Американський благодійник відбудував Слободу

Під час візиту містера Хансена в Слободу Світлана Карпенко вручила йому зображення села з позначеними відновленими за його кошти будинками

«Отут була моя кімната, лежали мої іграшки. Але зараз їх немає і жити нам ніде…» — ці слова 4-річного хлопчика зі Слободи Чернігівського району про його зруйновану росіянами домівку настільки вразили мільйонера з американського штату Юта, що він вирішив допомогти відновити знищене окупантами маленьке село на Чернігівщині.

74-річний Делл Лой Хансен — американський бізнесмен, підприємець, мільйонер (за іншими джерелами — мільярдер), філантроп. Він вперше відвідав Україну в травні 2022 року і відтоді пожертвував десятки мільйонів доларів на підтримку постраждалих від війни людей. Фонд «Місія Хансена в Україні» реалізує низку масштабних проєктів, зокрема на Київщині. Але ми детальніше розкажемо про підтримку містером Хансеном саме наших земляків.

Під час одного зі своїх візитів Делл Лой розповів журналістам, із чого почалося його опікування селом Слобода:

"Я приїхав сюди з гуманітарною допомогою з кимось із Києва. Навіть не знав, де я. Побачив руйнування, поговорив із людьми і вирішив, що можу їм допомогти".

9 МОДУЛЬНИХ БУДИНКІВ І 90 — ВІДРЕМОНТОВАНИХ

Слобідський старостинський округ, як і вся Іванівська громада, до якої він входить, дуже постраждав від окупації (росіяни зайшли туди 5 березня, а вийшли 30-го).

— У наших чотирьох селах — Слободі, Вікторівці, Буді, Драчівщині — 485 мешканців. По нашому округу було пошкоджено 260 домоволодінь. Повністю знищених будинків у Слободі і Вікторівці — 4, у Буді — 28 (в основному це дачні будинки, лише в кількох люди проживали постійно), — озвучує сумні цифри слобідська староста Світлана Карпенко. — І коли містер Хансен уперше приїхав до нас після деокупації, то застав у Слободі дуже страшну картину: розбиті будинки, поваляні танками паркани, жодного електричного стовпа — усі знесені; під сільською радою, яка без вікон і дверей, стояв згорілий танк, усюди грязюка…

В одному зі зруйнованих слобідських будинків жила родина Святкунів: Микола і Наталія, їхня молодша дочка Іра і старша Оля зі своєю сім’єю — чоловіком та двома дітками. Окупанти вигнали їх із будинку й самі там поселилися. Зять Святкунів Олександр служив у ЗСУ ще з 2014 року, був нагороджений орденами. Окупанти їх знайшли. І коли відступали, навмисне підірвали дім гранатою.

Під час візиту містера Хансена онук Святкунів Станіслав, якому тоді було 4 роки, повів його на своє подвір’я, показав наслідки російської навали, сказав оті слова. Американця це зачепило за живе, і рік він підтримував цю родину фінансово.

Потім приїхав до нас у 2023-му і став допомагати ще 50-м мешканцям, у яких було повністю знищене житло, людям з інвалідністю, похилого віку та іншим.

Зараз у програмі допомоги з боку Делла Лоя Хансена — 128 домогосподарств зі Слобідського старостинського округу.

— Це ті, у яких люди були зареєстровані і проживали на момент лютого–березня 2022 року, — пояснює Світлана Василівна. — Для найбільш постраждалих жителів, чиї домівки були зруйновані, містер Хансен поставив вісім модульних будинків (у їхніх же дворах, бо для людей було важливо залишатися на своїй землі). У тому числі й для Святкунів.

У 2024-му містер Хансен запровадив відновлення пошкоджених будинків. Тоді я звернулася до його фонду і розповіла про жінку з інвалідністю, яка мешкає сама. Її житло було в жахливому стані. Містер Хансен під час приїзду в червні 2025-го сам подивився і сказав, що ремонтувати хату немає сенсу, і цій жінці також поставив модульний будинок — дев’ятий у нашому селі.

На відновлення містер Хансен узяв 90 осель. У нього є свої бригади, які оглядають будинки, визначають, що кому треба зробити, і займаються цим. Комусь відремонтували дах і зробили утеплення, комусь полагодили огорожу, комусь замінили вікна тощо.

«КЛАБХАУС»

Одна з великих радостей не лише для Слободи, а й для всієї громади — новий Будинок культури. Містер Хансен реконструював нежилу будівлю в центр дозвілля — як він його називає, «Клабхаус». Тепер це один із найсучасніших будинків культури в нашій громаді, — із вдячністю за підтримку мецената говорить голова Іванівської громади Олена Швидка.

Світлана Карпенко веде нас на екскурсію:

— Це будівля колишнього дитсадка при колгоспі. Дах уже був упав, залишилися тільки стіни, але з бетонними перекриттями. Відновлення цієї будівлі потребувало менше коштів, ніж ремонт нашого старого Будинку культури, який був сильно пошкоджений внаслідок військової агресії. Містер Хансен на це погодився.

Відбудову почали в травні 2024 року, а вже 22 вересня «Клабхаус» був зданий. Будівельники працювали майже цілодобово. Тут усе перепланували і зробили велику спортзалу, актову залу, дитячу, кабінети, бібліотеку, навіть гримерну для артистів.

У Слободі дітей до 18 років — до 60 (влітку більше, бо приїжджають онуки). І вони залюбки приходять займатися до «Клабхаусу». Його директорка Лідія Гартович веде гурток «Натхнення». Після занять усі п’ють чай, каву ось у цій кухні, де стоїть кавомашина.

Старші люди відвідують бібліотеку, навчаються комп’ютерної грамотності. У визначені дні до нас приїжджає амбасадор — завідувачка центральної бібліотеки Іванівської сільської ради Оксана Копиш і проводить заняття: навчає, як користуватися мобільним телефоном, як ним передати показання за компослуги, тощо. Ідемо далі.

Котельня із твердопаливним котлом. Її містер Хансен забезпечив дровами на весь опалювальний період. Кочегар їх порубав, поскладав. А ось і він, на робочому місці.

Мірошник Микола Миколайович, жартома представляється кочегар.

— Є генератор і 160 літрів пального для нього. Також містер Хансен подарував нам два електроцикли. Останніх два роки він приїжджає по двічі на рік і завжди — з подарунками. У 2024-му купив дітям Слободи 42 велосипеди. Був на День матері, тож усім жінкам подарував квіти. Придбав 25 ноутбуків, потім іще докупляв багатодітним родинам, для яких один — це мало, якщо в сім’ї кілька школярів.

ГРОШІ НА РІЗНІ ПОТРЕБИ

— Щомісяця ми з містером Хансеном спілкуємося по відеозв’язку через ZOOM. Іноді просто не наважуємося попросити про щось. Але він і далеко за океаном знає про наші проблеми (що ворог нещадно б’є по енергетиці), переймається нашим болем. Тож цього року придбав для села 112 зарядних станцій екофлоу (особливо вони потрібні в модульних будинках, які повністю на електриці). Кожній родині, яка в програмі, дав по 10 тисяч гривень на дрова.

Придбав для громади соціальний автомобіль, який вівторками і четвергами возить наших людей у Чернігів, кому треба в справах, наприклад у якісь державні заклади. Окремо виділяє кошти на медичні потреби: на складні операції, онкохворим. Двом людям дав по 150 тисяч гривень на заміну колінного і кульшового суглобів.

У фонді «Місія Хансена в Україні» відзвітували, що лише протягом 2025 року в рамках проєкту підтримки села Слобода відремонтували 77 житлових будинків і забезпечили щомісячну фінансову підтримку найбільш уразливих мешканців села у розмірі 290 тисяч доларів.

Третього грудня 2025-го містер Хансен знову приїжджав до нас. Оглянув відновлені будинки. А діти з Лідією Сергіївною підготували для нього теплий передріздвяний захід із колядками та щедрівками.

Ми довго думали: що подарувати людині, у якої все є, чим віддячити за стільки всього зробленого для нас. І з’явилась ідея. У селі Колонщина Київської області в збудованому містером Хансеном хоспісі цілодобово перебувають лежачі люди. Для них наші мешканці сплели 170 пар шкарпеток. Із містером Хансеном приїжджали 20 його друзів, і ми подарували по парі кожному. Це був невеликий, але щирий прояв нашого добра у відповідь на отримане від містера Хансена.

«Я РОЗУМІЛА: ГОРИТЬ МОЄ ЖИТТЯ…»

Найбільше у 2022-му в Слободі постраждало домоволодіння Антоніни Пищур.

— Розбито будинок, літню кухню, сарай, паркан. У моєму акті про пошкодження навпроти кожного пункту стояло: «зруйновано на 100%», — зітхає 66-річна Антоніна Петрівна.

Вона працювала в Чернігові викладачем.

— Коли тато почав старіти, я приїхала сюди за ним доглядати, бо він у мене був один, як і я в нього. Батько помер у 2019 році. Не застав того, що почалось у лютому 2022-го… Тоді до мене приїхали ховатися друзі з Чернігова. І ми все оте жахіття пережили в моєму погребі. За ним стояли два російських танки, а на моєму городі росіяни викопали траншею, зробили бліндаж…

22 березня був такий шалений обстріл, страшне! Ми сиділи в погребі. І тут потягло димом. Я зразу зрозуміла: хата горить! Друзі ловили мене за ноги, та я все одно вилізла з погреба разом із котом Мурчиком. І ми з ним дві години, поки горів будинок, стояли дивилися. У мене не було сил навіть кричати, просто беззвучно котилися сльози. Я розуміла: горить МОЄ ЖИТТЯ…

Після розлучення в мене залишилося пів квартири, і кошти за неї я вклала в цей батьківський будинок. Переробила опалення, провела воду. У мене були німецька кухня, італійська сантехніка, турецька чавунна ванна (не встигла її встановити). У коробці стояла ще нова пральна машина. Я планувала влітку 2022-го завершити ремонт, тож накупила фарб, лаків. Усе це зберігалося в коридорі. І згоріло…

— Та найбільше мені шкода бібліотеки. Батько був істориком, мама — філологом, я — біологом, іще за життя збирали книги, атласи тощо. Цього всього вже не відновити… Я залишилась у чому сиділа в погребі. Ми з друзями навіть не додумались спустити в нього хоч якісь речі…

Після пожежі мене забрала до себе сусідка Галка Тука (вона мешкала навпроти, зараз уже покійна). А моїх друзів прихистила Ольга Єгорівна Осипенко, яка живе трохи далі. Потім подруга Тамара з чоловіком виїхали до свата в Чернівецьку область, згодом — до дочки в Німеччину.

— Я збиралася з ними за кордон, але передумала. Побула три тижні у двоюрідного брата на Хмельниччині й повернулась. Стала займатися відновленням. Односельчанка Людмила Леонідівна Хропата, виїжджаючи, запропонувала мені пожити в її хаті. Там я провела дві зими.

Якось в автобусі я зустріла свою колишню студентку Наташу. Розговорилися. Вона теж постраждала і підказала номер волонтерів із Києва, які могли б допомогти розібрати зруйноване. Вони приїхали, як глянули: стоїть тітка на горі цегли… Пожаліли мене. Тут були такі кучугури, суцільні завали від одних сусідів до других! Як же ті ще зовсім молоденькі волонтери працювали! Ціле літо у свої вихідні до мене їздили, все розбирали, розгрібали руками, возили тачками. Потім наші комунальники згребли і зачистили рештки. Загалом звідси було вивезено 11 великих машин!

На місці мого дому, від якого лишився фундамент, поставили цей модульний будиночок від містера Хансена. А ще до цього ті ж самі волонтери відбудували мені літню кухню і навезли для неї цілу фуру меблів, посуду, всього необхідного. Я й сюди, у модульний, дещо взяла. Хоча тут і так всього достатньо: є електроплита, холодильник, пральна машина, кухонні та інші меблі. У ванній — душова кабіна. Є вбиральня всередині.

Я безмежно вдячна і містеру Хансену, і тим дітям-волонтерам, до кінця життя пам’ятатиму кожного з них!

ДО 80-РІЧЧЯ — НОВА ОСЕЛЯ

Задоволена новим житлом і 82-річна Ганна Новиченко. До речі, у модульному будинку, як і раніше в її домі, який зруйнували окупанти, завжди є «Гарт».

— Мама сиділа на лавці, виглядала листоношу, щоб не проґавити і передплатити газету, — каже дочка Ганни Михайлівни, 57-річна Ліна Зіненко. Вона ж і допомагає мені спілкуватися з Ганною Михайлівною, яка вже недочуває.

— Дочка живе в Чернігові, а приїжджає мене провідувати. Їх у мене дві дочки. Є внучка і правнучок, — ділиться бабуся радістю. — А слідом — і болем: у лютому 2022-го була в лікарні з коронавірусом. Пролежала там усю війну (Ганна Михайлівна має на увазі період окупації Слободи. — Авт.). Потім хотіла в село, але дочка мене не пустила, забрала до себе. Моя хата згоріла, а мені й не казали. Коли ж признались, то я в обморок упала, потім поплакала! Стільки всього погоріло! Я збирала гроші на похорон, щоб тоді не бігали мої діти. Усе пропало!.. А цей чоловік, американець, дав мені новий дім. Якраз на моє 80-річчя вийшов такий подарунок. Усе сюди придбали, я вже в готове увійшла. І тепер не налюбуюсь цією хаткою! Встаю і благодарю Бога і цього чоловіка, це ангел! Хай Господь посилає здоров’я йому і його родині!

Джерело: газета "Гарт", Аліна Ковальова

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: