А вам доводилось битися? За що? За кого? Коли?
А вам доводилось битися? За що? За кого? Коли?
Тетяна Фагєєва, бухгалтер Дорогийської сільської ради Ічнянського району:
— Я конфліктів стараюся уникати. Роки роботи у сільраді навчили цього. Б'юся з сином інтелектуально. Він навчається у Вінницькому медичному університеті імені Пирогова. Я йому доказувала, що треба вчити, щоб здавати все вчасно і бути кваліфікованим працівником. Провчившись три роки, каже мені: «Напевно, мамко, ти була права». У цій битві я перемогла.
Олег Горбащенко, начальник 14 державної пожежно-рятувальної частини Бахмача:
— За дівчину. В17 років. Бився із суперником. Переміг його. Дівчина моєю дружиною не стала. Та перемоги завжди приємні. Бився на рингу як боксер. Це коли вчився у Черкаському інституті пожежної безпеки. Зайняв друге місце у змаганнях. Нагородили грамотою. Десь в альбомі лежить. А взагалі-то я добрий.
Сергій Макашов, співак, Чернігів:
— За мистецтво. Бився і б'юся, але не буквально, а образно. «Я тебе зараз приб'ю!» — інколи можу прикрикнути на репетиції. Але це емоційні слова, не більше. Вважаю, що в житті можна обійтися без рукоприкладства. Я жодного разу не бився. Навіть у шкільні роки, коли вчився у Чернігівській школі №2.
Катерина Єрко, пенсіонерка, працювала дояркою, кухарем, продавцем, с. Бурківка Ніжинського району:
— Билась зі своєю кумою за свою долю — мого чоловіка (сміється). Я вже тоді була заміжня за моїм чоловіком, з 1977-го з ним разом. Боролася з кумою у 85-86 роках десь. Кума теж тоді була заміжня. Але її чоловік був п'яничка (тепер його нема), так їй ще одного захотілося. Кума казала, що чоловік уже все мені дав і побудував, хай тепер їй допоможе. Боролася з кумою і морально, і фізично. Всяке бувало. Якось у столовій хотіла куму у каструлі з юшкою скупати (сміється). Я виграла врешті-решт. Чоловік лишився зі мною. Кума тепер сама. Зараз ми не лаємося.
Леонід Шаган, викладач Ніжинського училища культури і мистецтв імені Марії Заньковецької:
— Кожному чоловікові доводилося битися у своєму житті. Пам'ятаю масові бійки села на село. Спочатку билися між собою діти, потім до них підключалися батьки. Билися за найменшу дрібницю. Хтось не там став чи не туди пішов. Бійка тривала доти, доки не приїздила міліція і не рознімала нас. Часто б'ються за дівчину. А от у нас з товаришем була не бійка, а стрілянина. Мені тоді років 25 було. Сталося це на проводах брата дівчини, з якою я дружив. Усі разом ми пішли до пам'ятника класти квіти (така в нашому селі була традиція). Коли поверталися, то назустріч вийшов мій товариш з рушницею. І на мене. Моя дівчина подобалась і йому. Я миттю ухватив за ствол. У ту ж мить рушниця вистрілила в землю. Хлопця того скрутили і посадили до комори. Потім він ще намагався топитися. Дружба наша на тому закінчилася. З дівчиною я ще зустрічався близько п'яти років. Та врешті-решт вона мені зрадила.
Олександр Касяненко, продає сувеніри в електричках, Чернігів:
— Доводилось мені за себе стояти. Не можу залишатися спокійним, коли мене ображають. Як правило, бився з неадекватними людьми, які не розуміють слова. Декілька разів мене намагалися пограбувати і в Чернігові, і під Києвом. В електричці. Троє п'яних малоліток. Вони мені нічого не казали, не вимагали грошей. Але я відчув, що хочуть пограбувати. Довелося бити. Надаю перевагу таким ударам, щоб раз, але гаразд. Найкраще бити по обличчю. Добре у вухо, але не завжди можна попасти. Тому згодиться й удар у ніс. Якщо суперник однозначно сильніший вас, то краще всього пальцем в око тицьнути. Або між ноги лупонуть, скільки дурі хватить.
Бувало й таке, що не можна вдарити, коли тебе вже за руки тримають. Але вихід є. Я постійно в берцях ходжу. Тому можу що є сили наступити на палець ноги. Це дуже боляче! А взагалі я противник бійок. Кращий бій — той, який не відбувся.
Юлія Семенець, Тамара Кравченко, Аліна Сіренко, Марина Забіян, Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №5 (1395)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.




