Петриківський розпис на хвилях душі

У читальній залі Наукової бібліотеки Чернігівського національного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка нещодавно відкрилася виставка робіт Олени Васюк (Романенко), яка є автором малюнка за мотивами «Петриківський розпис». Народилася вона у 1969 році в м. Ріпки, закінчила середню школу, потім отримала професію відводчика (з умінням виконувати роботи перевідника малюнку). Олена – талановитий, самобутній самородок, який шліфувався школою мистецтв «Петриківський розпис», потім вдосконалювався творчою роботою на фабриці сувенірів «Дружба» у Петриківці Дніпропетровської області. Петриківські тарілки, скарбнички, кухонний посуд, булави, писанки, сопілки та інші сувеніри були візитівкою України, їх експортували до 80 країн світу.

Петриківський розпис пішов від настінного розпису. На Україні була традиція розмальовувати печі. У давні часи жінки старалися якнайліпше прикрасити свою садибу, щоб хата й двір були кращі, ніж у куми чи сусідки. В кого це найкраще виходило, то всі приходили, дивувалися й казали, що в неї у хаті, як у церкві. А чому, як у церкві? Бо церква на селі була осередком культури, мистецтва й письменства. Скажімо, козаки мандрували по світах і все, що бачили найкраще й добротніше, привозили у свою церкву.

Весь свій творчий потенціал майстри втілювали, працюючи на фабриці сувенірів у Петриківці, у 2011 році фабрику було знищено. На сьогоднішній день близько 200 місцевих мешканців розмальовують тарілки у себе вдома. Цей вид мистецтва тримається виключно на патріотизмі та ентузіазмі населення дніпропетровського регіону. Також існує Центр народного мистецтва, в якому працюють чотири десятки майстрів.

Олена Васюк зрозуміла філософію «петриківського» малюнка, полюбила його, наповнила своїм баченням, перенесла сюди на Чернігівщину і вже більше ніколи йому не зраджувала. На полотні художниці величаються пави і пишаються квіти, співають пташки і бавляться метелики, достигають ягоди і кружляють бджоли. Замилувалась пташка на картині – це велична королівська пава, птах, омріяний нашим народом, бо віддавна приносив щастя, добробут, багатство у дім. Тому так часто зустрічаємо павичів на вишиваних рушниках і малярстві «Петриківського розпису».

Поєдналися з вічністю грона калини, квіти, птахи і, здається немає кінця і початку, початку і кінця цій пісні, красі, величі і коханню. Птахи – це символи душ, тому вони завжди прикрашені або ж увінчані яскравими квітами. Калиновий родовід – символ невмирущості роду, продовження життя, тому і намальовані грона такими важкими, підкреслюючи могутність родового дерева. Якщо звернемо увагу на яскраво-голубі тони, то ми одразу помітимо, що це і є яскравий приклад петриківського розпису, пуп’янки квітів, що символізують розвиток життя. А улюблені нашим українським народом красолі, майстриня дуже часто вплітає їх у свої мотиви, щоб підкреслити єдність простоти і багатства, витонченості і вишуканості, розкоші і скромності.

Олена у своїй творчості використовує теплі кольори, відтінки, від золотаво-жовтого до рожево-червоного. Відстежується якась магічність у цьому, використовуються дуже яскраві фарби, вони притягують, створюють чудовий настрій. Така гамма і створює атмосферу сонячного і душевного спокою, сприйняття реальності у більш м’яких тонах. Картини художниці несуть у собі масу позитивної енергетики, наділяючи оточуюче середовище світлом, добром, миром.

Петриківський розпис – це величезне багатство, успадковане нашим народом і обов’язок наш не розгубити, а примножити і передати це іскристе і живе диво наступним поколінням. «Петриківка» не мовчить вона говорить… Говорить пензлями і фарбами, душею і серцем нашої землячки – Олени Васюк (Романенко), яка і нині проживає у м. Ріпки, виховує двох дітей і творить свій чудовий світ: незбагненний, величний, яскравий.

Наукова бібліотека щиро запрошує до читальної зали природничих наук усіх бажаючих, хто хоче поринути у світ краси, кохання і гармонії.

В. Кавінська, заступник директора НБ ЧНПУ імені Т.Г.Шевченка

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.