«Небо на землі»

Перша відома на сьогодні письмова згадка про Богоявленську церкву Володькової Дівиці датується 1740 роком, це сповідні розписи прихожан. Але за нез’ясованих обставин церква припинила своє існування і стараннями настоятеля почали збирати кошти на новий храм. Церкву вирішили будувати на старому місці, на пагорбі, що височів на березі річки Новий Потік.



У 1776 році, зусиллями священика Василя Падолки на добровільні внески прихожан і благодійників, засяяв над церквою золотий хрест. Церкву збудували дерев’яну на кам’яному фундаменті хрестоподібну з дзвіницею, міцну, холодну, з середини і зовні пофарбовану масляними фарбами. Престол у ній один в ім’я Богоявления Господня, 19 січня. Утварі вдосталь. Оскільки церква належала до п’ятого класу то причет складався із священика, диякона, дячка, пономаря і просфирні. Свого часу, при церкві служили священики Петро Падолка, Федор Павловський, Кіндрат Нарочницкій, Андрій Малютин, Амос Ячницький.







Чимало було землі при церкві, частину якої пожертвував у XVIII столітті колишній клірик Василій Кожуховський.

Милувався красою нашої церкви і Тарас Шевченко, коли їхав на Борзнянщину в Оленівку боярувати на весіллі Пантелеймона Куліша. Під час перевезення тіла Шевченка на Україну похоронна процесія зупинялася біля Богоявленської церкви, де відбулася панахида, прощання та проводи в останню путь Кобзаря.



З 1867 року ведеться церковне літописання, а в 1872 створили попечительство. Членами попечительства вибрали із козаків: Івана Власенка, Леонтія Драба, Фому Кожуховського, Нестора Крижал-ка, Степана Стецюка, Василя та Семена Крапив’янських; із селян власників: Петра Білика, Івана Бойка, Івана Будніка, Дем’яна Ляшка та дворянина Івана Желязу, а першим головою став правлячий священик Лев Ячницький. Саме з цим священиком пов’язане будівництво нової кам’яної церкви у селі.

Першу цеглу заклали 23 травня 1882 року. Вісім років зводили церкву. Для будівництва використовували цеглу місцевого цегляного заводу. Є перекази, що для розчину, яким скріплювали цеглини, використовували пташині яйця.

7 жовтня 1890 року, в день пам’яті мучеників Сергія і Вакха, освятив храм Вені-амін єпископ Чернігівський і Ніжинський.

Церква була зведена з деякими елементами бароко. Храм п’ятибанний, з великою центральною банею та триярусною при ньому дзвіницею із п’ятьма дзвонами. Церква завширшки 20 метрів, завдовжки - 36, заввишки до 25 метрів, і відзначалася оригінальними пропорціями. Храмовий комплекс обнесений довкола кам’яною огорожею.

Новозбудований храм мав тепер два престоли: середній - в ім’я Богоявления Гэсподня, а другий, боковий - в ім’я святителя Феодосія Чернігівського чудотворця (день пам’яті 18 лютого). Планом передбачався і третій приділ, але на момент освячення він не був облаштований. Голосним і злагодженим хором, який славився на всю округу, управляв псаломщик Антон Кольницький.



При Богоявленській церкві діяло дві парафіяльні школи: чоловіча з 1892 року та жіноча з 1900 року. На 1903 рік в школах навчалось 128 хлопчиків та 42 дівчинки.





При церкві зберігалися метричні книги з 1779 року, сповідні розписи з 1803 року. В церковній бібліотеці налічувалось 58 томів богослужбових книг. Прихожанами у 1903 році були 2667 чоловіків та 2649 жінок.

Гірка доля більшості храмів періоду після 1917 року не оминула і Дівицю. Були вжиті всі заходи для припинення діяльності парафії. 6 січня 1921 року громаду змусили підписати договір про оренду свого ж приміщення із забороною проводити будь-які ремонтні роботи. Була створена церковна рада, укладений статут, проведений опис майна, а 15 травня 1922 року відбулося вилучення церковних цінностей. Незважаючи на всі дії та бездіяння атеїстичної влади церковне життя не переривалося і станом на 13 червня 1924 року в церкві служили два священики, а членами релігійної громади, яким виповнилось 18 років, були 3802 особи.

У 30-х роках церква все ж була закрита, а приміщення використовували як склад місцевого колгоспу. Перед війною, через оману, була зірвана окраса села - Богояв-ленська церква, від якої залишилася одна дзвіниця, яка в роки Другої світової слугувала дзотом для німецьких кулеметів. Після війни радянська влада розібрала і дзвіницю, а цеглу використали для будівництва будинку культури.

Сільчани швидко усвідомили втрату і по закінченню війни на центральному кладовищі звели дерев’яне приміщення, яке облаштували під церкву. Зусиллями священика Олексія Покиньбороди дана будова набула виду повноправного храму, в якому у 1968 році було звершено таїнство вінчання більше ніж у всьому Ніжинському районі, а хрестити дітей привозили навіть із інших республік.

За часів Незалежності України храм отримав нове обличчя. Поряд була збудована триярусна дзвіниця, позолочені куполи та встановлено нові накупольні хрести, зведений різьблений іконостас, оновилося внутрішнє і зовнішнє оздоблення храму. Господарською роботою керує протоієрей Михаїл Гладиш разом із сільською громадою.



8 серпня 2015 року, в день пам’яті преподобного Мойсея Угрина, Печерського, Архієпископ Ніжинський і Прилуцький Іриней освятив Богоявленську церкву після реконструкції. Три роки по тому, 8 серпня на місці старої кам’яної церкви було встановлено уклінний хрест.







Сергій Тимошик, «Деснянка» №41 (828) від 15 жовтня 2020

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Носівщина, Володькова_Дівиця, Богоявленська_церква, Тимошик, Деснянка

Добавить в:


ЦентрКомплект