Через Горбачова ледь не втратив життя

У 63-річного Миколи Смілика з села Монастирище Ічнянського району роздроблені щелепи, повибивані зуби, зламані кістки обличчя. Переламані п'ять ребер, пробита легеня, струс головного мозку. Тіло до пояса синє. За тиждень чоловік поміняв уже третю лікарню. І все — через полохливого Горбачова, десятилітнього фермерського коня.

Підміняв сусіда

Зараз Микола Іванович лежить у палаті торакального відділення обласного протитуберкульозного диспансеру (ОПТД). В області це єдине спеціалізоване відділення, де надають допомогу хворим з патологіями органів грудної клітки (сюди входять і онкології, й ускладнені травми).
На обличчі — спеціальний прилад для фіксації кісток. Говорить нерозбірливо через майже повну відсутність зубів у роті після травми.
— Я вже на пенсії, — розказав Микола Іванович, — але іноді підміняю на фермі сусіда Миколу. Він працює у фермера, тобто в сільськогосподарському товаристві «Інтер», у Михайла Бондаря. Його найняли на роботу, щоб возив конем їжу тваринам.

На місяць Микола взяв отпуск, я був на підміні. І в четвер, шостого жовтня, коли був вільний час, взявся конем перевозити до хати буряки з городу. Город мій десь за півкілометра від двору. Фермерського коня звуть
Горбачов, уже не молодий, йому 10 років. Є ще Калина, але то вже зовсім кляча, років, може, під тридцять. Тож, в основному, запрягали Горбачова. Він лякливий трохи, буває, бур'янів на дорозі злякатися може. Але щоб так сильно — ніколи.

Кінь поніс

— Була десь третя година дня. Я перевіз три підводи буряків, а тоді вирішив привезти ще й кукурудзиння. Іду, аж раптом на повороті дороги здійнявся вітер, підняв кукурудзиння на возі. Горбачов злякався і поскакав у бік ферми. Скочити з воза я не міг, бо з ферми йшли люди, коня самого відпускати ніяк не можна було. Тож я керував, як міг, щоб ніхто під копита не потрапив. Стримував Горбачова, аж руки сині потім були. Нікого не заділи. Кінь нісся дуже швидко, сходу вскочив у конюшню. Там я й вилетів з воза. І що далі було — чи кінь по мені пройшовся, чи я так сильно вдарився об воза чи ще об .щось — нічого не пам'ятаю..
Мене знайшов завфермою Микола Кузьменко. Своєю машиною Микола Олександрович відвіз мене до лікарні в Ічню. Прийшов у себе, вже коли мені обробку ран проводили. Потім перевезли в Чернігів. Зшивали обличчя, щелепи. Зуби майже всі повибивані, протез розтрощений на чотири частини. Треба буде нові зуби ставити.

Живе Микола Іванович удвох з дружиною. Є доросла дочка, онук у Києві.
— Ото з дурної голови підзаробити хотів. Газ ведемо, гроші треба. Заробив 800 гривень, а на лікарні вже більше двох тисяч пішло. Ну, живий остався — і добре. Ходжу вже потроху, в голові, правда, кружиться. Груди болять: ребра дуже поламав.
— Коня, мабуть, на ковбасу пустять?
— Та ні. А чим же обмішку на ферму возитимуть? Завфермою казав, люди мені на лікарню трохи скинуться. У нас у селі так заведено: як у кого біда чи, навпаки, родиться хтось — складаються грошима.

Збирали докупи уламки щелеп, викачували кров та повітря з плеври

Основний діагноз постраждалого — політравма. Ускладнена закрита травма грудної клітки з переломом першого-п'ятого ребер зліва, лівобічний гемопневмоторакс, травматичний пульмоніт. Багатоскалковий перелом верхньої щелепи, перелом альвеолярного відростка нижньої щелепи, перелом правої вилиці, струс головного мозку середньої тяжкості.
— Хворого до нас перевели з обласної лікарні, — говорить торакальний хірург обласного протитуберкульозного диспансеру Олег Лузан. — Зразу після травми він був виведений з шокового стану в Ічнянській ЦРЛ. Там же йому провели обстеження, поставили дренаж в ліву плевральну порожнину. Після чого (сьомого жовтня) хворий був транспортований у Чернігів, до стоматологічного відділення обласної лікарні. Там чоловік був дообстежений рентгенологічно, діагностоване масивне ушкодження лицьової частини черепа, виконана репозиція (тобто поставлена на місце права вилиця, яка була вдавлена всередину внаслідок удару), виконано зведення скалок щелеп, шиновані верхня та нижня щелепи. Операції проводила хірург Лідія Ігнатієва та завідувач відділення Леонід Ващук.

Мене, як торакального хірурга, викликали на консультацію, я діагностував закриту травму грудної клітки, ускладнену переломами п'яти ребер зліва, розривом лівої легені. У хворого виник лівобічний гемо-пневмоторакс (через розрив легені в плевральну порожнину потрапило повітря, і з легені та уламків ребер туди ж потрапила кров). При пневмотораксі легеня стискається, перестає працювати. Але через дренажі (спеціальні трубки) кров та повітря з плевральної порожнини зразу виводяться, що дає можливість дихати. У чоловіка виник травматичний пульмоніт (запалення легень внаслідок травми). І для подальшого лікування 10 жовтня його перевели до торакального відділення ОПТД (завідувач — Ілля Колесников).
У даній ситуації необхідності в оперативному втручанні не було. Зазвичай операція проводиться при скіпному гематораксі (коли кров у плевральній порожнині згорнулась), тоді згортки крові потрібно вичищати. Хворому призначили відповідне лікування. Проведена бронхоскопія*. Зараз легеня повністю розправлена.

Це не така рідкісна травма, — каже Олег Лузан. — У господарствах людей часто травмують коні, корови. Розриви легень та зламані ребра трапляються при аваріях на дорозі, при падінні з дерева (у позаминулому році чоловік обрізав гілки, не втримався на дереві, при падінні зламана гілка пробила легеню).
За кілька днів хворого знову переведуть до стоматологічного відділення обласної лікарні, де йому доліковуватимуть травми обличчя.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №42 (1328)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.