Скажений єнот розгулював у військовому містечку

22-23 січня у військовому містечку Гончарівське Чернігівського району гуляв скажений єнот. Він терся об ноги перехожих, загравав зі школярами.
— Я йшов на роботу, — розповідає 32-річний капітан Віталій Воронін. — Біля першого під'їзду будинку №78 до мене підбіг єнот. Я одразу зрозумів, що то за тварина. Виріс у лісовому краї, що ж я, єнота не знаю? От біжить він до моїх ніг. Я його раз буцнув. Він оговтався і знов до мене. Я його знов відфутболив. І так разів п'ять. Добіг за мною до 80-го будинку. А тоді зупинився. Я пішов далі, а він лишився.
Це було 23 січня. Та, кажуть, єнот гуляв Гончарівським ще 22-го. Лащився до ніг інших військових, а вони його ганяли. Ранком наступного дня переметнувся до дітей.

Капітан Воронін...

— Ми з Ірою Лепехою йшли до школи, — розповідає 11-річний Тимофій Падалко, учень 6-го класу Гончарівської гімназії. — Поряд з під'їздом побачили якусь тваринку. Зупинилися, подивилися. Страшно не було.
— Спочатку ми подумали, що то кіт чи собака, — ділиться 14-річна Іра. — А тоді зрозуміла, що не схоже. Таке розміром з собаку, сантиметрів 70 у довжину. Я подумала, що то, може, скунс. Тваринка була чорно-білого кольору, а шия гола. Тато казав, мабуть, у нього лишай.
— Вона застрибнула мені на рюкзак, — додає Тимофій. — Було цікаво, що воно за звір. Я його роздивлявся. А тоді Іра давай кричати, що треба тікать. І ми побігли до школи. А він лишився на вулиці.

Тимофій з Ірою просиділи чотири уроки, нікому не розповідаючи про те, що сталося. Лише коли піднявся гвалт, що в Гончарівському скажений єнот, вони сказали, що також його бачили.
—Я запитую: «Тимофій, а чого ж ти не струшував єнота?», — розповідає заступник директора з виховної роботи гімназії Світлана Бортник. — А він: «Так цікаво ж». Кажу: «І сидів оце чотири уроки, мовчав?». «Ну, так», — у відповідь.

Першою забила тривогу 8-річна Даша Івах, учениця 3-го класу. Вона прийшла до школи вся в сльозах.
— Даша прийшла і плаче, — ділиться однокласниця дівчинки 8-річна Женя Буряк. — Каже, що на неї напав собака. І вкусив за курточку. На курточці і правда була слина. Пінкою такою. Даша розказувала, що йшла до школи, а він підбіг і почав лащитися. Вона думала, що то собака. Злякалась. Попросила якусь тьотю відігнати пса. Тьотя відповіла, що то не собака, а так, якась тварина. І сказала тікати. Даша втекла. Я її заспокоювала. Взяла ганчірочку і почала витирати їй курточку. Трохи слини було і на штанях Даші.


Віталій Воронін

* * *

— Коли в школі почалася колотнеча через того єнота, ми не розгубилися, — коментує директор гімназії Ніна Рудник. — Допоміг тогорічний досвід, коли у березні на шкільний двір завітала скажена лисиця. Почали дзвонити у всі служби: до ветеринарів, мисливців. Знаю, що тварину одразу треба забити. Забивали єнота льодом. Я не бачила, бо було це не біля школи, а поблизу гуртожитку «Зірка». Але казали, що кинули на нього глибу льоду. Викликали лікарів. Учителі посиділи в Інтернеті, почитали, як довго живе вірус сказу. Виявилося, що за низької температури він швидко гине. Ми трохи заспокоїлись, бо Даша Івах контактувала з єнотом, а Женя витирала його слину. Думаємо, може, поки Даша дійшла до школи, то вірус загинув. Потім повідомили про ситуацію батьків дітей і районну лікарню. Від сказу ввели вакцину Жені Буряк. Викликали до лікарні Дашу Івах, Валентину Опанасівну, класовода дівчаток, і Тимофія Падалка.

* * *

— Після того як єнота забили, його доставили до нас у лабораторію. Вийняли мозок для експертизи. Вона підтвердила, що тварина була хвора на сказ, — розповідає Іван Даневич, ветеринар Чернігівської районної державної ветеринарної лікарні. — Потім її спалили. Хоча і до проведення експертизи ми не сумнівалися, що єнот був хворий. Здорова тварина ніколи не прийде в населений пункт. Тільки скажений звір намагатиметься бути ближче до людей.
— Чи могла людина заразитися через слину хворої тварини?
— Заразитися можна лише через кров. Але якщо тієї слини торкалися, наприклад, руками, а на них були ранки, тоді можна. У таких випадках, частіше для психологічного заспокоєння, призначають вакцинацію.

* * *

— На сьогодні вакциновано троє дітей із Гончарівського, — говорить Володимир Андросов, завідуючий травматологічним відділенням Чернігівської районної лікарні. — Це Женя Буряк, Даша Івах і Тимофій Падалко. Вчительку не вакцинували. Просто у дітей виявлено на руках ранки. У Жені, наприклад, на пальчиках задирки були.
— Вакцина для дітей була платною?
— Ні, — заперечує Володимир Олексійович.

Вікторія Товстоног, тижневик «Вісник Ч» №5 (1395)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.