Експонати, які варто побачити в Ічнянському музеї
У Ічнянському краєзнавчому музеї налічується близько 11 тисяч експонатів основного фонду, що віддзеркалюють природу та історію Ічнянського краю. З них понад 5 тисяч предметів занесені до музейного фонду України.
Про найцікавіші із колекції музею ми попросити розповісти очільницю закладу Аллу Білащенко. Отже, презентуємо експонати, які заслуговують особливої уваги і їх варто побачити.
У музеї «оселився» квадратний берестяний короб, заввишки пів метра. Його подарував музею ічнянець Анатолій Власко. Як розповіла Алла Білащенко, цей предмет ручної роботи використовувався у домашньому вжитку ще в 19 столітті. Береста привертала увагу народних умільців тим, що при обробці зберігала свої властивості - м’якість, гнучкість і міцність. У селянській хаті можна було побачити багато берестяного начиння, яке використовувалося у господарстві.
Серед цікавих експонатів є старовинний аналог праски - дерев’яний рубель з вальком. До музею передала його ічнянка Ірина Рябчун.
- На круглу палицю (валько) намотували білизну або одяг. А потім прокачували по рифлен ій з одного боку дошці (рубелю) з ручкою на кінці. Так прасували одяг у 19 - початку 20 століття, - пояснює Алла Білащенко застосування старовинного предмету. - Бувало, рубель використовували ще і як музичний інструмент. Під час гри рубель держали однією рукою за ручку, а другою водили взад-вперед по його рубцях дерев’яною ложкою чи паличкою.
У колекції музею - пасківники для випікання пасок у печах: малий та великий. Ними користувалися у 19 столітті ще наші прабабусі. Такі спеціальні циліндричні форми виготовлені з глини, тому й мають природній темно-коричневий колір. Менший - десь на літр, більший - на п’ять. До речі, такі пасківники важкі, а завдяки товстим стінкам вони тривалий час зберігають тепло, тому тісто в них не западає й не осідає.
Серед цікавинок - чумацька сковорода ручної роботи, яку свого часу приніс ічнянець Іван Негода. Виготовлена з міді у 18 столітті. Вона має довгу ручку, щоб зручно користуватися нею на багатті та не обпектися, і солідну вагу. Тож потрібно було мати силу, щоб нею користуватися та готувати смачні частування. З давніх часів відомі корисні якості мідного посуду, які дозволяють готувати здорову та смачну їжу.
У музеї привертає увагу й мідний чайник-самовар з ручкою, яким користувалися у 18 столітті. Цей старовинний предмет побуту круглої форми, на трьох ніжках та має довгу ручку. Використовували як чайник та як самовар. На жаль, у музеї немає відомостей про того, хто приніс такий посуд.
- І хоча більшість думає, що авторство самовару належить росіянам, але це не так. Перші самовари були винайдені в Стародавньому Римі та Китаї. Тоді це була велика посудина, яка мала спеціальні піддувала і трубу. А принцип роботи був точно такий же, як у звичного нам самовара, - пояснила очільниця музею.
Музей може похизуватися колекцією робіт знаменитого гончара Миколи Піщенка. Пані Алла виокремлює одну з них, яка їй найбільше до вподоби. Це глиняна скульптура ведмедя.
- Ведмідь у лапах тримає бочку з медом, - каже пані Алла, тримаючи в руках витвір мистецтва. - Сама статуетка зеленого кольору. Ось, гляньте на самого ведмедя - його «шерсть» майстерно зроблена. А створив її відомий майстер - ічнянський гончар Микола Піщенко. Його роботи, до речі, зберігаються в Київському музеї декоративноприкладного мистецтва, інших музеях та приватних колекціях. Крім того, експонувалися на всесвітній виставці в канадському Монреалі.
Краєзнавчий музей можна назвати ще й народним. Адже й самі ічнянці й жителі колишнього Ічнянського району чи земляки, рід яких починається тут, на малій батьківщині постійно додають до фондів музею старі речі, які здавалося б музейної цінності не мають. Але ж і цю цінність не завжди можна розгледіти, доки вона не стане частиною експозиції. Тож не дивно, що краєзнавчий музей постійно продовжує поповнюватися експонатами. Так, наприкінці минулого року наш земляк - відомий адвокат, заслужений юрист України Роман Титикало подарував книжку «Козацький рід Титикало». У історико-генеалогічному дослідженні роду Титикалів розповідає про історію України з нетрадиційного боку, заохочуючи читачів до власних досліджень і пошуків. Передав книгу родич Романа - ічнянець Анатолій Титикало.
Крім того, цьогоріч ічнянка Олександра Колесніченко подарувала музею дві весільні тарілки її батьків. Не одне десятиліття жінка зберігала вдома цей посуд як сімейну реліквію. А тепер ця частинка її родинної історії зберігається у музеї.
Досліджує свій рід Михайло Балашенко. До музейної колекції ічнянець приніс фотографії та грамоти членів своєї родини. Крім того, світлини будівництва п’ятиповерхівок у центрі міста, які він теж колись зводив.
Ми детально торкнулися історії лише декількох експонатів. Завітайте до краєзнавчого музею і, впевнені, ви знайдете чим себе здивувати. Тож, якщо ви бажаєте краще пізнати Ічнянщину та наше місто, дізнатися про видатних особистостей й незабутні історії краю - вам сюди.
Світлана ЧЕРЕП, газета “Трудова слава”
Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш
Telegram.