12 страв на Різдво. Традиції Чернігівщини

Кутя, пампушки, картопляники, млинці, гарбуз та вареники. Загалом 12 різдвяних страв готували на Святвечір на Чернігівщині і в різних куточках України. Про давні рецепти різдвяних страв, які передавались з покоління в покоління розповіла Раїса Сусло з Менщини та жителька Семенівського району Лідія Кожевнікова.



12 пісних страв за традиційними і незмінними рецептами готували на батьківщині Раїси Сусло. Вона родом з Менщини. У бібліотеці імені Коцюбинського вона показує, чим тоді накривали на стіл.

Раїса Сусло, родом з Менщини: «В різних куточках України готували свої страви на Святвечір. А на Чернігівщині готували ось такі страви: кутю, пиріжки, пампушки, картопляники, млинці, квасолю, вареники, гарбуз, капусту, вінегрет, голубці, узвар».

Голубці, млинці та вареники готували з пісними начинками. Квасолю тушкували, а з гарбуза робили варення для пампушок. Найголовніша ж страва на різдвяному сталі – кутя. Традиційно її готують із пшеничної крупи.

Лідія Кожевнікова, жителька Семенівського району: «З вечора ми замочуємо крупу. Водички наливаємо стільки, щоб вона покривала крупу. А вранці починаємо варити кутю. Для цього ми промиваємо ще раз крупу, а потім наливаємо водички ½. Коли водичка википає, тоді добавляємо інгредієнти».

Зазвичай додають мак, родзинки, горішки та мед.

Лідія Кожевнікова, жителька Семенівського району: «Мак треба залити кип’ятком. Він постоїть, потім воду треба злити. Добавити цукру і потовкти. Родзинки також треба залити окропом. Потім промити його».

Готову кутю ставлять у піч на кілька хвилин, щоб упріла.

Лідія Кожевнікова, жителька Семенівського району: «Як розказувала моя мама, кутю готували зовсім просто. Брали крупу пшеничну, заливали водичкою, промивали, товкли її в ступі. Потім варили. Добавляли сіль і трішки цукру, якщо він був у сім’ї. Це десь 1945-1950 роки».

У сім’ї Раїси Сусло рецепти передавались від покоління до покоління.

Раїса Сусло, родом з Менщини: «У мене була бабуся Аграфія Полікарпівна, яка готувала 12 страв. Вона готувала всі страви так, як повинні були бути приготовлені у народі. А до вареників вона особливе відношення мала».

Жінка розповіла, що у її сім’ї й досі готують ці вареники. Тісто для них на Святвечір готували завжди пісне.

Раїса Сусло, родом з Менщини: «Робили тісто, потім закладали його у холодне місце на 2-3 години, щоб воно настоялося. І все. Вареники можна ліпити. Беремо муку, посипаємо на дощечку, кладемо тісто, качалку беремо традиційно, і розкатуємо тісто. Варили вареники недовго. Коли закипить вода, трошки її посолити. І відразу кидали вареники. Вони опускались на дно. Мішали, щоб вони не приставали. І коли вони вспливуть, 2-3 хвилини і вареники готові».

Готові вареники поливали олією із смаженою цибулею.

Раїса Сусло, родом з Менщини: «А взагалі на Різдво готували вареники з картоплею, капустою, горохом, вишнями і іншими начинками. Їх було багато».

До Святвечора сім’я завжди готувалась заздалегідь.

Раїса Сусло, родом з Менщини: «На стіл клали сіно або солому. Накривали це скатертиною. На кожний край столу ложили часник, обов’язково, щоб відганяли злих духів. В деяких регіонах Полісся під стіл ставили місце для квочки. Садили квочку і дітей туди садили до квочки. Це для того, щоб кури неслися добре».

Кутею і завершували вечерю. А після на покуті ставили по ложці кожної страви для духів предків.

Gorod.cn.ua за матеріалами сюжету UA: Чернігів

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: