Хірурги Носівської міської лікарні обстежують хворих у вихідні, святкові дні та навіть вночі

Максим Улько, Руслан Шульга та Любов Мозгова

Тривожні дзвінки з приймально-діагностичного відділення Носівської міської лікарні ім. Ф.Я. Примака для високопрофесійного хірурга вищої кваліфікаційної категорії та лікаря УЗД Руслана Валентиновича Шульги під час обстеження хворих, у вихідні та святкові дні, вночі стали звичними. Він, як солдат по тривозі, поспішає у хірургічне відділення. Як і його завідувач, досвідчений хірург Олександр Васильович Драга та ортопед-травматолог, опіковий хірург та анестезіолог Максим Миколайович Улько.

Руслан Шульга: тяжкі патології виявляє і успішно видаляє

Один із останніх випадків з продуктивної, багаторічної хірургічної практики для Руслана Валентиновича – особливий. 70-річною Ганною Онищенко із села Козари довелось займатися не один день. Адже тоді, коли швидка допомога доставила бабусю в тяжкому стані, оперувати було неможливо. Про це свідчило те, що сталося з її здоров’ям. А ще треба було врахувати солідний вік та букет серйозних недуг. Тому, зважуючи всі непрості обставини, обдумував кожен крок.

А починав Руслан Валентинович з того, що роблячи УЗД, виявив у пацієнтки пухлину дванадцятипалої кишки. Стався стеноз – не виходила рідина зі шлунку, її назбиралось до трьох літрів. Її перекрила пухлина. Досвідчений хірург вибирав маленькими дозами протягом тижня, адже відразу це робити було ризиковано. Тільки після того, як шлунок очистив, Руслан Валентинович з колегою Вікторією Олександрівною Шиян зробив паліативну операцію, наклавши гастроентероанастомоз. Таким чином врятував життя бабусі, що було під загрозою.

Руслан Шульга має велике фахове надбання, роблячи операції на шлунку. Ось йому зателефонував Петро Дударенко із села Володькова Дівиця Носівської громади, вкотре дякував своєму рятівнику. Щасливий, що завдяки йому живе на білому світі і радіє кожному дню.

А він був захмарений. У чоловіка середнього віку утворилася виразкова хвороба шлунку, що перейшла в хронічну форму з частими загостреннями. Але байдужий до свого здоров’я не лікувався, до сімейного лікаря жодного разу не звертався. І ось почалися нестерпні болі, котрі не стихали ні на хвилину. Діватись було нікуди. Викликав «швидку допомогу». А в лікарню запросили з приймального відділення Руслана Валентиновича. Зробивши глибоке ультразвукове дослідження тяжкохворого, кваліфікований хірург побачив серйозну проблему, яку треба було негайно вирішувати. Якісно зробив операцію, акуратно видаливши виразку – і зберіг життя людині, яке могло обірватися.

Рятівні операції на шлунку

Висіло воно на волосині і в 45-річного Василя Нємченка, коли в спеку його, надзвичайно тяжкого, «швидка допомога» доставила у хірургічне відділення. А завідувач Олександр Драга був у відпустці. Оперував виразку шлунка, який, вважай, розпадався, Руслан Шульга з отоларингологом, медичним директором Олесею Леонідівною (дружиною завідувача). Проте довелось на підмогу просити Олександра Васильовича. З ним зшивали шлунок, зберігши його від «розвалу».

А недавно таке лихо сталося з 61-річним Миколою Покормяко з Носівки. Виразка пробила шлунок, і сталася кровотеча. Чоловік пенсійного віку не пам’ятає, як потрапив у лікарню. Дізнався тоді, коли був у реанімації. Після досить складної операції, яку блискуче зробили Руслан Валентинович Шульга та Олександр Васильович Драга.

– Мене вони витягли з того світу. Після страшних болей, котрі розходилися по всьому тілу, що аж кричати хотілось, бо не терпілось. Я надзвичайно вдячний своїм рятівникам. До землі кланяюсь Руслану Валентиновичу та Олександру Васильовичу. Також дякую сестрам медичним. Вони по-людськи ставляться до хворих. Вік не забуду їх доброти, – каже Микола.

