Як журналіст різав гуску для подушки

Четвер, 29 жовтня 2009 16:02 | Переглядів: 10345

Так ловлять гуску...

Доньці 11 років, усе частіше розказує, які «казли всє мальчікі». Значить, має до них якийсь інтерес. Не зглянешся, як заміж запроситься. Отже, придане слід готувати. Подушки тут на чільному місці. А я для своєї доньки — і муху в полі заганяю. Не те, що гуску на пір'я. Бо ще бабуся казала — найкращі для подушок гусячі пух і пір'я. З живої скубти не можна — птиця так кричатиме, що все село збіжиться. А взимку гуска без пір'я замерзне.
Поїхали ми у Виблі Куликівського району. Село на Десні, птицю люди тримають десяткам й сотнями голів. Дай, думаю, напросимось до когось гуску зарізати й пір'я обідрати.

Грав на горлі, як на віолончелі

Секретар сільради Людмила Шульга направила до соцпрацівника Надії Пугач.
— У суботу вона святкуватиме день народження, 55 років. Гостей чекає, гусей різатиме, — каже Людмила Михайлівна.
Надія Василівна погодилася показати майстер-клас. Домовилися заплатити за гуску 100 гривень.
Господиня випустила гусей у двір, дала мені в руки підсаку — ловіть.
— Вибирайте, яка нравиться, — каже. — Тільки дивіться, старої не беріть. У старих знизу стирчить кістка. Як понаравилась яка, коли гуси розбігатимуться — слідіть тільки за одною. І сачок їй — раз — на голову.
Гусей загнали під ворота. Ґелґочуть. І ну тікати в різні боки. А я на біленьку сачок накинув і до землі притис. Василівна її за ноги ухопила й із сачка вийняла. Поки ходила за ножем, дала потримати. На моє здивування, гуска покірно висіла, крильми битися й не думала. Гусак не захищав.
Ось і ножик. Великий. Попробував пальцем — наче гострий.
— Наступайте на крила, да не бійтесь, не зламаєте, всім своїм вєсом ставайте, — говорить Надія Пугач. — Лівою рукою тримаєте за дзьоба, правою прощипуєте пір'я на горлі, ближче до головк А тоді ножиком — чик-чик, до самого хребта, щоб перерізати артерію. А тоді кров у мисочку зціджуєте.

Роблю так, як каже господарка. Смажена з цибулькою кров — смачна страва.
Поки прощипую пір'я, гусяча голова сопе в лівому кулаці. Починаю водити ножем по гусячому горлу, як віолончеліст смичком. Ніж все-таки тупуватий, ледь прорізається крізь горло.
— Ламай, ламай назад голову! — кричить Надія Василівна.
Не виходить.
— Дарма, — каже хазяйка, — Це не обізатєльно.
Ось пирснула цівка крові.
Василівна вправно підсовує миску. Ріжу далі, кров тече у миску струмочком. Голова ще сопе. Потім починає дихати тихіше й конвульсивно смикатися. Як і підказують, кладу гуску на землю, щоб сама померла над мискою крові. Поки моя гуска доходить, гоподарка ріже ще одну — дітям у Чернігів. Поділить і віддасть, коли приїдуть на день народження.
Відрізаємо кінчики крил. Вони згодяться, щоб замітати на плиті й у печі.

Скубуть сухими, мокрими і попрасованими

Біля горла пір'я у гусок трохи закривавлене.
— Це не страшно, — каже Василівна і вмощується на мішок скубти пір'я.
Показує, що птицю треба класти зручніше на коліна.
— Ось так, двома пальцями, береш і щипаєш «проти шерсті», — показує. — Починати краще з пуза. Тут пух густіший і пір'я м'якше. Воно для подушок найцінніше. Вискубане складаємо у мішок. Великі пір'їни викидаємо у сміття.
— Якщо пір'я мало, то й великі пір'їни обдирають, викидають з них тільки грубий центральний стержень, а оте, що по боках, насипають у подушки, — розповідає жінка. — Існує три способи скубання пір'я: сухий — це як ми деремо зараз, мокрий — коли птицю з пір'ями кладуть у відро з кип'ятком, рахують до десяти, щоб шкура не переварилась і не лопалась, і вже мокру обскубують. Так пір'я скубеться легше. Але його треба після цього сушити. А третій спосіб — гладити утюгом. Накривають тушку мокрою тряпкою і гладять. Пропарене пір'я легко вискубується. Головне — не перегріти утюг, бо пір'я посмалиться. Якщо ж драти насуху, хоч це і важче, відразу — пір'я сухе й готове, щоб насипати у подушки.

Поки говоримо, Надія Василівна закінчує потрати свою гуску. На це в неї пішло хвилин 20. У моєї ж птиці за цей час обскубане тільки пузо. І то стирчать остенці. Це такі ще не сформовані пера. Кінець жовтня — ще не сезон різати гусей. Краще це робити, як почнуться перші морози. Тоді птиця повністю вбереться у пух.
Скубти пір'я досить важко. Потрібна сила в кінчиках пальців. Я на силу рук ніколи не скаржився, але так вправно, як у досвідчених, не виходить. Пір'я летить у всі боки, пух набивається у волосся.
— Отака вона, селянська праця, — показує свої руки Надія Василівна.
Її долоня розміром із мою, чоловічу. Пальці вузлуваті.
Нетрамбованого пір'я з двох гусок набирається лише півмішка. На подушку середніх розмірів треба обідрати чотири-п'ять гусок.
— Позаторік здавала пір'я, платили 18 гривень за кілограм, — каже господиня. — Думаю, зараз більше 25 не дадуть.

Гусяче перо не намокає від поту

Далі гусок ошпарюємо, оббираємо остенці й обсмалюємо на газу. Розбираємо.
Надія Василівна консультує, що робити далі з пір'ям. Каже, що в селах подушок на продаж ніхто не шиє, роблять тільки для себе та для родичів. Купують або готові напірники, або тканину бязь. Шиють квадратний напірник розміром 50x50 або 70x70 сантиметрів. Але повністю не застрочують, залишають проріз, щоб насипати пір'я. Насипають, зашивають проріз вручну. Одягають наволочку. Подушка готова.
На відміну від курячого, качиний чи гусячий пух та пір'я не намокають від поту, тому догляду за подушкою — майже ніякого. Подушка на довгі роки залишається легкою та пружною.
Отож мені треба знайти і обідрати ще чотири гуски. Насиплемо пір'я у напірники — і нова подушка для доці готова. Поки підросте, і решту надбаємо.

До речі

Що знаходять у старих подушках

Цвяхи, шпильки, голки, камені, кості, копійки, солому, зерно, горох, овес, мак, кукурудзу, маленькі подушечки, саморобні ляльки, записки «каракулями», клубки пір'я. Про це розповіли в майстерні з реставрації старих подушок в селищі Михайло-Коцюбинському Чернігівського району. Що можна спалити — спалюється, інше — в мішки і на вивіз.
— Недавно знайшла паперовий карбованець 1947 року, — показує купюру Наталія Сушко. Вона працює в кіоску з реставрації подушок на Шерстянці в Чернігові. — Знаходила і кубельця з пір'я, і якусь плетену тканину, вугілля, скло. Чудернацько скручені ганчірки. Одного разу жінка принесла почистити синові подушки, казала, що став останнім часом дуже погано почуватися. І висіялась велика нова голка. А ще знаходила в подушках великі, з два пальці, відшліфовані кістки. Одна жовтувата, друга якась коричнева. Всі «знахідки» виймаю рукавицею і викидаю.
— Найдивніша знахідка, яку знайшов у подушці, — 15-сантиметровий цвях. Було зерно, горох, якісь мішечки, скручені клаптики паперу, — розказує Юрій Бойко з майстерні на Масанах. — Я їх не розгортаю, виймаю палицею (на підвіконні лежить металевий штир з держаком. —Авт.) і викидаю на смітник.
Ціни на відреставровані подушки в різних майстернях майже не відрізняються. Найчастіше люди замовляють напірники німецького виробництва. В таких ціна оновленої подушки 70 на 70 см. — від 33 до 35 грн., 60 на 60 — 31 -32 грн., така сама ціна і на «євророзмір», 50 на 70 см. Але можна вибрати напірник і дешевше, розмір — менший. Можна з двох великих подушок зробити дві менші або навпаки. Зі своїм напірником —15-17 гривень, тільки за роботу.

Кохання і салат

Подушка до свята — гарний подарунок. Особливо, якщо на ній фотографія ювіляра, молодят, коханого. Або особливий напис. Замовити сувенір можна в спеціалізованих магазинах, які займаються фототоварами.
— З'явилися такі сувеніри кілька років тому. Мають популярність серед замовників, — говорить власник студії фото-сувенірів Валерій Породько. — У комплект подарунка входить сама подушка розміром сорок на сорок сантиметрів та наволочка з нанесенням. Комплект з одностороннім нанесенням коштує 95 гривень (зображення тільки з однієї сторони), з двостороннім — 120 гривень.
— А спати на такій подушці можна?
— Теоретично спати на ній можна. Сама подушка бавовняна, усередині — силікон. Наволочка — габардинова. Але ми продаємо їх лише як декоративні. Оскільки для того, щоб продавати подушки для спання, потрібен гігієнічний сертифікат.
— Що зазвичай замовляють?
— Подушки до Дня Валентина із словами кохання і фото коханого, із зображенням молодят і найкращими побажаннями, ініціалами людини.
Є і подушки із зображенням тарілки із салатом. Якщо людина лежить на подушці, то здається, що лицем у салаті.