Допоможіть вилікувати хлопчика, якого збив автобус

Добрий день, шановні працівники редакції газети «Вісник Ч». Звертається до вас пенсіонерка, одинока мати з села Кобижча, що на Чернігівщині, Тетяна Віталіївна Козій. Спіткало мене дуже велике горе.
12 вересня 2011 р. мій син В'ячеслав Буглак, 1994 р. н., був збитий автобусом. В результаті ДТП одержав дуже важку черепно-мозкову травму з забоєм головного мозку.

Був прооперований у Чернігівській обласній лікарні — оперативне видалення субдуральної гематоми. Місяць був у комі у реанімаційному відділенні, потім був переведений у відділення нейрохірургії, а звідти у реанімаційне відділення Бобровицької райлікарні, за місцем проживання, де і знаходиться в даний час.
Стан сина важкий, вегетативний. Годування через зонд. Стан свідомості — кома II. Прикований до ліжка. Звідси проблеми з пролежнями, легенями і т.п. Дуже велике виснаження організму. Потребує подальшого лікування та реабілітації. Скільки триватиме цей період, ніхто не прогнозує, у кожного по-різному.
Синочку тільки минуло 17 років. Горю моєму немає меж. До того ще й хата у мене горіла. Живемо у напівчорній оселі.

Звертаюсь до вас, шановні, будь ласка, не залиштесь байдужими до мого горя. Світ, як то кажуть, не без добрих людей. Можливо, хтось і відгукнеться на наше горе, зможе допомогти нашій біді.
Подальший успіх залежить від лікування, хорошого повноцінного харчування та процесу самої реабілітації. На все це весь час потрібні гроші, і немалі. А я у такому відчаї, вже не знаю, де їх добувати. Дуже прошу вибачення за такого листа, але це крик материнської душі. Так тяжко було самотужки піднімати дітей на ноги.

Винуватець допомагати відмовляється, а навпаки — мені погрожує, принижує, оскорбляє, веде себе непристойно і самовпевнено. Мабуть, щось таке є. А я, проста пенсіонерка, залишаюся зі своїм горем і стражданнями наодинці і зі своїм синочком-інвалідом, який уже так настраждався, що аж дивитись материнськими очима боляче.
Люди, які безпосередньо оточують нас, медперсонал, всі дуже співчувають і дивуються тому водію. Яке це треба мати серце, щоб залишатися таким байдужим! Топитися в горілці, а дитині не допомогти нічим.
Дуже вас прошу, допоможіть, якщо це можливо.

Номер рахунку: 440588581685,
розрахункової картки — 3227 у ПриватБанку.

До листа додаю медичну довідку, яка підтверджує правдивість мого листа.

Низенько вклоняюся. З повагою Тетяна Козій, с. Кобижча Бобровицького району

Тижневик «Вісник Ч» №52 (1338)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.