Буде ще одне Голубе озеро!

Приватне підприємство «Папірнянський кар'єр скляних пісків», що в селі Олешня Ріпкинського району, за 200 метрів від відомого місця відпочинку, Голубих озер. Воно видобуває і збагачує кварцовий пісок. Замовники роблять з піску скло. У 2007 році на підприємство прийшли болгари — вклали 15 мільйонів доларів.
Пісок копають з величезного родовища. За словами директора, відходи повертають у кар'єр, зверху садять сосни. Проте рекультивують тільки 50% розритої площі. Там, де копають, утворюється величезна яма. Вона стане новим Голубим озером. Причому дуже великим. А копати ще будуть мінімум років двадцять.

Інвестор — болгарський, піч — голландська, насоси — італійські

Поклади папірнянських пісків були відкриті в 70-і роки минулого століття.
З 1994 по 1999 роки виробництво стояло.
У 1998 році кар'єр був реорганізований у товариство з обмеженою відповідальністю.
Зараз підприємство зареєстроване в Ріпках. Його мажоритарний співвласник (головний учасник)— акціонерне товариство «Каолін АД» (Болгарія). Йому належить 51 відсоток статутного фонду. Компанія займається видобутком і постачанням сировини для скляної промисловості.

У позаминулому році на фабриці запустили сушильне відділення. В кінці минулого — промивальний (збагачувальний) цех.
Коли тягнули газопровід, безкоштовно провели газ в чотири села — Вербівку, Аткильню, Олександрівку та Олешню.
США, Нідерланди, Англія, Німеччина — устаткування на підприємстві закордонне.
Піч — голландська. Багато механізмів американських, насоси — італійські.

«Ви всі тут круті?»

— запитують приїжджі, коли бачать водіїв самоскидів та пісковозів у темних сонячних окулярах.
— Ні, просто на сонці очі сліпить білосніжний пісок, — сміється енергетик Олександр Васюк.
Разом з енергетиком їдемо за шість кілометрів від підприємства.
Тут гори піску, ями, гудуть вісім КамАЗів, два екскаватори, два бульдозери. Це, власне, Папірнянський кар'єр. До села Нова Папірня — півкілометра. Звідси й назва кар'єра. Піскам по 50 мільйонів років. Вони кольорові — від білого до світло-рудого.

— Який краще?
— Біліший пісок — значить чистіший, кращий. Білосніжного піску небагато, до
нього довго копати. Раніше могли брати тільки такий. Тепер, коли у нас є промивальний цех, можемо копати темніший — 60, 80, 120 марки. Промиємо— отримаємо кращу марку, тридцятку.
Біля кар'єра — сосни. Великі пиляють. Маленькі саджають на місця, де колись рили.
— Вибрали пісок на одній ділянці — пересуваємося далі. Яма зміщується. Відходи — пил, глину — повертаємо у кар'єр. Вирівняли — лісгосп посадив ліс. Це — рекультивація, — показує енергетик на малесенькі сосни.

Та відходами всю яму не засиплеш.
— Вирили й очистили 1000 тонн піску. А повернули з них близько 120 тонн відходів. Крім відходів, повертаємо у кар'єр вскришу (пуста порода, що покриває пісок, для виробництва не використовується). Та котлован усе одно залишиться. Буде озеро. Років через 50, — каже Олександр Васюк.
В одній з ям на дні вже помічаю воду.
— Звідси воду відкачуємо у річку. Якщо на місяць залишити — з'явиться озеро. А ось старий кар'єр, з нього не копаємо — тут води більше.
До екскаватора під'їжджає КамАЗ. Водій екскаватора подає два короткі сигнали — вантажівка зупиняється. Три коротких сигнали — засипається пісок. На КамАЗі пісок їде на майданчик біля фабрики. І ми услід за ним.

Надворі невеликий дощ. Але КамАЗи йдуть.
— У дуже погану погоду беремо пісок з проміжного майданчика,— показує енергетик купи біля фабрики.
Пісок з майданчика завантажують у бункер.
— Якщо мороз — оператор вмикає у бункері обігрів і вібратори.
З цієї точки усі процеси контролює комп'ютер. За ним слідкують оператори у пультовій — невеличкому звукоізольованому приміщенні у цеху.
З бункера пісок на стрічковому конвеєрі їде у промивальний цех.
— Навколо конвеєра — магнітне поле. Воно ловить залізо. Слабке серце або кардіостимулятори? Тоді сюди не можна, — показує енергетик попереджаючий знак.

Йдемо у збагачувальний цех.
— Пісок розбавляємо водою з третього Голубого озера. Виходить пульпа. Пульпу качаємо насосами до сит, які трусяться. Тепер приберемо з піску глину.
У спеціальному обладнанні пісок падає на дно. А глина розчиняється у воді. Брудну воду очищаємо і повертаємо у виробництво
У відтирочній машині пісок чистимо від оксидів металів (металів, які вступили в реакцію з киснем).
15 хвилин — пісок збагачений! Білий-білий!

У сушильному цеху пісок продувається гарячим повітрям у спеціальному обладнанні, що називають «палаючим шаром».
Направляємося до залізничної вітки. Тут мішки з піском (біг-беги) відправляють до виробників, переважно вітчизняних, з Молдови, Росії.
З нього роблять фарфоровий і скляний посуд, склотару, медичне устаткування, кришталь, технічне, автомобільне скло.

Взимку важко

Частину піску везуть і автотранспортом. Та частину дуже малу.
— Дороги тут погані?
— Нормальні. Маємо те, що маємо, — відповів Андрій Кушик, директор ТОВ «Папірнянський кар'єр скляних пісків».
До речі, один київський інвестор планував поставити склозавод поблизу Олешні. Коли проїхав дорогами району, підрахував, що близько 10 відсотків продукції не доїде до замовника через вибоїни. Тому перекинувся на Вертіївку. За словами вертіївського сільського голови Олександри Теслик, три тижні тому відбулася зустріч представників майбутнього склозаводу з громадою. Будівництво все ще в планах.

— На експорт багато йде?
—10-15% продукції. У минулому році йшло 25%. Можливості зменшилися через обвал російського ринку. У тамтешніх підприємств проблеми з платежами. Є невеликі поставки до Болгари. В перспективі — Польща, — каже директор.
— З Білоруссю співпрацюєте?
— Гомель для нас цікавий. Але його позиція така: використовувати для виробництва скла виключно білоруські піски. Така у них державна програма. Хоча наші піски кращі.

— Взимку працюєте?
— Щоб пісок не встигав замерзнути, копаємо в одному місці, — пояснює енергетик.
— Підприємство тепер не сезонне. Раніше відвантажувати товар взимку не могли. Вологий пісок замерзав. Зараз сушимо,— каже директор.

Працівники молоді, вітчизняні

— Були перспективи працювати з іншими інвесторами, крім болгарських?
—Так. Наприклад, був договір співпраці з компанією «Сі-Бепко» (Бельгія — Авт.). Вони два роки вивчали наші можливості, піски. їм есе подобалося. Та, врешті, вони інвестували у таке ж родовище під Москвою. Що їх зупинило? Невідомо. Нам такі речі не доповідають, — говорить Андрій Кушик.
— Власник 51% статутного фонду – болгари. А решти 49?
— Наші чернігівські, відносно молоді хлопці, фізичні особи (Олег Жуковський та Юрій Галаган — див. «Делован столица», №21, 21 травня 2007 року, http://www.geonews.com.ua/index.cgi?a=20952)

— Щось вітчизняне є на підприємстві?
— Хіба Україна виробляє щось вітчизняне? Вітчизняні хіба що працівники, — усміхається директор.
На підприємстві працює 150 чоловік. З них 99% — з Ріпкинського району. В основному з Олешні, Замглая, Ріпок, небагато з Добрянки. Декілька чоловік з Чернігова. Середній вік — ЗО років. На безперервному виробництві працюють вахтовим методом. З сьомої ранку до сьомої вечора. Сім днів працюють, сім відпочивають. Середня зарплата — 2300 гривень.

«Могли через місяць-два закритися»

— Скільки грошей витрачаєте на рекультивацію?
— Два-два з половиною мільйони гривень у рік.
— Витратно. Хто був її ініціатором? Кому це взагалі потрібно?
— Це прописано в законодавстві України. Цього року передали лісгоспу п'ять з половиною гектарів рекультивованих земель під посадку лісу, — відповідає директор.

— Яка частина піску повертається у кар'єр?
— Ми рекультивуємо 50% відпрацьованої площі. Те, на що нам вистачає матеріалу. Нове Голубе озеро буде дуже великим.
12 жовтня Кабінет Міністрів погодив вибір земельної ділянки для продовження розробки. (24,58 га, частина буде передана в оренду на десять років, частина на п'ять — з розпорядження КМУ).

— Якби цього не сталося ми б могли через місяць-два закритися, — каже Андрій Кушик. — Але поки працювати на цьому родовищі ми не можемо. Для цього треба розробити і затвердити проект землевідведення. Це папірець, але досить непростий.
Без земельного відведення не можемо виготовляти в достатній кількості необхідні марки піску. Найякіснішу, десятку (застосовують для виготовлення сонячних батарей—Авт.). взагалі не виробляємо. Буде відведення — потрапимо в Європу

Аліна Сіренко, тижневик «Вісник Ч» №46 (1280)

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.