Дітей приносять не лелеки, а житло і стабільність

Феноменальною народжуваністю на Чернігівщині та й, можливо, в Україні, вирізняється село Вихвостів Городнянського району. Іншими українськими селами неначе пройшлася навала монголо-татар, чи то пак навала лібералів-демократів. А ось Вихвостова вона, схоже, не торкнулася.

Особливо незвичайно Вихвостів виглядає на тлі вимираючої Чернігівської області, з карти якої села зникають одне за одним. За даними Головного управління статистики області, у сільській місцевості на одного новонародженого припадає четверо померлих.
У чому ж секрет села Вихвостів, на вулицях якого чути плач немовлят і дитячий сміх?
- А сільський голова молодий! - жартує 45-річний Олександр Акуленко, Вихвостівський сільський голова. - Втім, вже й у мене онуки є. Село у нас «молоде». До нас люди їдуть на роботу. Бо сільгосптовариство працює.

- З інших сіл переїжджають?
- З усієї України. Є і з Росії. Татари є, молдавани є. Навіть з Азербайджану. Наше село - багатонаціональне.
- Тільки негрів нема! - підказує інший чоловік, присутній під час розмови у сільраді.

- Чим сільгосптовариство займається? Працює, як раніше колгоспи?
- Зерно, тваринництво. А у нас фактично колгосп і залишився. Дякувати голові, чи директору, чи пану - як тепер правильно? - він не дав господарству розвалитися. Микола Кондренко керує СТОВ «Віра» з 1991 року. Вже 20 років.

- Кажуть, у вашому селі є якась політика щодо забезпечення «прибульців» житлом. У чому її суть?
- Директор товариства викуповує житло. Це звичайні сільські хати. Робиться ремонт. А люди приїжджають працювати - залишаються жити і виплачують вартість будинку.

- У селі начебто по двадцять дітей на рік народжується. Правда?
- Правду можу сказати точно. У 2008 році народилася двадцять одна дитинка, у 2009 році - чотирнадцять, у 2010 році - вісімнадцять.
- А цього року - семеро? - бачу сім рядків після числа «2011» на сторінці журналу, звідки Олександр Григорович черпає статистичні дані.
- Вже дев'ятеро, - уточнює він. - Народилися ще двоє, вони поки що не зареєстровані. У середньому у нас з'являються п'ятнадцять діточок на рік. Ось до школи пішли п'ятнадцять першокласників. Стільки ж - у сусідньому селі Тупичів, вдвічі більшому за кількістю населення. Нас випереджає лише Городнянська друга школа, де, здається, 72 першокласники, і перша Городнянська школа-ліцей, де в перших класах 66 учнів. А по району більше п'яти першокласників у школах напевно нема.

- І це - в селі з населенням близько тисячі?
- 1031 особа на 1 січня цього року. Це число без врахування сезонних працівників. Дітей, якщо брати у межах шкільного віку, тобто років до сімнадцяти - у межах 250-ти осіб.
- Отже, діти - майже чверть села. Дитсадок є?
- 130 навчаються у нашій школі МІ ступеня, близько 80 дітей - у дитсадку. Він нещодавно відкритий, близько двох місяців тому.

- Якесь приміщення відремонтували й обладнали?
- Ні, дитсадок починав будувати колгосп ще у 1995 чи 1996 роках. А потім, як соціально-побутову споруду, за тодішньої ситуації недобудову передав до сільської ради. І ось, нарешті, добудували. Довелося докласти максимум зусиль...

- А матеріальна сторона питання?
- Гроші державні. Зі стабілізаційного фонду. Три з половиною мільйони пішло на дитсадок.
Адмінбудівля СТОВ «Віра» - неподалік сільради. До її входу веде трояндова алея. На жаль, директор Микола Кондренко люб'язно, але все ж таки відмовився від зустрічі і розмови, посилаючись і на зайнятість, і на... невизначеність.
- Розумієте, ми зараз напишемо, що житло даємо, а як буде далі? Зараз з понад шестисот власників паїв у селі проживають менше третини. Хто знає, що станеться наступного року? Можливо, прийде новий власник. І невідомо, яку політику він буде втілювати, - сказав він під час телефонної розмови.




Сергій Стук, тижневик «Чернігівщина» №38 (313)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.