Жителька Звеничева розповіла, як її улюблену собаку єнот заразив сказом

Фото ілюстративне

У селі Звеничів на Ріпкинщині тривають карантинні обмеження через сказ собаки. У загрозливу зону також потрапила територія в радіусі трьох кілометрів від Звеничева, а це село Развинівка Тупичівської ТГ та угіддя мисливських господарств.

— Сказ виявили в моєї Грети, – зітхає мешканка Звеничева Ірина Миколаївна (прізвища попросила не називати). – Дуже жаль собаку... Грета була лагідною, доброю і відданою. Її та ще шістьох цуценят я минулого року знайшла покинутими неподалік від села, коли поверталася з роботи. Вони були ще зовсім маленькими. П'ятьох я роздала людям, а двоє – Грета і Тедді залишилися в нас.

23 лютого близько сьомої ранку Ірина Миколаївна з чоловіком побачили у вікно, як на їхній двір зайшов єнот і одразу кинувся до вольєра із собаками. Усередині їх було троє – Грета, Тедді та Чимка.

— На вигляд єнот був нормальним. Якби я не бачила, як він кидається на той вольєр, то подумала б, що тварина просто зголодніла і шукає щось поїсти, – говорить Ірина Миколаївна. Першим до сітки вольєра підбіг Тедді. Єнот став кидатися на нього, тож собака кинувся у відповідь. До них підбігли і Грета з Чимкою. Вони теж почали смикати єнота лапами. Коли собаки його нарешті відпустили, єнот просто впав за сіткою і не рухався. Звісно, ми розуміли, що з ним точно щось не так, а тому одразу ж повідомили про цей випадок у ветеринарну службу. Всіх наших собак провакцинували.

— Лише звернула увагу на те, що Грета зовсім до мене не підходить, хоча раніше завжди першою лащилася, коли я приходила з роботи додому. А тут відійшла вбік і дивиться. Якщо чесно, спочатку подумала, що то вона ображається на мене через вакцинацію, бо я тримала її, коли ветеринар робив укол.

Навіть на десятий день жодних тривожних ознак у собак не було, про це я сказала ветеринарам. Але на 16-й день після тієї події я помітила, що Греті важко їсти. Було враження, що вона з трудом ковтає їжу. Ввечері 11 березня я повернулася з роботи і побачила, що Грета сидить із відкритим ротом, у якому чомусь земля. Я подумала, що в горлі або в зубах собаки застрягла кісточка, вона намагалася дістати її лапою, звідти й земля. Попросила знайому, яка має фах ветеринара, допомогти. Удвох ми наділи рукавички і відкрили пащу собаки, щоб знайти причину дискомфорту, але нічого підозрілого не побачили.

Грета фактично зовсім перестала їсти. Я вирішила ізолювати її від інших собак, а тоді зайшла в Інтернет і почала читати про ознаки сказу, які можуть бути не такими очевидними, як, наприклад, агресія, боязнь води чи світла. І знайшла – параліч щелеп і горла.

За кілька днів Грети не стало. На дослідженні підтвердився сказ.

Родині, а також їхній знайомій, яка допомагала рятувати Грету, довелося пройти вакцинацію від сказу, та найбільше їх печалить загибель собаки.

— Кожен наш пес – це фактично член родини. І для нас це трагедія, що Грети вже немає. Навіть із такою важкою хворобою вона жодного разу не кинулася на нас, не вкусила, а навпаки – мовчки віддалилася.

У Звеничеві вже звикли до того, що дикі тварини заходять у село. Зовсім поряд тут чагарники, тож лисиці і зайці – стійні гості в місцевих домогосподарствах. А от єнотів у селі бачать нечасто.

— Добре, що ми тоді побачили того єнота у вікно. Бо якби він міг десь утекти згодом, то навіть і не здогадувалися б, що з нашими тваринами щось не так, – наголошує Ірина Миколаївна. Тож зараз усі, хто живе недалеко від лісу, мають бути дуже уважними та обережними.

ДО ТЕМИ:

Сказ – це смертельне вірусне захворювання, що вражає центральну нервову систему і передається через укуси або ослинення хворими тваринами. Вакциновані тварини не можуть передавати сказ. Власники домашніх тварин в Україні можуть безоплатно вакцинувати своїх улюбленців від сказу в державних ветеринарних установах. Вакцинацію необхідно повторювати щороку, щоб підтримувати надійний імунітет у тварин.

Джерело: газета "Гарт", Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: