Рекламодателям

Радио
Радио

До сліз солдата розчулив... борщ

 

Незважаючи на спеку, на деяких вулицях Городні палають багаття. І це нікого не обурює, бо там готують обіди для наших військових.



- Кухні - польові: стоять казани на 70 літрів, заготовлені дрова... — говорить 38-річний Павло Єрмоленко. Він працює медбратом наркологічного кабінету міської лікарні. Першу частину своєї цьогорічної відпустки витратив, щоб разом з однодумцями організувати додаткове харчування для захисників. Нічого з особистого і в планах на другу — бійцям потрібна допомога.
— У нашій команді вісім людей, які працюють постійно. Хлопці кочегарять, дівчата готують.
Дівчатам — від 30-ти до 60-ти. Працюють позмінно — по три дні. Підгодовуємо воїнів раз на добу. В меню обов’язково перші страви, щоб поїли вареного. З них усім найбільше смакує щавлевий борщ. А з других — макарони по-флотськи.

Раз на два-три дні буває здоба.

Її дівчата печуть вдома. І так уже більш ніж два місяці. На прохання поділитися продуктами, за словами Павла, відгукнулася вся громада.
- Містяни несли хто що міг. Один чоловік пропонував навіть папір для самокруток. Могли зупинити прямо на вулиці, передати сумку з крупами, цукром, консервацією. М'ясний павільйон, що на ринку, ділився м'ясом і салом. Частину ми переробили на тушонку. Із сіл привозили городину, різні смаколики. Завжди більше, ніж просили. Якось ми замовили три мішки картоплі — привезли дві тонни. У нас спочатку не було складу, а запаси вже були.

Є люди, організації, які допомагають постійно. З деякими ми навіть не бачимось - вони залишають гроші в магазині, а ми потім купуємо що треба.



Крім продуктів, це засоби гігієни, ліхтарики, захисні спрєї від комах і купа інших потрібних речей. За кошти, що були зібрані спеціально, купували берці. каски, аптечки.
Дізнавшись (із соцмереж) про ініціативу городнянців, відгукнулися волонтери.

— Особливо допомогла Інна Макар із Білої Церкви - продуктами, посудом, спальниками для воїнів, — каже Павло Єрмоленко.

Про надходження і витрати він постійно звітує на своїй сторінці у фейсбуці. Там же повідомляє, у чому є потреба, адже навіть значні запаси мають властивість закінчуватися.
Постійна потреба в бензині, щоб доставляти обіди. Їх привозять ще й бійцям, які перебувають на стаціонарі в лікарні.
— Хочеться, щоб і вони поїли домашнього, — пояснює мій співрозмовник, згадуючи, як розчулився до сліз один із військових, коли до столу подали борщ — за словами солдата, один в один, як готує його дружина.

Запитую про транспорт, який мають у розпорядженні.
— Є легковик-бомба — «копійка», якій без малого 40 років і моя«Мураха» (триколісний вантажний моторолер. — Авт.), — посміхається Павло. — Головне — все на ходу. Тож годували, годуємо і будемо годувати, поки вистачить продуктів і пального. Адже народ, який не бажає годувати свою армію, буде змушений годувати чужу.
Цю фразу приписують Наполеону Бонапарту. Сьогодні вона актуальна як ніколи.

Джерело: газета «Гарт» від 07.07.2022, Марія ІСАЧЕНКО, м. Городня. Фото з альбому Павла Єрмоленка

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Єрмоленко, медбрат, волонтери, допомога, Городня, військові

Добавить в:
 
 


Центр Комплект