У Городні перепоховали двох

15 лютого у Городні перепоховали 38-річного Миколу Дегтяра та його 28-річну співмешканку Тетяну Чухисту. Труни з їхніми тілами перевезли з кладовища Червінщина на цвинтар Ліски, що в іншому кінці Городні. Випадок схвилював усе місто. Подібного не траплялося вже років тридцять.

Микола і Тетяна загинули не своєю смертю. За підозрою у вбивстві затримали 30-річного городнянця Едуарда Гопала.
І Микола, і Тетяна були бідні самотні люди. Без близьких родичів.
Їхні тіла виявили пожежники. Вони приїхали на виклик гасити будинок, у якому мешкали загиблі. За попередньою версією слідства, дім підпалив убивця.

У Городні є дві основні похоронні контори: ФОП Мокрій і ФОП Гончарова.
Хто мав приїхати за обгорілими останками Миколи і Тетяни?
— Ми забираємо небіжчиків по непарних числах, Мокрій — по парних. Так повелося. Було третє лютого. Наш день, — пояснює 59-річна Ганна Гончарова, власниця похоронної контори. — Мені зателефонували пожежники, сказали: «Є два трупи». Я прислала своїх людей і машину. Вони перевезли загиблих до моргу. 6 лютого ми поховали Миколу і Тетяну.
— Я зібрала всі довідки: і в міліції, і в прокуратурі, — продовжує Ганна Петрівна. — Віднесла їх у міськраду. Саме міськрада і має компенсувати мені витрати на поховання, 300 гривень за людину. Хоч трохи затрати окупляться, я ж і години працівникам ставлю, і водію плачу. За три дні з родичів ніхто не озвався, отож я і поховала. Хрести і гроби надала. Тепер думаю — не треба робити людям добро, будеш покараний.

7 лютого з'ясувалося, що у Миколи є родичка — Надія Дегтяр. Колишня дружина покійного брата Миколи.
— Я сподівалася, що їх поховає ФОП Мокрій. Оскільки моя сусідка Людмила Городнічева там працює. Вона мене запевнила: «Не переймайся, я повідомлю, коли ховатимуть», — розповідає 44-річна Надія Дегтяр. — 7 лютого я прийшла до сусідки на роботу, у ФОП Мокрій. З одягом для небіжчиків. А Люда каже: вчора їх поховала інша похоронна контора. Дивно. Ми реєструємо усіх небіжчиків. А цих поховали без реєстрації, без повідомлення.
Я кинулась на кладовище. Минуло кілька днів від поховання, а могили запали. Таке буває, коли вже гроб згнив.
Закралася підозра, що їх поховали без гробів. Ще й без одежі. Хай не можна було трупів одягти, бо сильно обгоріли, але ж хоч одежу можна було в труну покласти.
Я вже і спати не могла, вони ж люди. Пішла до міського голови Андрія Богдана. Попросила: «Дозвольте перепоховати їх на Пісках, там брат Миколи похований і мої всі». Спасибі, дозволив.
На перепоховання запросили журналіста. Я була свідком того, що відбувалося.

15 лютого працівники похоронної бригади ФОП Мокрій викопали дві труни. В одній був Микола, в іншій — Тетяна. Закопані вони були неглибоко, всього метра півтора. А треба — два метри.
Надія Несторівна переживала. Думала, трупи замотані лише у целофанову плівку. Та коли завиднілися кришки домовин, заспокоїлася. Стало зрозуміло, чому могили запали. Кришка гроба, в якому поховали Тетяну, розлізлася і розпласталася.
Коли гроби ставили на машину, з Тетяниного полилася на сніг рідина. Мене знудило. Гроб з Миколою був погано забитий. Племінниця, 19-річна Світлана, донька Надії, заглянула в середину. Там замотаний у плівку лежав Микола. Було видно його голі ноги з рожевими п'ятками. Надія перехрестилася і поклала коло труни пакунок з одежею. А потім пішла до церкви ставити свічки за упокій.


На такій глибині були закопані гроби

Світлана сказала:
— Дядя Коля відчував смерть. Десь за тиждень зустрів мене у місті. Був тверезий. Спитав: «Света, а чи будеш за мною плакати, як умру?»
Петро Мокрій (ФОП Мокрій) розповів:
— У нас є договір з міською радою, і зазвичай наша фірма ховає «нічийних» небіжчиків. Принаймні, так було останні років шість. Ми реєструємо всі поховання, видаємо дозволи на встановлення надгробків. Доглядаємо за міськими кладовищами.
Зазвичай родичі померлих самі обирають, у кого замовляти ритуальні послуги. У цьому випадку у далеких родичів не поцікавилися, де поховати. І не треба списувати на те, що ніхто з рідних покійного не озвався.

Ганна Гончарова пояснила так:
— Ну і що, що вже кілька років не хоронили таких? Маю такі ж права, як і підприємець Мокрій, і гроші отримаю я, бо саме ми їх ховали. А хто заплатить за перепоховання, це не мої проблеми.
Надія Дегтяр ні за поховання, ні за перепоховання не платитиме.
Петро Мокрій каже:
— Я грошей не вимагатиму. Хай буде у Наді душа спокійна. А то вона плакала, що Микола і Тетяна їй сняться.

Замість коментаря

Люди добрі, вам що, покійників не вистачає? Мруть і мруть, швидше, ніж народжуються. Домовляйтесь до того, як закопаєте.

Валентина Остерська, тижневик «Вісник Ч» №8 (1398)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.