Колись чиновники були куди скромніші...
Раніше - так...
До будиночка від найближчого села Козероги Чернігівського району - чотири кілометри. Але це по прямій. Насправді ж дістанеться туди лише той, хто дорогу знає. Той будинок жителі ближніх сіл називають кодовим ім'ям «обкомівська дача». Які ж керівні кадри не люблять відпочити окремо від народу! Подейкують, що колись, у часи «розвиненого соціалізму», звідси навіть місцевих рибалок проганяли - щоб не заважали й рибу не виловлювали. Звісно, людям таке не подобалося.
І я там був. Щоправда, мед-пиво не пив, як у казці мовиться. Тоді, через півтора десятка років після розвалу СРСР, хатина втратила своїх господарів і стала надбанням народу. Точніше нічийною.
Дерев'яний будинок, збитий з дощок, стоїть на скромній діляночці близько 15 соток. Всередині - кілька невеличких кімнат з рештками радянських шпалер на стінах. У дальній кімнаті - звичайна сільська груба. І пляшки.
Це вже після сучасних відвідувачів. Печі немає. Втім, зовні будинку ще залишалося щось, схоже на рештки міні-котельні.

... а зараз ось так
Словом, будинок з промовистим кодовим ім'ям «обкомівська дача» аж ніяк не вражав ні розкошами, ні розмірами, ні архітектурою. Звичайні селяни зводили з дерева міцніші хати. Зараз увесь метал зданий і пропитий, дах упав, підлога провалюється. Мине якийсь час і природа поховає усі рештки.
Замість того у незалежній Україні виросли численні «хатинки» у кілька поверхів за високими парканами. Особисті, приватні. Вони чи не у кожного, хто встиг бодай трішечки покерувати якоюсь галуззю якої-небудь області. Не відстають і «поводирі» десятків партій. Тож тепер залишається з сумною посмішкою згадувати часи, коли здавалися розкошами заміський будинок для партійного керівництва, або ковбаса у багажнику чиновницької «Волги».
Сергій Стук, газета "Чернігівщина" №46 (374) від 15.11.12
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.




