержадміністрації, оформила опікунство. Поїхала забирати дівчинку в Київ, і тут почалися проблеми. Настю примушували відмовитися від опіки, мовляв дитина психічнохвора, вб'є твою маленьку доньку, ми й тебе позбавимо батьківських прав — відмовся та і все. З іншого боку, тиснули на Городнянську райдержадміністрацію — начебто опікунство оформлене неправильно.

Ірину забрали на зимові канікули. У притулок дитина вже не повернулася. Вчиться у Городнянській районній гімназії. Оцінки —10,11 та 12, подружилася з новими однокласниками.
Ми написали скаргу голові Деснянської райдержадміністрації, звернулися до уповноваженого Президента з прав дитини Юрія Павленка. Офіційно вони направили документи у прокуратуру. А неофіційно сказали, що по Києву нічого не можуть зробити. Дивно було. Але ситуація змінилася, коли про Ірину показали сюжет у «ТСН-тижні» на «1+1». Потім ми їздили на ток-шоу «Говорить Україна» на телеканалі «Україна».

Виявилося, що ніяких психічних розладів дитина не має, її захворювання неврологічне.
— Мені здається, що тут присутня матеріальна сторона питання, — сказав на ток-шоу лікар-психіатр Віктор Спірідонов.
А остаточно чиновники сильно позадкували, коли Городнянський районний суд визнав дії начальника служби у справах дітей Деснянської райдержадміністрації незаконними. Незаконними були і дії голови Деснянської райдержадміністрації та його заступника. Як і начальника служби у справах дітей міста Києва.

Геннадій Гнип, тижневик «Вісник Ч» №15 (1405)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.