Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Місто і регіон » Чи можна танцювати у воєнний час, якщо вам трішки за 30-ть?
Рекламодателям

Радио
Радио

Чи можна танцювати у воєнний час, якщо вам трішки за 30-ть?

 

Переживши облогу, Чернігів сьогодні перебуває у прифронтовому тилу. До міста повертаються жінки з дітьми, відкриваються магазини, якось починає працювати бізнес, і хоч до закінчення війни ще далеко, але хоча б можна вийти з підвалів та спокійно ходити вулицями міста.

Діти, які до війни займалися у клубі спортивного бального танцю “Ніка”, повертаються на заняття до свого тренера Олексія Загоруйка. Вони високо цінують його звання майстра спорту та чемпіона України.



За п'ятнадцять років роботи у клубі 36-річний Олексій залучив до цього чудового виду спорту сотні дівчаток та хлопчиків, і зараз для нього основний напрямок – робота з дітьми. Спортсмени у клубі поділені на чотири групи: молодша – діти з 4 років, середня – 10-15 років, старша – від 10 до 25 років та дорослі – хобі-клас.

Наразі Олексій поповнює вже існуючі групи та набирає учасників другого хобі-класу. Чому така назва групи?

-До цієї групи приходять дорослі люди, які раніше не займалися танцями, але хочуть цього, багато хто з них мріяв про це все попереднє життя, вони отримують задоволення, перебуваючи у світі танцю, - відповідає Олексій Загоруйко.

- Вони дуже різні за життєвим досвідом, різного віку - від 45-ти до 75-ти, але вже здебільшого опанували основи бального танцю. У їхньому спортивному багажі – десять танців конкурсної програми, з латиноамериканських танців – самба, румба, пасодобль, ча-ча-ча, джайв та п'ять європейських танців – повільний та віденський вальси, квікстеп, фокстрот, танго. У мирний час вони брали участь у звітному концерті, виступали у Будинку інвалідів та людей похилого віку, у центрах соціальної допомоги, на танцювальних тусовках у парку.

-Напевно, непросто працювати з дорослими людьми?

-З цією групою не потрібне особливого терпіння, вони самі віддають свою енергію, працьовитість, бажання танцювати. У мене до них окремий підхід, це дітей я готую до турнірів, там потрібно виконувати вимоги – тягнути шпиньки, випрямляти коліно, тримати тіло в тонусі. У хобі-групі танцюють для власного задоволення, я розумію, що не кожна жінка через вік може, наприклад, вирівняти коліно, а просто танцює під музику, як може. Та й навантаження невелике. Ми займаємося двічі на тиждень по дві академічні години.

Терпіння потрібне з дітьми. Справа в тому, що спортивні бальні танці - це не мистецтво, це спорт і зараз цей вид спорту наближається до вимог Олімпійського комітету. Окремі фігури маленький танцюрист має повторювати багато разів, а для дитини це незрозуміло та важко. Але як тільки він починає виїжджати на турніри, а це наша основна діяльність і перемагати, то у нього з'являється стимул і зацікавленість у власному вдосконаленні.

-Це факт, що чоловіки займаються бальними танцями менш охоче, ніж жінки. Чому так?


-Так, у нас дівчат більше, ніж чоловіків. Я думаю, що це – стереотип про те, що бальні танці – не чоловіче заняття, і він тягнеться до нас із радянських часів. Хоча подивіться, як виглядають хлопчики та чоловіки, які займаються бальними танцями – вони статні, з гарною зачіскою, вміють поводитися з партнеркою. Крім того, спортивні бальні танці виховують особливий характер, коли спортсмен не завжди стає першим, але розуміє, що для досягнення успіху потрібно довго працювати.









-Чому ви набираєте зараз другу хобі-групу?

-Іноді “новенькі”, які приходять у хобі-клас уперше, почуваються некомфортно, можливо, соромляться, коли в них щось не виходить, і більше не приходять на заняття. Тому я вирішив організувати для них окрему групу, всі учасниці якої почуватимуть себе на однаковому рівні, і я зможу приділити увагу кожній, кожному її кроку. Поки що в ній займається чотири жінки, але прийдуть ще.


То навіщо ж жінки з хобі-групи приходять упродовж багатьох років на заняття у Міський палац культури? - запитуємо їх про це.



На фото: Тетяна Соловйова (на фото на першому плані): Галина Хохлова (на фото на другому плані):

Тетяна Соловйова:

- Я завжди любила танцювати, на дискотеках, у компанії, а моєю особливою мрією були бальні танці. Але на перших заняттях у Олексія я не могла зробити навіть поворот, а зараз тільки в одному вальсі ми робимо 21 рух. Згодом я помічаю, як покращуються моя пам'ять та координація рухів. Коли Олексій бачить нашу невпевненість перед виконанням якогось елемента, спокійно каже: “Давайте спробуємо”. І ми пробуємо, і в нас виходить. І все це завдяки професійності нашого тренера та його сумлінному ставленню до немолодих людей.

Галина Хохлова:

-Мені все життя хотілося танцювати, і вдалося здійснити мрію сім років тому, коли я прийшла до Палацу. Вже стільки разів повторюю елементи, що все вивчила. Інша річ, що не вдається для краси танцю витягнути ногу, як треба, і коліно не гнеться, але все одно приходжу на кожне заняття. І діти, і онуки мене підстьобують: "Бабусю, не надумай кинути танці", хоча спочатку жартували. Та й Олексій (тренер) - золото, а не дитя, жодного разу не чула від нього навіть підвищеного голосу, завжди каже терпляче: "Повторимо ще раз".



Алла Полякова:

- Я завжди знала, що за кордоном люди будь-якого віку ходять до танцювальних клубів і заздрили їм. Я залишила колись колектив бальних танців і відчувала, що недотанцювала, і була готова відкласти все це на своє нове життя.

- Але раптом дізналася, що у Чернігові є не лише гідний колектив, а й висококласний тренер, підбадьорилася і вирішила «труснути старовиною». Але швидко зрозуміла, що старовину доведеться відкласти, що у бальних танцях – нові техніки, музика, ритми, цікаві композиції. Танцюю із задоволенням, отримую естетичні враження плюс відмінний фізичний тренаж, пізнаю себе з нового боку та відчуваю незвіданий потенціал.

-Алла, воєнний час - чи не перешкода цьому?

- Звісно, під час сирени ми спускаємось у бомбосховище, у цьому сенсі так, перешкода. Але в той же час самі тренування допомагають відволіктися від військових буднів, розслабитися, ці заняття мають ефект хорошої медитації. Більше того, саме танці допомогли мені відновитися після перенесеного ковіду, який позначився на стані нервової системи, пам'яті, координації.


Все ж таки чернігівці перебувають у подвійному стані. Начебто, в місті тихо і ракети не літають, але всі розуміють, що ця ситуація може змінитися будь-якої миті. І хтось, особливо серйозний, із докором може сказати: “У нас війна, а ви танцюєте”...

Олексій Загоруйко не погоджується з таким поглядом на сьогоднішню реальність:

-Наші воїни і борються за те, щоб у нас була можливість жити та розвиватися, радіти, співати та танцювати, платити податки, які дають можливість утримувати армію. Для самопочуття жінок важливі не тільки фізичні навантаження, їм необхідно на ментальному рівні абстрагуватися від війни, скинути з душі тягар хоча б на короткий час заняття бальними танцями, це як короткочасне повернення в нормальне життя хоч на годину.

Олексій Загоруйко запрошує на заняття в “Ніку” всіх бажаючих, у тому числі військовослужбовців, з якими він займатиметься у їхній вільний час.

Gorod.cn.ua

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: танці, Ніка, Загоруйко, чернігівці

Добавить в:
 
 


Центр Комплект