• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Володимир Гаврилов: Головна діюча особа в університеті – не ректор, а студент


Володимир Гаврилов: Головна діюча особа в університеті – не ректор, а студент

АКТУАЛЬНО У травні цього року міністр освіти та науки підписав наказ про призначення чергових виборів ректора в Національному університеті «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка. Вони мають відбутися 29 вересня.

Попередній ректор – Микола Носко – участь у виборах не братиме, оскільки закон не дозволяє керувати вишем більше двох термінів. Натомість серед претендентів на цю посаду – сім інших кандидатів. Один з них – випускник цього навчального закладу (правда, тоді він називався ще педагогічним інститутом) Володимир Гаврилов, який добре розуміється на освітній галузі в цілому і на проблемах рідного для себе університету, де пропрацював20 років, пройшовши шлях від аспіранта до проректора. Він розповів про головні аспекти своєї програми.



«Чернігів може конкурувати з Києвом за студентів»


– Ваша програма починається із вектору «Студент». Це намагання «підмазатись» до молодіжної аудиторії?

– Я глибоко переконаний, що університет існує для студента, а не навпаки. Саме тому тут усе має обертатись навколо нього. Здобувачі освіти мають визначати погоду в закладі, бути генераторами ідей, активними учасниками усіх процесів і найприскіпливішими рецензентами усього, що у ньому відбувається.

– Гадаєте у них це вийде?

– Переконаний, що так. Адже паростки краще розвиваються у підготовленому ґрунті, і саме тому я вважаю своїм головним завданням підготовку і створення такого ґрунту, де б студенти могли не лише здобути глибокі фахові знання, але і реалізувати свої таланти, розкритись як творчі особистості. Щоб вони були ініціативними і креативними, вимогливими до себе і оточення, здатними комунікувати у різних сферах і на різних рівнях, адекватно сприймати критику і бути готовими протидіяти стресу, з нульовою толерантністю до зла і несправедливості.

– Доволі амбіційно. Але як цього досягти?


– Насамперед через створення комфортного середовища. Якщо ми торкнулись біологічних алегорій то скажу, що до гарного ґрунту важливий ще і мікроклімат. Комфортне середовище має починатись від першого кроку в закладі і бути присутнім у кожному відділі, кафедрі, деканаті, гуртожитку. Якщо вчорашній випускник школи відчуватиме повагу до нього і турботу, а співпраця будуватиметься на партнерських взаєминах – результат не забариться і втілиться у високих якісних показниках навчання, перемогах на турнірах і олімпіадах, змістовних доповідях на наукових конференціях, призових місцях у спортивних змаганнях, яскравих мистецьких заходах. Як наслідок – заклад стане привабливим для абітурієнта, а студент – нашим головним «рекламоносієм».

– Зараз більшість закладів вищої освіти відчувають брак студентських кадрів. Ця проблема актуальна для НУЧК?


– На жаль, так. І на це є свої причини. Загальна демографічна криза в країні доповнюється фактором близького розташування міста до потужного столичного освітнього центру, який приваблює молодь своїми можливостями (хоча, з іншого боку, там додаються суттєві супутні витрати – проїзд, проживання, харчування…).

Разом з тим я переконаний, що заклади освіти в регіонах можуть скласти конкуренцію столичним. Наше завдання – створити відповідні умови для здобуття освіти, донести інформацію до учнівської молоді, їхніх батьків та переконати, що документ про освіту, здобутий у нашому університеті, засвідчує високий рівень фаховості та надає широкі можливості для працевлаштування.

–«Гроші ходять за студентом». Ви погоджуєтесь із цією тезою?

– З точки зору держави це абсолютно виправдана позиція і потужний стимул закладам освіти для розвитку, вдосконалення та запровадження інновацій. Це така собі м’яка селекція. Заклади, у яких є потенціал, які зможуть сприйняти ці правила і працювати за ними, – зможуть залишитись у освітньому просторі, маючи контингент і державну підтримку. Ті ж, які не зможуть цього зробити… Як би прикро це не звучало, яку б історію та здобутки вони не мали у минулому, опиняться на узбіччі. Такий підхід дозволяє споживачам освітніх послуг активно впливати на формування мережі закладів, оскільки вони фактично голосують за той чи інший ЗВО своїми поданими на навчання документами.

Як зробити науку прибутковою


– Повернімося до програми. Вектор «Співробітник» починається з тези про підтримку наукової діяльності викладачів. Наскільки це важливо у сучасних умовах?

– Не будемо забувати, що університет – це освітньо-наукова установа, а проведення наукових досліджень – суттєва складова діяльності закладу. Кафедри університету, окрім забезпечення навчального процесу, організовують науковий пошук студентів, аспірантів, докторантів. Крім того, ліцензійні та акредитаційні вимоги до викладацького складу передбачають, що частка тих, хто має науковий ступінь або вчене звання, має становити не менше 50%. З них кількість осіб, які мають науковий ступінь доктора наук або вчене звання професора, повинна становити для другого (магістерського) рівня вищої освіти – не менше 10 %, для третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти – не менше двох докторів наук. Тому підтримка наукового пошуку молодих науковців і подальший розвиток відомих наукових шкіл університету, особливо за прикладними спеціальностями, має бути серед пріоритетів діяльності керівника закладу.

– Ця ідея звучала і на початку програми….


– Так, ми знову повертаємось до головної діючої особи в університеті – студента. І ця теза так чи інакше присутня у кожному векторі програми. Великий шлях у науці завжди починається з невеликої доповіді на студентській науковій конференції, якісно підготовленого бакалаврського чи магістерського дослідження. А за умов належної підтримки і мудрого керівництва наставників – прямує до докторських та професорських висот.


– Але ж все це потребує значного фінансування та відповідної матеріальної бази…


– Я переконаний, що саме наукова діяльність може стати одним із основних джерел фінансування університету та розбудови матеріальної бази. Природно, що спочатку це потребуватиме внутрішніх інвестицій через грантову чи госпрозрахункову складову, але за умови розвитку науково-лабораторного фонду, наповнення його сучасним устаткуванням та обладнанням, системність у роботі усіх причетних структур зробить напрямок не просто самоокупним, а прибутковим.

– Виробники кажуть, що проблема будь-якого виробництва це збут продукції. Напевно, так само і у сфері освітніх послуг. Як Ви бачите перспективи працевлаштування випускників університету?


– Конкурентоспроможність випускника університету «Чернігівський колегіум» я бачу виключно через якість підготовки. Питання якості надання освітніх послуг має стати ключовим у діяльності кожного педагога і структур, задіяних у підготовці студентів. Внутрішня служба і система оцінювання якості освіти на кожному етапі навчання має стати дієвим інструментом якісної підготовки фахівця, протидії академічному плагіату, запобіганню можливим проявам корупції.

Не менш важливою у цьому контексті є співпраця зі споживачами кадрів, які випускає університет, адаптація підготовки до їхніх потреб, активна участь замовника у практичній підготовці студентів. Крім того, значно розширити можливості у працевлаштуванні як випускників, так і студентів університету може створення кадрової консалтингової агенції, яка вивчатиме ринок праці, матиме постійні контакти із роботодавцями, вестиме реєстр актуальних вакансій, регулярно інформуватиме про них здобувачів освіти.

Необхідні зміни

– Серед пріоритетів вектору «Розвиток» Вашої програми – створення у структурі університету інших навчальних закладів. Наскільки це можливо і доцільно?

– Сучасне законодавство передбачає широку автономію закладів вищої освіти. Серед іншого – і в можливостях розширення провадження освітньої діяльності. Тому я прагнутиму розширити існуючі і реалізувати ряд нових перспективних задумів, які дозволятимуть формувати контингент здобувачів освіти кількох рівнів та розширити можливості професійного застосування педагогів. Реформування в Україні середньої ланки освіти відкриває у цьому сенсі перспективи і для ЗВО. Крім того, зростаючі вимоги до рівня знань української та іноземних мов також створюють перспективи для існуючих профільних кафедр університету та їхніх викладачів. Сертифікація педагогів та отримання відповідних ліцензій розширить спектр освітніх послуг, надаваних університетом, та створить додаткове джерело фінансування.

– Доволі неординарною у Вашій програмі звучить теза про організацію діяльності літніх профорієнтаційних шкіл різного спрямування. Чи не занадто глибоке занурення у профорієнтацію?

– Профорієнтації, так само як і реклами, забагато не буває. Діяльність таких шкіл, на моє переконання, не лише поінформує потенційного абітурієнта про заклад і в подальшому впливатиме на формування контингенту здобувачів освіти, але і генеруватиме стійку мотивацію вибору конкретної майбутньої спеціальності та спонукатиме готуватись до вступу і навчання.

Діюча на сьогодні система відбору і широка автономія закладів вищої освіти у визначенні сертифікатів ЗНО, які приймаються до зарахування, часто передбачають однакові з них для вступу на різні спеціальності. Це, з одного боку, демотивує вступника і часто призводить до небажання навчатись у подальшому, а з іншого – створює непотрібне протистояння навіть між факультетами всередині одного закладу освіти.

У літній школі школяр зможе отримати певні знання, спробувати зануритись у майбутню професію і, відповідно, дати собі відповідь, це його справа чи не його. У виграші будуть усі – студент, університет, держава.

– Після відкриття оновленої туристичної локації на Валу в місті активізувались дебати щодо будівлі Інституту історії, яка розташована в історичній частині міста, є державним майном та перебуває в оперативному управлінні університету. Яке Ваше бачення проблеми?

– Я взагалі не бачу тут проблеми. Цілком природно, коли фахівці-історики здобувають освіту в історичному приміщенні і в історичному середовищі, серед історичних артефактів, пам’яток архітектури та паркового мистецтва. Небагато закладів освіти чи їх структурних підрозділів можуть похвалитись таким середовищем. І такий статус-кво варто зберегти. Вирішення одних проблем не повинно супроводжуватись створенням нових, які доведеться вирішувати у режимі ланцюгової реакції.

Інший аспект питання – ефективне використання цього майна. Керівництво інституту має не лише розробити та реалізувати таку програму, але й активно взаємодіяти при цьому із заповідником «Чернігів стародавній», музейними установами, управлінням культури та туризму і навіть приватними екскурсоводами. Це буде лише на користь справи.

– Ви анонсували у своїй програмі багато конкретних і цікавих справ. Не побоюєтесь, що конкуренти перехоплять?

– Учасників виборчих перегонів сприймаю насамперед як партнерів. Кожен із них у більшій чи меншій мірі мав чи має стосунок до університету. Але я щиро вірю, що кожен із них прагне розвитку університету, широких освітніх та наукових можливостей студентам, добробуту співробітникам. Тому я тільки радітиму, якщо мої ідеї і цікаві задуми будуть реалізовані, яке би прізвище не було у підсумковому протоколі виборчої комісії.

Повний текст програми кандидата на посаду ректора Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т. Г. Шевченка» Гаврилова Володимира Миколайовича читайте за посиланням>>>

Довідка
Народився Володимир Гаврилов у селі Мохнатин Чернігівського району. Батьки – учитель історії в школі та завідувачка місцевої аптеки. З 1981 по 1991 рік навчався у школах Мохнатина (неповна середня) та Довжика. Працював старшим піонервожатим Довжицької школи. З 1991 року – студент історичного факультету Чернігівського державного педагогічного інституту імені Т. Г. Шевченка. Далі – робота учителем історії Редьківської школи Чернігівського району і продовження навчання в аспірантурі своєї альма-матер. 20 років працював в університеті, ставши кандидатом наук, доцентом, проректором.

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Володимир Гаврилов, Чернігівський колегіум, вибори ректора

Добавить в:
 
 


Центр Комплект