А ми додамо: завдяки таким хірургам, як Руслан Шульга та Олександр Драга, є надія, що не закриють хірургічне відділення, а значить і лікарню.

Вони обоє вдало оперують спайки черевної порожнини, запалення підшлункової залози, жовчнокам’яну хворобу, трофічні виразки, сухожилля, апендицити, пахові грижі тощо. У його солідній практиці і комбіновані операції (одночасно з колегами іншого профілю позбуваються двох хвороб). Такі неодноразово робив з лікарем-урологом з ДП «Інститут урології», заслуженим лікарем України, кандидатом медичних наук, доцентом Андрієм Івановичем Бойком, вихідцем із Ніжина.

«Головне – не головний лікар, а геніальний лікар»

Коли Руслан Валентинович Шульга був дбайливим генеральним директором КНП «Носівська міська лікарня ім. Ф.Я. Примака», я запропонував йому інтерв’ю з заголовком: «Головне – не головний лікар, а геніальний лікар». Він на те сказав: «Я себе таким не вважаю. А вважаю Андрія Олександровича Лінника (нині – начальник управління охорони здоров’я ОДА, до цього – заступник з хірургічної роботи генерального директора Чернігівської обласної лікарні, «Фортеці здоров’я», заслуженого лікаря України, лікаря пульмонолога вищої кваліфікаційної категорії Андрія Михайловича Жиденка). Андрій Лінник блискуче робить унікальні операції і на підшлунковій залозі, демонструючи ювелірну майстерність.

Мені пощастило оперувати з Андрієм Олександровичем, коли він був заступником головного лікаря Бобровицької ЦРЛ і зональним хірургом. Не одну операцію досить великої складності він зробив зі мною в Носівській лікарні. Разом рятували не одне життя, повернувши чоловіків та жінок у сім’ї та на роботу».

Максим Улько вдосконалює медобладнання

Ще професійно оперує і ортопед-травматолог, опіковий хірург та анестезіолог Максим Миколайович Улько. Він пройшов солідну школу знань та практичних навиків, обравши неординарну хірургію. Плідно працював у опіковому відділенні обласної лікарні, де понад чверть століття його завідувач – Віктор Васильович Яременко. Затим – у відділенні кістково-гнійної хірургії в одній із київських лікарень, де досконало освоїв методику кістково-аутопластикових операцій (пересадка кісток), і тепер успішно застосовує прогресивну методику при оперативному втручанні у своїй лікарні.

Ось свіжий випадок. Військовослужбовець Дмитро Власко воював на Курщині. Отримав складне поранення. З Сумської лікарні його привезли в Носівську. У воїна – багатоуламковий вогнепальний перелом обох кісток (подрібнений) лівої гомілки. Максим Миколайович точно зробив кістково-аутопластикову операцію. Зі здухвинної кістки взяв тканину, нею замістив дефект кістки в зоні перелому – і вона зростається. Для цього застосував апарат зовнішньої фіксації, який надав лікарні благодійний фонд «Спандбонд». Як і вакапарат, котрий коштує 20 тис. доларів, плюс немала вартість витратних матеріалів.

Тому, щоб зменшити їх ціни і пришвидшивши ефективність вкрай потрібного медичного приладу, Максим Миколайович показав себе лікарським раціоналізатором. Ємність місткістю 300 грамів він замінив на більш об’ємну, майже на літр. А дорогу плівку, якою покриває рани, на звичайну харчову. Вона по якості рівнозначна. Це лікарні дає значну економію коштів.

Вакапарат Максим Улько ефективно використовує для очищення ран від гною, інфекцій, для кращого приживлення пересадженої шкіри. І за рахунок негативного тиску, що виробляє вакапарат, створюються умови для нормальної життєдіяльності організму. 70-річний хворий на цукровий діабет (у кінцівках порушено кровопостачання) Іван Герасименко з села Рівчак-Степанівка, травмував ногу. У відкриту рану потрапила інфекція. Утворився некроз м’яких тканин. Максим Миколайович вакапаратом очистив рану. Це дало можливість зробити пересадку шкіри. Таким чином, лікар-новатор, лікар-пошуковець Максим Улько зберіг ногу пенсіонеру, не допустив повної ампутації, обмежившись видаленням пальців. Хворому поважного віку не довелось купувати в аптеці дорогі антисептики, антибіотики, перев’язувальні матеріали тощо, що обійшлося б йому в не одну мізерну пенсію.

Максиму Миколайовичу вистачає роботи і як опіковому хірургу. Василь Іванець з Носівки, знаходячись у ямі для огляду автівки, апаратом зварював зношені ділянки у днищі «жигулів». І ненароком зачепив шланг, по якому надходив газ у двигун легковика. Від іскри він загорівся та стався вибух. Автівку значно пошкодило, постраждав і водій. На щастя, він залишився живий, бо був у ямі, але з численними травмами й опіками тулуба, кінцівок та обличчя.

Максим Улько двічі оперував потерпілого, зробивши не одну пересадку шкіри. Здоровий чоловік середнього віку і спортивної тілобудови нормально переніс фізичні складнощі. Відновив автівку, що, здавалося, не підлягає ремонту.

Але, як кажуть, біда не ходить одна, а з дітками. Після того, що сталося з «жигулями», водій пиляв дрова і бензопилою необережно ледь не відрізав палець на правій руці. Знову потрапив до Максима Миколайовича. Він акуратно пришив палець, і рука стала повністю працездатною. Такі випадки непоодинокі. Раніше постраждалі їздили в обласну або київські лікарні. Тепер немає потреби, бо є досвідчений лікар Максим Улько, до якого постійно черги, бо кожному пацієнту допомагає.

Фонд інвалідний візок надав та роботу запропонував

Постійним тяжкохворим Максима Миколайовича є Вадим Трухан із села Держанівка. Хлопець пошкодив хребет. Лікували в Київському інституті нейрохірургії, обласній лікарні, а затим – у Носівській. Вчергове відкрилися рани, лікуванням яких серйозно зайнявся Максим Улько. Ретельно вибрав дрібні уламки кісток, гній, що створили небезпеку для організму. Її усунув компетентний лікар. Вадим проживає з матір’ю та братом, який рідко буває вдома, бо працює в Києві. Неможливість ходити створює гнітючий настрій та погані думки, проте їх розвіяв його надійний лікар Максим Улько.

Разом з генеральним директором КНП «Носівська міська лікарня ім. Ф.Я. Примака» Катериною Василівною Ландар вийшли на благодійний фонд, який допомагає й прикутим до ліжка. Мова йшла про поміч неходячому Вадиму Трухану і таким, як він. У результаті він отримав візок та онлайн-роботу, яку він зможе виконувати. Юнак повеселів, з’явилось бажання жити, бо морально вийшов за межі чотирьох стін хати у глибинці Носівщини. Це полегшує самопочуття, поліпшує настрій – здається, що тяжка хвороба відступила. Вдячний добрим людям, що хочуть вивести його у широкий світ, такий захоплюючий та непізнаний, де він може багато чого дізнатися, вміти виконувати замовлення, що потрібні людям.

Все для операції готують і варте уваги пропонують

– Все, що я і мої колеги робимо в ході операцій, було б неможливе без великих помічниць – сестер медичних операційних Світлани Феденко (ще й сестра медична фізіотерапевтична), Лариси Макухи, Тетяни Прохи, Людмили Бовкун та Анни Потоцької (ще й сестра медична анестеологічна). Їхню багатогранну роботу вміло координує старша сестра медична, старійшина сестринського хірургічного корпусу Любов Іванівна Мозгова. Про них варто сказати найкращі слова за їх відмінне виконання своїх обов’язків. Медично грамотно ставлять катетери, роблять перев’язки, стерильно готують інструменти та матеріали. Трапляються і непрості випадки, що потребують досвіду та компетенції.

А цього п’ятьом сестрам медичним не позичати. У них на робочому місці все стерильне та ідеально чисте. Усі медикаменти та інструменти під рукою. Вважають головним обов’язком за свою роботу, яку вони виконують досить професійно, бо люблять, відповідати головою. Ще й ділові пропозиції, варті уваги, радять хірургам, – зазначив Руслан Валентинович Шульга.

Джерело: сайт газети "Чернігівщина", Микола Кохан, фото Василя Оксимця

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: