Нереалізований Чернігів. Як могло виглядати наше місто двісті років тому

Сьогодні майже всюди в Чернігові можна почути нарікання його жителів на нові забудови в старих кварталах, на перепроектування міської планувальної структури, зміни висотних домінант… Таких розмов автору довелося вислухати сотні. А от цікава, а щоб сказали сучасні чернігівці про проект перебудови міста 1786? Всі сучасні будівництва і перебудови здалися б їм просто дитячими забавками.  Але про все по порядку.

«Великі села»

Якими були українські міста, та і більшість сусідніх російських, у другій половині ХVIIІ ст.? Як справедливо відмічав один із істориків, в цей час, «наші міста більш нагадували величезні села, аніж європейські урбаністичні центри». Багато таких міст виникло ще за часів Київської Русі і частково зберігали свої планувальні особливості тих часів. Часто-густо головні вулиці таких міст були забудовані без якоїсь продуманої системи, оскільки одним з головних принципів забудови давньоруських міст було «гармонічно та природно» вписати їх рельєф природи, немовби місто і навколишній ландшафт були одним цілим. Це легко помітити під час прогулянок історичною частиною сучасного Чернігова…

Але про це іншим разом. Так от, вздовж цих вулиць та вуличок стояли різноманітні будівлі. Які були побудовані в різні роки в різних архітектурних стилях. Муровані споруди були рідкістю, а їх зовнішній вигляд постійно страждав від перебудов, які остаточно спотворювали їх первісну красу. Не був виключенням і Чернігів у другій половині ХVIIІ ст. Місто вміщувалося в коло укріплень ХІІІ ст., лише іноді виходячи за їх межі. Буквально декілька десятків мурованих споруд, серед них собори та монастирські будівлі, полкова канцелярія, магістрат тощо. Все інше - суцільне дерево… Також слід згадати про стару фортецю, яка вже до 1770-х рр., м’яко кажучи, «трошки занепала», дерев'яні конструкції трухлявіли, земляні бастіони осипалися. Фортеця, по-суті, в місті уже була не потрібна, тож її і не реставрували, а наказу знищити її не було, тому так і стояла.

Однак, такий стан речей почала змінювати особа, відома в Європі як Софія Августа Фредеріка Анхальт-Цербстська, що по-нашому значило «Великая императрица и государыня Екатерина ІІ». От саме цій богопомазаній августійшій особі зовнішній вигляд наших міст аж ніяк не подобався. І все були вирішено перебудувати «на західний манер»…

Для керівництва повсюдною містобудівною діяльністю в грудні 1762 р. було засновано комісії по кам'яному будівництву в Санкт-Петербурзі та Москві. Створена комісія для регулювання забудови обох столиць, незабаром стала керувати всім містобудуванням в імперії. Комісія функціонувала до 1796 р. За цей період нею послідовно керували видатні архітектори А.В.Квасов (1763–1772рр.); І.Є. Старов (1772–1774 рр.); І.Лем (1775–1796 рр.). Тепер нові міста будувалися за відразу встановленим проектом. Характерною особливістю цих міст була чітка планувальна структура та квартальна забудова. Вулиці ставали рівними та перехрещувалися між собою під кутами 90 градусів. Старі міста мали бути також частково перебудовані. Декілька міст планувалося побудувати взагалі заново. Саме в цей список і «пощастило» потрапити нашому Чернігову.

«Стародавня мережа вулиць знищувалась…»

Проект регулярного планування Чернігова належить до 1786 р., коли генерал-губернатор Рум'янцев-Задунайський подав на розгляд до Петербурга 11 планів міст Чернігівського намісництва. За цим проектом план Чернігова мав вигляд прямокутника з сторонами 1700 — 1900 і 2790 метрів, витягнутого вздовж р. Десни і шляхів на Київ (на південь) і Глухів (на північ). Північно-західна межа міста наближається  кордоном до Передгороддя. З Лісковицею та заміським архієрейським будинком (територія сучасного стадіону ім. Ю. Гагаріна) місто простягалося вздовж р. Десни близько 4 км. Площа його зросла майже до 600 гектарів. Стародавня мережа вулиць знищувалась, а напрям нових вулиць пов'язувався з існуючими архітектурними спорудами Дитинця, Єлецького монастиря та окремими культовими спорудами. В місцях розміщення храмів намічалося сім невеликих майданів. Вулиці прокладалися дотично до церков, тобто мали бокову перспективу.

Укріплення Окольного міста і Передгороддя знищувались, а навколо Дитинця передбачалася простора еспланада, вільна від забудови. Ліквідувалась також Солдатська слобідка за р. Стрижнем. Замість звивистої р. Стрижень аж до північної межі міста проектувався «канал с возвышением берегов».

Адміністративно-політичним центром  міста залишався Дитинець-Вал, де головною спорудою мав стати будинок генерал-губернатора на місці замку XVI–XVIII ст. з площею перед ним, розкритою в бік Прогорілих воріт. Дитинець входив до складу загальноміського центру, до якого належали також торговельна зона, що формувалася на Красній торговій площі, і два майдани. Один із них розміщувався на місці сучасної площі П'ять кутів, другий – на продовженні Любецької дороги за новим напрямком в районі сучасних проспекту Перемоги і вул. Чернишевського.

За планом 1786 р. розпочата і до 1797 р. здійснена забудова чотирьох кварталів між вулицями пр. Миру, Комсомольської і пр. Перемоги, прокладені вулиці, що носять зараз імена Кирпоноса і Коцюбинського, а на території Валу розібрано стіну Борисоглібського монастиря з боку головного фасаду Спаського собору. Надалі складалися плани перебудов Чернігова 1803 р., 1805 р., 1834 р. Однак, вони вже були не настільки грандіозними, старі вулиці на них частково зберігалися (наприклад, Любецька вулиця проходить по одному й тому ж самому місцю майже 1000 років), будувалися нові райони за межами старого міста.

Але ж , як бачимо, за 10 років – з 1786 по 1797 рр., було перебудовано всю центральну частину міста і добрий шмат околиць!


P.S.: Тепер, виглянувши з вікна свого будинку та побачивши новий супермаркет або багатоповерхівку, слід згадати проект 1786 р., і ці новобудови здадуться Вам просто невинними дитячими пустощами.

Олександр Бондар, Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.