А що б ви попросили у влади?
А що б ви попросили у влади?
Надія Молибог, пенсіонерка, Чернігів:
— Хату онуці. Вона в мене вже заміжня. Живуть з чоловіком у двокімнатній квартирі разом з його батьками. Складно їй. У свекрухи важкий характер — то те не так, то це. Жить у своїх батьків вона не може, бо в них я мешкаю. Та й її чоловік навряд чи уживеться з тещею. Замкнене коло якесь. Знімати житло не можуть—дорого. Уже два роки у шлюбі, а діток не заводять, бо немає місця в квартирі. Вона, звичайно, . віджартовується, що ще їй рано про дітей думати. Та я ж не дурна, вік прожила і розумію, що в 23 роки вже дитинку хочеться. У мене в її віці уже двоє було. А її мати у 18 народила. Шкода молодь. Я б не тільки своїй онуці житло дала б, а й іншим молодим парам. Правда, і онука з норовом. Була можливість у гуртожиток піти жити — не схотіла. Каже, що спільний туалет і душ не для неї, звикла до комфорту. А мені б так краще без вигод жити, зате самим.
Садіг Тагієв, голова Апеляційного суду області:
— В Україні існує три гілки влади: законодавча, виконавча і судова. У законодавчої попросив би прийняття нормальних законів, а не популістських. Таких законів, які відповідають потребам людей на сьогоднішній день. У виконавчої — оперативності і професіоналізму, наближеності до народу. У судової — порядності, справедливості і відкритості.
Микола Писанка, пенсіонер, село Мрин Носівського району:
— Я би попросив безкоштовний проїзд в автобусах. Я — перший секретар райкому Компартії. Щотижня їжджу з Мрина у Носівку. Буває і по три, і по чотири рази. Маю пільговий проїзд, прирівнююсь до учасника війни. Та скористатися своїм правом можу рідко. Адже пільгові категорії людей У Носівському районі можуть їздити безкоштовно лише по середах і п’ятницях, так то по одному в автобусі і не в усіх напрямках.
Євген Ялишко, водій «швидкої допомоги», Чернігів:
— Умов для виконання нормативу прибуття бригад. На екстрений виклик у межах міста «швидка» має приїжджати через 10 хвилин, поза містом — за 20 хвилин. Ці норми виконати важко. Сучасних машин нема. Дороги не чищені. Двори часто перегороджені, треба шукати об'їзний шлях. Номер будинку знайти важко.
Григорій Ткаченко, директор фермерського господарства «Напорівське», село Лукашівка Чернігівського району:
— Не доїти! Фермерів доять усі, кому не лінь. Міліція, пожежники... Попросив би у влади бути порядною.
Наталія Чугай, тимчасово безробітна с. Петрівка Щорського району:
— Стабільності. Як не краще, то хай хоч не гірше все буде. По-перше, попросила б, щоб не росли ціни і не зменшувалися заробітні плати. Мій чоловік працює у Городнянському лісництві – нещодавно зарплата зменшилась. Попросила б, щоб зробили безкоштовну медицину. Бо сьогоднішня «безкоштовна» простій людині не доступна. А ще — щоб у селах хоча б якесь дозвілля було у людей. Мені, сільському жителю, цього не вистачає. Клуби закриті, нічого немає. Тільки гуртки у школах. У мене двоє дітей-школярів. Сину чотирнадцять років, доньці — дев'ять.
Микола Мироненко, пенсіонер смт Талалаївка:
— Хочу єдиного — владу повністю поміняти. Хтозна-що робиться в країні. Вже розграбували та порозтягали все, що можна. Людей купують. Брехня кругом. Пенсії малі, люди по селах повитирали майже. Ніхто не знає, що буде завтра. Живемо сьогоднішнім днем.
Хочу, щоб ми жили, як раніше, при Союзі. В тому плані, щоб порядок був, як тоді.
Вікторія Товстоног, Валентина Тимошко, Марина Забіян, Тамара Кравченко, Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №4 (1394)
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.




