Віктор Прус за сертифікат купив дім у Березні. На городі планує поставити сонячні панелі

Віктор Прус біля своєї «Ауді»

72-річний Віктор Прус з Гірська на Сновщині отримав сертифікат на при­дбання нового житла. 4 травня своєю сірою «Ауді» приїхав у Чернігів. Понад два тижні в листопаді минулого року дід жив майже в центрі міста. У тій же сірій «Ауді». Ремонтував машину, бо не їхала.

8 червня минулого року в його будинок у Гірську (село на кордоні з Росією) прилетів дрон. Дім згорів. Чоловік поїхав у Київ до сина Віктора. Ремонтував автівки у столичних СТО. Щоб не тіснити сина, вирішив перебратися в Чернігів. Тут живе колишня дружина Наталія.

Діду пропонували кімнату в модульному містечку. Відмовився. Перед новорічними святами поїхав до Старих Боровичів на Сновщині. Там йому дали стару хатину.

— Дякуючи вам, отримав сертифікат, — каже Віктор Михайлович. — На початку березня. І вже купив будинок. Допомогли підібрати в Березні Чернігівського району.

— Скільки грошей отримали за дім у Гірську?

— Точну суму не пам’ятаю. Наче мільйон триста тисяч гривень. Купувати житло в радіусі 60 кілометрів від кордону не можна. Бо зона бойових дій. Вибрав Березну.

— У вашому новому будинку газ, вода є?

— Газ є, але відключений. Усі документи вже оформлені. Грошей у руках не тримав. Тільки бумажку. Отой сертифікат. Шибка вибита. Бомжі поскладали на столі багато ікон, — описує новий дім. — Простих, не старовинних. Як кажуть, дві хати. У першій — піч. Їсти можна приготувати. У другій жити. Земельна ділянка 20 соток. З них під город 15. Обробляти його точно не буду. Хочу віддати під встановлення сонячних панелей. Для цього треба, щоб земля була офіційно оформлена.

— Уже переїхали?

— Ні. Ще ремонт потрібно робити. Поки в Старих Боровичах. Алла Шевардіна, староста, виділила мені хату. Стареньку. Подобається. У дворі хащі. Здорово добре там автівки ставити. З неба не видно, — відгукується психологічний стан після життя в Гірську. — Щоб не бачила ота гидота. Друга автівка — та, що їздить на дровах, — Віктор Михайлович стареньку «Ауді» модернізував. Машина їздить від дров, що перегорають, — зимувала в Чернігові, біля багатоповерхівки. Місцеві лаялись, що покинув її. Але дякую їм, що вони витримали. Її теж забрав у Боровичі. Зняв котли. На дровах їде повільно. Хотів продати. Більше тисячі доларів за неї не дають. А вона хороша, на ходу. Передумав.

На вулиці потепліло. Зимовий прикид зніму. З дружиною Наталією помирився.

— Вашого сина Миколу засудили за державну зраду. Він перейшов на бік ворога, воює за них.

— Судять ще. Мені дзвонили, приїжджали поліцейські. Допитували. Питали, де він. Не вірили, що я з ним не спілкуюся. Кажуть, воює за росіян. А чи правда, чи ні, зв’язку з ним у мене нема. Хай там і сидить.

Я ж його не змушував. Вони, — має на увазі росіян, — біля річки стали, — каже про часи повномасштабного вторгнення. Гірськ був в окупації. — А він пішов до них. Моя донька, його сестра Марина, у Севастополі живе. Від колишньої дружини. Переїхала туди давно. І з нею теж не спілкуюся.

Джерело: сайт газети "Вість", Юлія Семенець

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: