• Брухт ДальнобойСервис
Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » О-у-о, не хочу в армію, або На нулі патріотизму


реклама

О-у-о, не хочу в армію, або На нулі патріотизму



Цього призовника «переслідують» лише тому, що він забув подати довідку про навчання

Щойно розіслана тепла постіль, залишений поспіхом сніданок на столі, наготований чоловічий одяг, розгублена бабуся - усе це ніби застигло в німому мовчанні, коли працівники військкомату разом із патрульними поліцейськими завітали до однієї із осель, де мешкає потенційний призовник. Озирнулися - а той призовник уже накивав п’ятами, побіг вздовж річки, у чому був, щойно побачив, що до двору під’їхала машина. А бабуся, якій уже перевалило за вісімдесят, приголошує: «Заберіть мене замість нього! Я й зараз готова йти на Москву!»...

- Це наш Швидкий Олень, - напівжартома говорить начальник відділу призову Сергій Фесенко. - Професійно ховається, ще жодного разу не вдалося з ним поспілкуватися. За три місяці, поки я на посаді в районному військовому центрі комплектування та соціальної підтримки (колишньому райвійськкоматі), дізнався на роботі дуже багато цікавого, - каже він.

І ці «знання» ні Сергія Миколайовича, ні військового комісара й інших колег, які вже по другому колу проходять службу в в АТО/ООС, не радують, як і горе-призовники, до яких мусять їздити кланятися по хатах. За час призову вже вивчили навіть, скільки в кого собак у дворі.

Ідеться про ухиляння юнаків від строкової служби. Це навіть не лінія фронту, на якій на межі життя і смерті зараз утримують позиції інші юнаки й чоловіки. Це армійська служба, як то кажуть, «за городами», в Чернігові.

Якби таку цифру - 1,5% із 100% (це ті хлопці з Борзнянщини, які на сьогодні проходять службу, а не втікають від неї!) - озвучити років двадцять-тридцять тому, це було б загальним шоком! Тоді служили всі. «Відмазатися» вдавалося одиницям, на яких після цього дивилися як на «косопиких», «маминих синочків». Престиж і гордість за те, що виконав обов’язок перед державою були у пріоритеті. Тоді й дівчата задивлялися, бо юнак після армії повертався справжнім чоловіком...

Тепер знайти у своєму оточенні тих, хто добросовісно відслужив, з кожним днем усе важче. Той не був у армії за станом здоров’я, той у «відстрочці», інший чесно зінався - «відкосив.» На полицях у воєнкома припадають пилом «багато- томники» історій хвороб потенційних призовників із численними рентгенівськими знімками, МРТ, КТ і т.д. Кого все ж допросилися з’явитися у військкомат (хоча не мусять, бо призовник сам повинен туди прийти у десятиденний термін від початку оголошення призову) видають такі анекдоти зі сльозами на очах, що хтозна, чи сміятися з них, чи плакати. Один призовник запевняє, що не може підписатися за отримання повістки, бо за шкільні роки не навчився ні читати, ні писати (проте водійське посвідчення якось отримав), інший прийшов із мамою, яка підказує: «Синку, вали все на спину!», третій «не пам’ятає» дати свого народження, ще один пропонує: «Кажіть скільки, я заплачу» або «Хай за мене мати відслужить»... І це ті юнаки, які пройшли медкомісію, психологічний відбір, зібрали більше двадцяти довідок та інших «папірців»!


- Нам і в обличчя плюють, і погрожують, - каже Тетяна Бикус, яка працює із призовниками майже двадцять років. - З такою безвідповідальностю і майже нульовим патріотизмом боротися дуже складно.

Що ж пішло не так? Де поділися відповідальність і патріотизм? Чому служити йдуть одиниці? Сергій Фесенко впевнений, що цим базовим поняттям повинні навчати перш за все батьки і школа. А коли ж самі батьки купують чаду модного гаджета і переховують синів від повісток і відвідин воєнкома усілякими способами - хто ж від такого відмовиться?

- Але, на жаль, онлайн рідну землю не захистити, - каже Сергій Михайлович, сам АТОвець.

Обурює, що «косять» від служби сини фермерів, місцевих чиновників, педагогів, навіть АТОвців. Як вони, непідготовлені, зможуть захищати державу, коли, наприклад, оголосять воєнний стан? Тоді мобілізують усіх.
Звичайно, радіємо, що багато патріотів у Плисках і Великій Загорівці
хлопці йдуть служити з готовністю, але, на жаль, найменше таких у Борзні, Носелівці, Хорошому Озері, Головеньках, Оленівці, - каже він.

* * *

Поки матеріал готувався до друку, я вислухала багато думок від юнаків і чоловіків про те, як змусити (вмовити, мотивувати) хлопців служити, як виховувати патріотизм. Одні кажуть, що якби держава притягувала таких «косарів» до відповідальності, то й служили б охочіше, інші кажуть, що потрібен більший матеріальний стимул, деякі вважають, що спочатку повинні відслужити в армії сини суддів і депутатів, і сам Головнокомандувач Збройних Сил. Дехто прямо заявляє: «Яким боком держава повертається до мене, таким - і я до неї...» У кожній із цих думок є раціональне зерно. То чи не пора б уже його засіяти? А поки що призов триває, й через паркани втікають в піжамах «швидкі олені».


Людмила Шульжик, газета "Вісті Борзнянщини" №50 (9921) від 12.12.2020

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Борзна, призов, військові, Фесенко

Добавить в: