Владислав Кухта — про суди над російськими воєнними злочинцями, держзраду та своє призначення до ВАКС

45-річний Владислав Кухта — голова Чернігівського районного суду. На цю посаду колеги обрали його втретє. Та скоро він стане суддею Вищого антикорупційного суду в Києві. З понад двохсот претендентів на 19 посад у судах вищої інстанції посів дев’яте місце. Президент підпише указ про призначення, і Владислав Олександрович поїде до столиці.



Владислав Кухта

1. У Чернігівському райсуді будуть вибори

— Хто натомість? Будете колективу когось рекомендувати на голову суду?

— Залишиться три судді. Жінки. Ще коли закінчувався в мене другий термін, я всіх просив подавати свої кандидатури. Погодилася Світлана Меженнікова. Її й обрали. Та невдовзі, коли в неї стало достатньо стажу, пішла у відставку. Після неї знову обрали мене.

— Був такий період, коли працівникам апарату суду затримували виплати і так невеликих зарплат. Як нині?

— Зарплату отримують вчасно, проте вона низька, порівняно з іншими держорганами та приватним сектором. У мене лише за нинішній рік уже третій секретар судового засідання. А з часу повномасштабного вторгнення — шостий. І така тенденція в усіх судах. Отримують стаж і переходять туди, де більше платять і менше роботи.

2. Вироки фактично не виконуються

— Владиславе Олександровичу, у чому складність роботи судді в умовах воєнного стану?

— Виділив би дві групи факторів. Перша — повітряні тривоги, обстріли. Це те, що не тільки суддям заважає.

Друга — зміна специфіки злочинів. Воєнні злочини внаслідок окупації. Таких проваджень, починаючи з 2023 року, суд розглянув уже 36.

У 2022 році, після деокупації Чернігівщини, проводилося документування і досудове розслідування.

Значна кількість потерпілих, як, наприклад, в Ягідному (де 366 людей, зокрема понад 50 дітей, упродовж 28 днів у березні 2022 року тримали у шкільному підвалі. — Авт.).

Справу щодо Ягідного розглядала Світлана Майборода. Знаю, їй було важко. Слухати про знущання з людей — це наче пережити їх разом з ними.

Не всі потерпілі можуть приїхати на засідання, хтось уже за кордоном.

Процеси зазвичай заочні. Без присутності обвинувачених. Відповідно, у нас немає їхніх показань. Виконували вони наказ чи діяли за власною ініціативою? Який був умисел? Мотив? Чи розуміли вони, що виконання такого наказу є порушенням законів ведення війни? Визнають вину чи ні? Каються чи вважають, що діяли правильно? Немає змоги обвинуваченим поставити уточнюючі питання. Хоча, в принципі, вони можуть відмовитися давати покази.

Вироки фактично не виконуються. Чекаємо, доки наша правоохорон­на система отримає можливості для їх виконання. Що сталося з переважною більшістю тих росіян, кого ми засудили за воєнні злочини, теж невідомо.

Складність і в тому, що всі ці злочини відбувалися в умовах стресу для потерпілих, свідків. Багато в кого загинули рідні. Людям важко згадувати. Плачуть, переживають. Тому наш суд єдиний в області потрапив до пілотного проєкту «Довіра через справедливість». Разом з Ірпінським, Вишгородським районними судами (бо там Буча та інші страшні воєнні злочини), Шевченківським райсудом Києва. Фінансує проєкт Міністерство закордонних справ Нідерландів.

— Що він дає суду?

— Передбачається створення спеціального відділу і введення в штат психолога або його залучення. Приїжджали міжнародні експерти, читали нам лекції. Зокрема пані Альма з Боснії. Вона очолює такий відділ у Верховному суді Боснії. У них є значний досвід через боснійську війну.

Відділ контактує безпосередньо з потерпілими, свідками. Зустрічає, супроводжує, якщо люди з іншого міста. Планується облаштувати кімнату, де психологи працюватимуть з учасниками процесу. Психолог може бути присутнім під час допиту. У Боснії, наприклад, розширили цей досвід і на роботу з неповнолітніми, жертвами домашнього насильства.

Ми зможемо допомогти й іншим судам, організовувати через відеоконференцію допит з цієї кімнати.

Часто захисники обвинувачених питають потерпілих: «От як ви їх впізнаєте? Тувинці схожі між собою». Коли на тебе наводять автомат і ти не знаєш, чи доживеш до завтра, певен — такі обличчя запам’ятовуються. Але трапляється, що потерпілі чесно кажуть: «Не впевнені, чи це та сама людина».

3. «Путін х…ло» — за ці слова в телефоні били кувалдою по п’ятах

— Яка справа про воєнні злочини з тих, що ви розглядали, найбільше вразила?

— У Деснянці Чернігівського району російські військові зайшли на подвір’я, перевірили в людей мобільні телефони. В одного виявили листування. У ньому відомий вислів «Путін …». Забрали того чоловіка. І тих, хто був з ним. Били кувалдою по п’ятах і по всьому тілу. Казали: «Чому ви не поважаєте нашу владу?» А потім чоловіка вивели з підвалу, і все…

Ще одна справа досі не відпускає. У машині розстріляли колегу Любов Харечко, суддю Чернігівського апеляційного суду. Сама ситуація, без того, що вона суддя, була жахливою. Жодного приводу стріляти в них люди, які знаходилися в автомобілі, загарбникам не давали.



Зліва направо: Дар’я Павлова, прокурорка, Владислав Кухта, суддя, Андрій Котенок

4. Державних зрадників ловлять більше

— Ще одна особливість, пов’язана з воєнним станом. Обвинувачені не за воєнні злочини мобілізуються. Розгляд справи зупиняється до їхньої демобілізації або до завершення воєнного стану, — продовжує Владислав Кухта. — Ідуть воювати переважно ті, хто не під вартою. Для тих, які в СІЗО, складніша процедура. Потрібно погодження прокурора.

Пам’ятаєте справу по підриву банку «Південний» у Чернігові? На суді обвинувачені заявили, що в них є домовленості з військовими частинами, які готові взяти їх до себе. Просили випустити з-під варти. І вони поїдуть на фронт. Але прокурор не заявив такого клопотання.

Наскільки я знаю, вони так і не потрапили до війська. Хоча є механізм, як мобілізуватися, уже відбуваючи покарання.

Розглядаємо й військові злочини (не плутати з воєнними злочинами росіян. — Авт.). Наприклад, порушення порядку несення військової служби. Дезертирства майже немає (коли військовий залишає місце несення служби і не бажає повертатися). Переважно розглядаємо СЗЧ (самовільне залишення частини).

— Був період, коли за СЗЧ давали умовні строки. А потім законодавці посилили відповідальність.

— Нині за СЗЧ — від п’яти років позбавлення волі. Під час розгляду, якщо обвинувачений заявив клопотання, що хоче повернутися на службу і має лист-погодження від військової частини, ми закриваємо справу. Чоловік звільняється від кримінальної відповідальності.

— Якщо взяти за сто відсотків справи щодо СЗЧ, скільки хочуть назад і скільки кажуть: «Краще буду сидіти?»

— Більшість повертаються у військо. Реальне покарання призначаємо одиницям. Один з засуджених пояснив свій мотив так: «Двері тюрми відкриваються після закінчення строку, а кришка домовини — ні. Так я хоч щось для родини зможу зробити». Часи складні і кожен для себе приймає непрості рішення.

Ще одна особливість — державні зради. Їх фіксують набагато більше. Зараз засоби для фото- та відеофіксації є в кожного. Є соцмережі для зв’язку. Держрада — особливо тяжкий злочин, покарання передбачає 15 років ув’язнення або довічне.

— Нині в Деснянському райсуді Чернігова розглядається справа з обвинувачення двох співробітників СБУ. Вони купили в ломбарді мобільний телефон. Потім з того телефона начебто російський куратор писав чернігівському прикордоннику. А невдовзі мобілка якимось чином опинилася в того ж прикордонника. І його звинуватили в держзраді. Тримали в СІЗО майже два місяці, доки повністю не зняли звинувачення.

— Так, деякі обвинувачені стверджують, що все підлаштовано Службою безпеки. Для прикладу наводять і цю. Ми, звичайно, усе перевіряємо під час слухання. Висновки суду базуються на аналізі доказів. Оцінюємо їх і все відображаємо у вироку.

5. У кабінеті замість президента — молодий Кант

— Після Майдану в посадовців пішла мода в кабінеті вішати (ставити) не портрети президентів, а Тараса Шевченка. У вашому — фото молодого Іммануїла Канта, німецького філософа.



Іммануїл Кант

— Його ідеї мені до душі. Читав працю «Критика чистого розуму», хоча вона й складно написана. Кант намагався відповісти на запитання: «Що я можу знати?» Він стверджував, що людина бачить світ не таким, як він є насправді. Бачить його так, як може зрозуміти її розум. Суддя теж бачить не саму подію, а лише докази того, що сталося.

Основна маса портретів і бюстів філософа, де він у віці. Я знайшов в інтернеті молодшого.

— У футболістів, артистів, лікарів є професійні прикмети, а в суддів?

— Є щось на зразок законів Мерфі. Наприклад, якщо розраховуєш, що справа відкладеться, то розгляд обов’язково відбудеться. Трапляється і навпаки.

Джерело: сайт газети "Вість", Валентина Остерська, фото авторки

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: