Червонобокі красені, повз яких неможливо пройти: 66-річна Олена Лащонова з Городні все життя вирощує помідори і продає їх на ринку

Олена Лащонова

Повз цих червонобоких пузатих красенів неможливо пройти спокійно на місцевому ринку — вони просто вбирають око. Перехожі зупиняються на мить, щоб роздивитися, і мало хто відходить з порожніми руками. Дуже вже привабливі. Очами дивишся, а соковитий знайомий смак у роті вже відчувається.

— Я вчора десять кілограмів продала, а сьогодні ось принесла ті, що підоспіли, — каже Олена Лащонова, яка стоїть зі своїм товаром при вході на ринок. — Мені ж самій стільки не треба. Вчора були менші за розміром, то по 40 гривень за кілограм порозбирали люди. Сьогодні більші — ці по 30 віддаю. Хто на їжу бере, хто на сік чи домашній кетчуп, аджику. Вони м’ясисті, соковиті.

Пані Олена каже, на своїй присадибній ділянці, яка разом з будинками і всіма спорудами становить 7 соток, цьогоріч висадила 300 кущів тільки помідорів. З них 70 — ранніх. З сортів улюблені — «Бичаче серце», «Рання любов», «Корніївські», «Любов», «Ляна», «Золотинка».

Розсаду ранніх сіяла у лютому, ростила у кімнатах, висаджувала у стаканчики. Решту сіяла просто у землю, під низькі дужки. У прохолодну погоду накривала. Як сонце пригріє — знімала захист.

— Все життя вирощую помідори, — каже жінка. — Розсадою не торгую. Рощу для себе. Залишки почала продавати років чотири тому. Раніше, як чоловік живий був, тримали дві корови, свиней, гусей. Тепер корів нема, сама не подужаю таке господарство, то більше часу для грядок з’явилося.

Сію спочатку редиску, саджу зелену цибулю на перо, теж продаю ранній врожай. А потім висаджую помідори.

Грунт на городі, каже пані Олена, не надто родючий — глинистий. Але коли тримали велике господарство, щедро здоброювали його щороку перегноєм. Навіть город вищий став.

Цьогоріч, каже господиня, зав’язі помідорів дуже багато, поки що плоди не псуються. Але листя кущів вже починає сохнути. Поливала помідори тільки двічі — перший раз як висаджувала розсаду у грунт, другий раз — у найбільшу засуху, зі шлангу. Вона не зриває плоди у ящики, щоб достигли — торгує прямо «з куща».

— Помітила, що нинішні новітні препарати вже не дуже добре допомагають запобігати «помідорним» хворобам, — каже пані Олена. — Схиляюсь до того, що треба повертатися до обробки рослин перевіреною бордоською сумішшю.

Пані Олені 66 років. Від її посмішки віє теплом, коли вона говорить про своє захоплення. А від помідорів — незрівнянним смаком літа. Бо яке ж літо без помідорів?

Джерело: "Новини Городнянщини", Світлана Томаш

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: