Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » Лопатою, мотоблоком і навіть тризубцями. А рити все одно вручну


Лопатою, мотоблоком і навіть тризубцями. А рити все одно вручну

Гаряча пора — Чернігівщина вийшла на городи і прийняла всім відому позу. Бо хоч ти її чим підкопуй, а бульба сама з землі не повилазить. Її ще вирити треба.



— Добрий урожай у цьому році, — підкопує кущ заступом 75-річний Анатолій Петрушенко з Малої Дівиці Прилуцького району. Тягне за бадилля, на стеблі тримаються вісім здорових картоплин. Не рахуючи тих, що відвалилися. — Не те, що той рік, — демонструє «улов». Сорт хороший, «Білороса». А там далі рожева. Теж непогана. Город невеликий, соток шість. Копаємо вдвох з дочкою Тетяною, лопатами. Вона підкопує, бо в мене поперек болить, а я тоді переношу. Днів за три вправляємося. Поки Таня на роботі, потрошку сам риюся. А хто ще? Зять помер, дружина, Лідія Григорівна, лежить вже 13 років. Онука в Києві.

Ділянка незручна для трактора. Мінітрактор, щоб виорати, на ділянку заходить, але потім ще обкопуємо лопатою, до паркану, з чотирьох сторін. Сапаємо, обгортаємо вручну.



У Семенівці копали картоплю на День Незалежності. Наталія Шульга з Семенівки викопує спеціальними вилами. Загнуті, як сапа, але на кінці не лезо, а довгі зубці. Такими в Семенівці користується багато хто. Є ще один раритет: вила прямі, не загнуті, але зубці коротші ніж у звичайних і з негострими кінцями — щоб не протикали бульби. Такі дісталися Наталії Петрівні від свекрухи, з села Орликівка. Сусіди раніше копали тризубцем, — вилами з трьома зубцями. Причому вилами картоплю не вигрібають, а саме копають. Саджають, обробляють — мотоблоком, а потім підкопують стебло вилами як лопатою, або тюкають як сапою (якщо загнуті) і вибирають. У піщаних грунтах це вдається.



За Малою Дівицею під мінітрактор копає картоплю родина Чорнодід. За кермом Юрій. Дружина Інна і мама Любов Петрівна вибирають. Гребуть невеликими грабельками, держак вміщається в руку.

— Гребти зручно, такі граблі для картоплі продаються. Ось етикетка ще є, 18 гривень пару років тому платили.



Олександр Овчаренко з дружиною Тетяною у себе на городі у Малій Дівиці копають картоплю мінітрактором.

— Чоловік на тракторі ряд пройде, я за ним повибирала, в купки поскидала. Тоді посортірувала зразу, — розказує Тетяна Володимирівна, випрямляючись. — Всього картоплі садимо соток 30, три поля. Під хатою город найменший. Але лопатою викопувати вже не хочеться.


— Мінітрактор у мене шість років. Новим купляв, — пройшов ряд Олександр Іванович. — Ще трусилкою вибирають. Вона є в мене. Але дуже сухо в цьому році, грунт збитий, рве транспортер. Тому приробив «лапу», вона просто вигрібає. У мене саморобна, але й купити можна. Конем вже ніхто не копає. Плужком буває: один тягне, а другий його регулює, щоб не з’їхати з рядка. Але земля зараз важка, збита, дощів не було, — дуже ним важко. На більші трактори трусилки ставлять і копають: Т-25-им, Т-40.

— Трусити цей рік, мабуть, так, як і орати, — 30-35 гривень. Може, дешевше, — припускає Тетяна Володимирівна. — Картоплю ще не приймають. Думаю, 4,50-5 гривень буде. Насадили її більше, виросла хоч і дрібніша, але врожай єсть. Це в людей так братимуть, а на ринку по 7-8 продаватимуть. Тому ми самі продавати їздили. Зараз в селі через «ковід» тижнів три базару нема, ні продати, ні купити.

— Той рік в столицю возили. Спочатку по 11-10 продавали, потім 9 і 8 стало. Білоруської навезли, навіть, казали, російської. Білоруську бачили, російську ні. У них місцевість болотиста і бульба наче жирна, бо на торфу росте. Битої багато. Везуть же з великих підприємств, комбайнами збирають, на транспортерах трусять і вона б’ється, давиться. Потім довго не лежить, гниє. І хімії вони більше вносять. А в нас — тільки гній.

Тим часом допомогти сусідці вибирати прийшла 80-річна Євгенія Зеленько. Баба Женя спирається на паличку, має хвору після аварії ногу.

— Свій город лопатою викопала, — каже, — три з половиною сотки. Вигребла, а син з невісткою поносили. Як копаю, тримаюся за лопату, а ковінька лежить. А так не пройду без ковіньки.



По сусідству Володимир Сушко з Малої Дівиці картоплю копає мотоблоком.

— Копалку завтра чіплятиму, — присідає на мотоблок. — Років 10 тому купив, і работає хорошо. Не підвів ні разу. Для села це зручно. Щоб коней тримати — сіно косити треба, а мотоблок виручає і без сіна, і без соломи. Сідло сам приробив, щоб їздити, а не пішки за ним ходити. Коліс було два, спереду. Оце відчіпляється, кріпиться картоплевибиралка. В мене транспортерна, куплена. Можна картоплесаджалку, фрезу. Або причеп чіпляється. Дуже практична штука.

Урожай нормальний!

75,3 тисячі гектарів картоплі посадили в цьому році на Чернігівщині. З них сільгосппідприємства — 4,8 тисячі гектарів. Це на 15 відсотків більше, ніж у минулому році. Решта — населення (на 0,5 відсотка менше минулорічного).

— Як на мене, погодні умови для картоплі в цьому році були хороші, урожай має бути нормальний, — вважає Олександр Щербатий, начальник відділу землеробства, інженерно-технічного забезпечення і безпеки праці департаменту агропромислового розвитку Чернігівської ОДА.

Олена Гобанова, тижневик «Вісник Ч» №35 (1789), 27 серпня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: картопля, врожай, Мала Дівиця, Семенівка, «Вісник Ч», Олена Гобанова

Добавить в:


ЦентрКомплект