На Новгород-Сіверщині ускладнюється ситуація з водопостачанням

Ситуація з питною водою в Новгород-Сіверському районі на початку 2000-х років загострилась і виглядала тривожною. На жаль, розмови про екологію чи забруднення вод залишалися нецікавими для господарів кабінетів місцевої влади, як і не зачіпали свідомості пересічної публіки. Про завтрашній день, коли в помешканнях райцентру вода текла з кранів, а селяни виявилися перевантаженими питаннями приватизації паїв – ні «наверху», ні «внизу» громади по-справжньому не було кому перейматись. Наразі в Новгород-Сіверській громаді кілька сотень кілометрів водогонів, сотні водорозбірних колонок. Господарство різниться за віком введення в експлуатацію та фізичним станом. У місті до 90 кілометрів водогону обслуговує ТОВ «Комунальник». На окремих ділянках підземна труба має вік до 125 років! А ще - розгалуженість мережі на складному рельєфі. Усе це доводиться приводити до ладу у важкий для країни та громади час – час війни.

Сумні втрати минулих десятиліть

А щорічні «Доповіді про стан навколишнього природного середовища в Чернігівській області» дихали тривогою! Ще б пак, на їхніх сторінках, котрі щорічно готувало управління екології і з яких за Незалежності було знято гриф «для службового користування», прослідковувалась тенденція наростання вбивчих показників забруднення вод нашого краю. Інша справа, що сумна інформація не ставала в пригоді владним менеджерам, які фактично й після 1991 року залишилися «лєнінцамі». Вони раділи молоку, маслу чи сиру з брендом «російський», які виготовляв «Новгород-Сіверський сирзавод» переважно для Москви, Ленінграду та Мінська, не переймаючись бідою, котра десятиліттями проходила отруйною річкою через села Юхнів та Горбів у Десну, виказуючи себе неймовірним смородом в оселях селян!

Внаслідок відходу командно-адміністративної совіцької державної машини, котра замінювалася демократичними інституціями, технічна інфраструктура на селах, що обслуговувала споживачів питної води (водогони, водорозбірні колонки, водокачки, водонапірні башти та колодязі), виявилася нікому не потрібною! Тим більше, що за совітів названими об’єктами господарювання й займалися колгоспи. Тепер все це технічно складне господарство занепадало, не знаходячи уваги до себе, перетворюючись на гігантську проблему. Таку, що від старту 2000-х років увійде до всіх сіл Новгород-Сіверського району.

А тим часом сільські ради виявляться нездатними навіть на здійснення контролю за зберіганням залишків добрив чи іншого хімічного «краму» від колгоспного часу. Тож отруйна загроза для питної води в селах не забарилася «постукати в двері»! Ну а в підсумку, завдяки безвідповідальності структур районної влади на Новгород-Сіверщині від початку 2000-х років, вода в багатьох селах району, де історично послуговувалися колодязями, наблизилась до стану «непридатності» до вживання.

На жаль, окрім вимогливості та озвучення об’єктивних висновків Новгород-Сіверською санітарно-епідеміологічною станцією за її очільництва українським патріотом Костянтином Андрійовичем Костюченком, чогось більш серйозного не відбувалось. Хоча створювалися «рейдові бригади» з чиновництва, які їхали на села. Отож, все-таки найбільш дієвим чинником бодай маленької доцільности ставали критичні матеріали журналіста Миколи Вороб’я та лікаря-епідеміолога Віри Демиденко в місцевій газеті. В іншому – бездіяльний цейтнот!

У той же час жорсткий нігілізм, що був ознакою ставлення переважної більшості мешканців Новгород-Сіверського району до проблеми забезпечення населення якісною водою, вже давненько перетворився на безглузду «традицію». Як-от з прикладом «пофігізму» від 1959 року. Уявляєте відстань в часі 70 років? Але дурість брала гору над адекватністю.

Під заголовком «На водокачку не звертають уваги» писала авторитетна людина – відомий краєзнавець Новгород-Сіверщини Степан Санжара. «З великими труднощами, – пише автор, – доводиться задовольняти потреби міста у воді. Це тому, що впродовж 1959 року на водокачці працює лише один насос потужністю 50 куб. метрів на годину. До того ж, трансмісія вийшла з ладу ще торік, кронштейни лопнули, підшипники теж непридатні… Вже давно одержано електромотор з насосом, який не встановлено на водокачці…» Уявляєте рівень свідомості керівництва? А це ж в епоху «какую страну патєрялі», яку певні «хохли» наш час прагнуть протиставити Українській дійсності!?

Якось ще в час роботи автора сих рядків вчителем історії та географії Новгород-Сіверської школи №2 ми з учнями створили еколого-історичний гурток «Сіверія», який не раз ставав переможцем на рівні області своїми дослідницькими роботами. Та головне, що гуртківці мали серйозні напрацювання щодо стану водних джерел міста та Новгород-Сіверського району. Саме тоді нам вдалося підняти на-гора потужну базу архівних джерел з визначеної проблематики, долучити до роботи з учнями досвідчених фахівців, як Володимир Пашков, Анатолій Гащенко, а також зробити висновки щодо об’єктивного стану з водою на Новгород-Сіверщині наприкінці 1990 – на початку 2000-х років.

Повертаючи втрачене за 30 років

Наразі в Новгород-Сіверській громаді – кілька сотень кілометрів водогонів, сотні водорозбірних колонок. Господарство різниться за віком введення в експлуатацію та фізичним станом. У місті до 90 кілометрів водогону обслуговує ТОВ «Комунальник». На окремих ділянках підземна труба має вік до 125 років! А ще – мережа розгалужена на складному рельєфі.

У селах, всупереч роботі ремонтників у місті, в цій царині працювати набагато складніше. Тут і транспорту обмаль, і фахівців, вважай, нема, і дієвої робочої сили в обріз. Тож праця трударів на водомережах у селах, які наразі об’єднані в чотири комунальні господарства Новгород-Сіверської громади,– без перебільшення є звитяжною і заслуговує на повагу!

«Коли в перші дні діяльності нового скликання Новгород-Сіверської ради в 2020 році ми прагнули спланувати роботу міської громади на тактичному рівні та в стратегічних напрямках – навіть не усвідомлювали, наскільки страждальним та економічно занедбаним сегментом виглядає розділ «Питна вода в громаді». Справжню картину ми відчули, коли почали спілкуватися з сільськими громадами на загальних сходах у кожному населеному пункті, де встигли побувати до початку широкомасштабної агресії росіян. Ось тоді ми чітко зрозуміли невідкладність дій, оскільки про воду нам селяни говорили з болем та як про хліб насущний. Тому й визначили мету, не переймаючись складнощами часу: бодай трішки сповільнити наростання проблем. Висновок виявився сумним, але правильним: ситуація з водою в Новгород-Сіверській громаді набагато випереджає всі інші проблеми разом узяті!

А сьогодні, коли десятки населених пунктів прийняли на себе ворожі російські удари, – додалося лиха з подачею води. Без електрики об’єкти з ємностями та насосами опинилися під загрозою замерзання. Так сталось, коли призупинялась циркуляція води за відсутності електрики, в кількох баштах у селах, внаслідок чого ми вимушені були діяти в аварійних умовах, доставляючи воду населенню (с.Чернацьке, Команський старостинський округ) автотранспортом та розігрівати ємкості ручним способом. На щастя, завдяки кільком міжнародним програмам роботи з донорами, ми забезпечили для себе можливість навіть у час війни підтягнути слабкі ділянки в роботі водного господарства громади. Позаминулого та минулого року ми проклали кілька кілометрів водогону в селах; встановили нову водонапірну башту з кількома сотнями метрів нової труби; ремонтували та впроваджували сучасне європейське обладнання. А ще – прибирали старі та поруйновані будиночки, замінюючи їх сучасними модулями з контролем процесів», – зауважила нам в розповіді голова Новгород-Сіверської громади Людмила Ткаченко.



Весна на правому березі Десни в розпалі, тож і роботи у Новгород-Сіверській громаді, які потребують погожої днини, виходять на відповідний рівень. Цього року, як стало нам відомо з джерел міської ради, за сприяння та підтримки міжнародної гуманітарної організації АКТЕД у трьох населених пунктах громади – Троїцькому, Стахорщині та Печенюгах – реалізовуватимуться важливі інфраструктурні рішення, що будуть спрямовані на відновлення та покращення системи водопостачання.

«Ведуться роботи, які охоплять кілька елементів водної інфраструктури. Замінюємо насоси на водонапірних вежах, що має радикально вплинути на стабільність подачі води, а значить – і на функціонування системи в цілому. Оновимо мережі якісною трубою. В селі Печенюги встановлено станцію захисту – внаслідок форс мажорних обставин, при виникненні перепадів напруги, обладнання працюватиме без проблем. Ми з великою вдячністю ставимося до допомоги партнерів АКТЕД за надійну підтримку нашої прикордонної до росії громади у справі відновлення критичної інфраструктури», – додає Людмила Ткаченко.

На згаданих селах технічні заходи здійснюються під контролем та за участю керівників комунальних господарств. Микола Ковальчук, директор КГ «Троїцького», опікується десятком населених пунктів у Троїцькому, Печенюзькому старостатах та Пушкарях.

«Вже встигли дещо зробити, – каже директор, – у Троїцькому, Стахорщині та Печенюгах. Хоча попереду ще багато справ, але, завдяки домовленостям міської ради з донорами, вдалось у с. Троїцькому замінити насос з 55 метрами труби. А нова станція захисту для насоса, що є новинкою в системі подачі води в селі, зберігатиме його функціональність під час ускладнень з електрикою. Схожі роботи виконані і в с. Стахорщині та Печенюгах. Маємо інтерес до встановлення й нових водонапірних башт. Першою – думаємо, найближчим часом – башта з’явиться у Печенюгах, бо там вона потрібна перш за все. Отож наразі донор підбирає відповідального підрядника, який погодиться виконувати роботи в селі, що є близьким до кордону. Словом, докладаємо зусиль, щоб села наші були з водою».



Підсумки минулорічних завдань, виконаних комунальним підприємством «Горбівське», очолюване Михайлом Науменком і на обслуговуванні якого 15 населених пунктів на правому березі Десни, обнадіюють щодо важливості робіт, за які впевнено взялися працівники в Команському та Горбівському старостатах: «Упродовж 2024-2025 років у Команському старостаті ми відновили та реконструювали чотири водонапірні башти з заміною насосів, обладнання, лічильників та встановленням захисту від перепаду напруги в мережі. Працювали на заміні ліній водогону. В с. Комань проклали 470 метрів, а в Дробишеві – 2,45 кілометра. Впоралися і з заміною обладнання на 15 поривах. Але, враховуючи технічний стан мережі, плануємо прокладання 396 метрів труби та реконструкцію водонапірної башти в Араповичах. У маленькому поселенні Чернацький робимо ремонт приміщення для збереження генераторів, які отримали від донорів. Чималий об’єм робіт у Горбівському старостаті, де мережа водогону сягає 12 кілометрової позначки. Минулого року у с. Горбові встановили нову башту, реконструювали глибинну свердловину та замінили 92-метрову ділянку водогону. Але, се не завершення робіт, оскільки маємо проєкт від АКТЕД на покладання 1,5 кілометрів водогону з сучасним арматурним обладнанням на лініях. В с. Студинці так само реконструйовано свердловину та встановлено насос з сучасним обладнанням. Впродовж минулого року ми встановили генератори на 10 свердловинах, які обслуговуємо. Міська рада забезпечує наші об’єкти паливом».

Варто зазначити, що над важливим завданням, яким опікується комунальне товариство «Горбівське» (обслуговує населені пункти на ділянці дороги довжиною до 50 кілометрів), злагоджено працює колектив у складі директора, бухгалтера, двох слюсарів і тракториста. Чоловіки працьовиті, винахідливі – навіть змогли власноруч для професійних потреб переобладнати розвалений трактор, що колись перебував у сільській школі! Так, рукасті чоловіки провели ремонт, додали ковша – й отримали «нову» спеціалізовану техніку для прокладання водогонів чи розкопування місць поривів. І то прекрасно, коли форс-мажорні обставини життя стають для місцевих умільців гарною мотивацією на добрі справи!

Замість епілогу

На початках 2000-х років у процесі дикунської «прихватизації» та штучної руйнації колгоспів на Новгород-Сіверщині та на тлі загибелі економічного потенціалу Новгород-Сіверського району, на межі краху опинилося господарство, яке забезпечувало селян питною водою. Тоді ж – у 90% сільських колодязів вода стала непридатною. Тому все навантаження прийшлось на добряче зношену систему водогонів з сотнями кілометрів у майже 80 населених пунктах! Можете уявити масштаб проблеми? Так проблема забезпечення питною водою населення Новгород-Сіверської громади й стала визначальною в каденції міської ради від 2020 року.

Сайт газети "Чернігівщина", Борис Домоцький

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: