Епідемія боргів із зарплати: як її не допустити?

Офіційна сума заборгованості з виплати заробітної плати в Україні становить 1,165 млрд грн. Але це така ж неточна і занижена цифра, як і офіційне безробіття в 1,4%. Всі знають, що безробітних набагато більше. І ситуація з невиплатою зарплати і затримками пенсій набагато серйозніша. Комуністи єдині, хто закликають не маскувати хворобу, а лікувати її радикальними політичними методами.
Повідомлення про зарплатні кризи в реґіонах – як звістки з фронтів. У Харкові зарплати вчителям і лікарям затримують на півтора місяці і вважають це нормальним. У Києві та інших містах пенсіонери скаржаться, що пенсії їм виплатили із запізненням на три тижні. У Львові місцева влада залізла в борги перед банками, щоб уникнути «бунту бюджетників».

Таких прикладів – десятки і сотні. Але це ще «квіточки». Є підприємства, де люди місяцями не можуть отримати свої кровно зароблені. І це не якісь там «роги і копита», а стратегічні об’єкти, до того ж, державні.
Яскравий приклад – доля донецького державного оборонного заводу «Топаз». Його працівники не отримували зарплати вже майже рік. Але 1400 чоловік не кидають своє підприємство: щодня приходять на завод і працюють повний робочий день. Робітники скаржаться, що грошей немає навіть на проїзд у транспорті, а «продуктові пайки» виділяють старенькі батьки зі своєї мізерної пенсії. І соромно брати, а нічого не вдієш: виживати якось треба.

Чи можна собі уявити, щоб у Радянському Союзі на 11 місяців затримали зарплату виробникам унікальних комплексів радіотехнічної розвідки «Кольчуга»? Звичайно, ні. Чому ж держава, як господар цього підприємства, не дбає про своїх працівників?
Трудящим доводиться боротися за свої зарплати самостійно. У цьому їм допомагають комуністи. У рамках партійного проекту КПУ «Робота. Зарплата. Захист» у кожній області створено робочі групи, відкриті громадські приймальні, депутати місцевих рад закріплені за підприємствами і надають трудящим практичну та юридичну допомогу.

У результаті по країні громадянам повернуто майже 500 млн грн затриманої і невиплаченої зарплати. Позиція комуністів зробила вирішальний вплив на керівництво Бахмацького молококонсервного комбінату, змусивши його закрити борги із зарплати перед колективом. Вдалося домогтися погашення заборгованості і навіть звільнення директора ДП Міноборони України «Одеський проектний інститут», який заборгував працівникам понад 200 тис. грн заробітної плати.
Але без зміни державного підходу до трудящої людини в цілому, жодні самовіддані заходи ситуацію не виправлять. Тому що будівля економічної політики у нас руйнується від фундаменту.

Спочатку неправильна, збиткова держполітика призвела до того, що виробничий сектор України перебуває на межі розвалу. З підприємств видоюють останні соки, не даючи їм коштів на розвиток. Виробничі потужності, що залишилися у спадок з радянських часів, вкрай зношені. Офіційна зарплата низька, а з зарплат у конвертах податки не відраховуються. В результаті на пенсії і зарплати бюджетників коштів не вистачає.
Але замість того, щоб думати, як змінити таку ситуацію, влада на місцях намагається її маскувати, побоюючись отримати «по шапці» від центрального керівництва. Саме тому реальні затримки із зарплати не потрапляють у статистичні зведення. І стає відомою лише тоді, коли починають обурюватися доведені до відчаю люди.

Так, полтавські вчителі піднялися проти примусової відпустки за власний кошт. Вчителька школи №33 розповіла, що чашу терпіння колективу переповнено. Мало того, що їм різними способами урізують і так мізерну зарплату, то тепер ще й змушують писати заяви на відпустку за свій рахунок і водночас виходити на роботу. Муніципальна влада розводить руками: на зарплати вчителям не вистачає 2 млн грн. Іншого виходу вона не бачить.
«На сьогоднішній день офіційна заборгованість із заробітної плати становить близько 1,2 млрд грн. Але в ситуації, коли половина економіки країни в тіні, цю цифру можна щонайменше потроїти, – каже заступник голови Федерації профспілок України Сергій Кондрюк. – З офіційної заборгованості майже половина – це безнадійні борги, які підприємства навряд чи зможуть виплатити, оскільки перебувають на межі банкрутства».

За його словами, якщо на заборгованість із виплати офіційної зарплати держава і профспілки ще можуть якось впливати, то на заборгованість із зарплати «в конвертах» – ні. Адже багато українців, не маючи можливості легально працевлаштуватися і отримувати пристойну офіційну зарплату, підробляють, де доведеться. І, до того ж, позбавлені можливості захищати свої права в суді.
Ось чому комуністи і наполягають не на «косметичному ремонті» економіки, а на докорінній реорганізації всієї системи, починаючи з кадрової.
Але кадрові рішення – це лише частина нагальних заходів. До того ж, не найскладніша. Треба дати світло українському малому бізнесу, який олігархи загнали в тінь. А для цього припинити чиновницькі побори з людей, які забезпечують себе та інших шматком хліба. Чесний підприємець тільки тоді почне сумлінно платити в бюджет, коли з нього знімуть податок на корупцію.

Чому ж влада цього не робить, навіть розуміючи, що ситуація із затримками із заробітної плати погіршується, і в майбутньому році може перетворитися на епідемію? Відповідь ми вже дали: проблеми трудящих не зачіпають серця олігархів. Ось чому так важливо, щоб при владі в країні були політичні сили, які не пов’язані з великим капіталом і які хочуть змінити життя пересічного громадянина на краще. Не на словах, а на ділі.

Дмитро Брагін, тижневик «Деснянка вільна» №110 (294)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.