Хто допоможе левонківським корівкам?

Фото ілюстративне

1 лютого в селі Левоньки Михайло-Коцюбинської ТГ (Чернігівський район) сталася смертельна пожежа. Загорілася будівля ГО «Центр соціальної адаптації бездомних та безпритульних». На той час у центрі проживало шестеро людей. Троє з них під час пожежі встигли покинути приміщення, тіло одного чоловіка рятувальники виявили під час гасіння пожежі, місце перебування ще двох і досі встановлюється. Із того часу центр спорожнів. На його території залишилася тільки худоба, яку порали безпритульні, — десять корів, дві телиці та бик. Звісно ж, без господарів належного догляду за ними немає, а тому місцеві мешканці забили на сполох. Більше того, почали рятувати тварин самотужки.

- Час від часу до мене й раніше зверталися мешканці Левоньків із проханням якось допомогти тим корівкам, бо постійно чули їхнє голодне мукання, а восени худоба і взагалі блукала людськими городами, — розповідає староста Жукотківського старостинського округу (до нього входять Левоньки) Тетяна Найдьон. Не раз ми спілкувалися з директором центру Миколою Романовим щодо догляду за коровами, він обіцяв, що організовуватиме його краще, але... Керувати господарством на відстані не так уже й просто. Для того щоб усе працювало, треба перебувати на місці або принаймні частіше навідуватися туди. Територія центру чимала (74 гектари. Авт.), за нею потрібен догляд, у сезон там можна було б спокійно заготовляти корми на зиму, забезпечувати центр дровами, але, на жаль, ніхто цього не зробив. Свого часу, коли в центрі ще працювали адміністратори, які наглядали за безпритульними, ситуація була кращою, та згодом вони звільнилися (начебто за браком коштів на оплату праці), і мешканці центру залишились хазяйнувати самі. Що з цього вийшло, бачимо зараз.

Як би там не було, а на другий день після пожежі Тетяна Найдьон поїхала рятувати корів. Разом із нею за цю справу взялися поліцейський офіцер Михайло-Коцюбинської громади Роман Семена і небайдужі місцеві мешканці.

- Приміщення центру (і худоба разом із ним) — це комунальна власність обласної ради, а тому навіть заходити без дозволу на його територію я не мала права. Директор стороннім ходити там не дозволяв, — каже Тетяна Найдьон. Того дня ми зустріли біля корівника мешканця центру, який доглядав за худобою. Він сказав, що вже дав коровам сіна, а ось води ще не наливав. Ми зайшли в корівник. Сіно там, дійсно, було, але корівки дуже хотіли пити. Як мінімум дві доби води їм ніхто не давав. Отут є неприємний нюанс. На території корівника набрати води ніде. Ця проблема тут була завжди, але ніхто розв’язувати її, мабуть, і не збирався.

Люди почали санчатами возити туди воду, щоб напоїти худобу. Набрали в найближчому колодязі два бідони, вода закінчилася. Слава Богу, ввімкнули світло, то ми змогли набрати води ще й в одному із сусідніх дворів, де є колодязь із насосом. Дали коровам десь по півтора відра води. Наступного дня ситуація повторилася. Хтось із центру був у корівнику, але худоби не напоїв. Знову робити це довелося нам. Я зв’язалася із заступником Миколи Романова, запитала, як вони в подальшому планують доглядати своє господарство, на що він відповів, що їхні працівники їздитимуть сюди раз на дві доби. Що ж це за догляд? Що це за годівля? Скільки ті корівки протягнуть із таким доглядом?

- Також того дня рятувальники в корівнику виявили дві туші вже померлих корів. Очевидно, лежали вони там уже близько двох місяців, бо в деяких місцях навіть проглядалися ребра. А ніхто ж у селі про це навіть не знав, — розповідає Роман Семена. Ми викликали ветеринарів. Звісно, туші треба було терміново прибрати. Організували техніку, перетягли рештки корів у яму, що неподалік від території господарства. Ветеринари наказали керівництву центру прикопати ці туші, проте, наскільки мені відомо, цього не зробили й досі, мертві корови так і лежать під відкритим небом.

- Та що там казати, дуже жаль корівок, — говорить місцевий мешканець Олександр Хомик, який допомагав і годувати корів, й утилізувати туші. Порати їх приходили люди з інших країв нашого села, а то й із сусідніх населених пунктів.

- Та я й досі час від часу вожу сюди небайдужих навіть із Михайло-Коцюбинського, місцеві також допомагають, — додає Роман Семена. Представники центру періодично сюди їздять, але такий догляд — це знущання з худоби.

Так, наприклад, у суботу, 21 лютого, мені довелось виїжджати до того корівника вночі. Одна корова впала в годівницю, друга почала телитися, третя вийшла з корівника і бігала територією. Прийшлось організовувати людей, щоб корову з годівниці дістали, шукати ветеринара. Приїхав один із безпритульних, але було враження, що це лише для видимості, бо господарство після його приїзду знову залишилося голодним і непоєним. Крім того, бачу, що й корми, які привезли сюди після пожежі, закінчуються. Керівництво центру каже, що вирішить це питання. Побачимо...

- Після пожежі кормів сюди, дійсно, підвезли, і непоганих. До цього якісь тюки там лежали, але фактично неїстівні, такі, що не годилися навіть на підстилки. Однак те хороше сіно вивантажили на сусідній вулиці, і людям довелося ще тягати його до корівників. Чому працівники центру, коли приїжджали, не наносили його до того корівника, щоб місцевим жінкам було легше ту худобу погодувати? Обіцяли, що й вода буде, її вони возитимуть із Чернігова. Але ж скільки там можна її машиною привезти? Хоча б на один раз вистачило. Жаль худобу, але ж і ми зробити нічого не можемо, бо це комунальне майно, — бідкається Тетяна Найдьон.

- Направду керівництво центру і не зацікавлене, щоб цю худобу передали комусь іншому, — каже Роман Семена. Запевняють, що вони, навпаки, хочуть розширити своє господарство. Хоча в нас достатньо людей, які за помірну ціну готові купити цих корівок для себе. Якщо чесно, ми не розуміємо, навіщо центру адаптації та худоба, якщо доглядати за нею нікому.

«Гарт» звернувся по коментар щодо цієї ситуації до керівництва ГО «Центр соціальної адаптації бездомних та безпритульних». Нам пообіцяли розповісти і про поточну ситуацію з господарством, і про плани на найближче майбутнє, однак попросили трохи часу. На жаль, поки що жодних коментарів від них так і не отримали. Якщо вони будуть, ми обов’язково розповімо про все вам. Ну і, звісно ж, стежитимемо за подальшою долею левоньківських корівок.

Джерело: газета "Гарт", Катерина Дроздова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: