Мобильная версия сайта Главная страница » Новости » Город и регион » «Хімікам» — посилене харчування і безкоштовний Єгипет за шкідливість


«Хімікам» — посилене харчування і безкоштовний Єгипет за шкідливість

Вже шість років чернігівець Віктор Зінченко працює машиністом оприскувача у агропідприємстві «Зернятко», що обробляє землі на Менщині та Сосниччині.


Віктор Зінченко та оприскувач «Апачі» у ячмінному полі на Сосниччині

Разом з ним у бригаді — агроном Андрій Савченко, заправники Петро Нагарний та Віктор Філоненко, Андрій Савицький, який забезпечує підвіз води. Усіх їх називають «хіміками». Бо з ранньої весни займаються тим, що вносять різні добрива та інші речовини, а простіше — хімію, для росту, від хвороб і так далі.

«Зернятко» вирощує кукурудзу — 4000 гектарів, майже половина від загальної площі, соняшник, ячмінь, пшеницю, горох, найменше — сою.

Умови праці для «хіміків» особливі. За шкідливість належить посилене харчування і навіть путівки на оздоровлення до Трускавця та Єгипту. Та й зарплата механізатора 20-25 тисяч при роботі через день. Але черга бажаючих у «хіміки» не стоїть. З особливостями професії розбирався «Вісник Ч».

Разом з Віктором сідаємо в оприскувач. Нагору деремося по драбині, що прилаштована біля кабіни. Це американський оприскувач марки «Апачі». Коробка напівавтомат. Висота коліс, якщо технічно — кліренс — метр 27 сантиметрів. Є й вищі. Наприклад, «Джон дір» височіє на метр 65.

— На такій висоті не страшно? — запитую у водія.

— Уже звикли.

Чоловік заводить техніку, вмикає комп’ютер, щоб налагодити систему. І в’їжджаємо у поле ячменю. Прямуємо на інший кінець. Вже там оприскувач «розправляє» крила. І на зворотному шляху обробляємо рослини.

Важить «Апачі» 13 тонн. В бочку поміщається більше 200 літрів. Але оскільки техніка американська, то шкала намальована у галонах. Доводиться вираховувати.
Ширина захвату — 28 метрів.

Тобто техніка може обприскати за один хід по 14 метрів рядків з кожної сторони.

Керується автоматично. У якості мізків — спеціальна система навігації. Вона допоможе техніці рівно йти по рядку. Відключить частину форсунок, якщо на тій ділянці добриво вносили раніше.

— Тільки спостерігай, — відкидає руля Віктор. Та вже за кілька хвилин знов повертає кермо на місце. І зосереджується. — Все потребує контролю. Працює система через інтернет. А він у цих краях так собі. Тому треба бути насторожі. Раптом що, переходити у ручний режим.

У кабіні і кондиціонер, щоб не жарко. І спеціальний фільтр, який не дає попадати отруті усередину, убезпечує водія.

— Фільтр фільтром, але ж я з технікою працюю. Треба змінити форсунки, роблю це вручну. Поправити, заправити. Усе це також руками. Звичайно, надягаю гумові рукавиці. Проте цілком не рятують. В організмі воно накопичується. Раніше нічого. Проте інколи починає алергія з’являтись. Але платять непогано. Тож хочеться заробити.

Оплата — 16 гривень за гектар. Скільки пройшов, стільки й твої. Паралельно ще й на комбайні, коли сезон. Там за місяць більше виходить.

З технікою я на «ти». У Халявині Чернігівського району дідусь з бабусею. Там і навчився всього. Плюс проходили курси. І не одні.

«Хіміки» завжди працюють у команді. І кожен важливий. Керує роботою агроном. У цій бригаді — Андрій Савченко з Григорівки Бахмацького району.

— Вчора тільки диплом захистив. А сьогодні вже у полі, — задоволено посміхається Андрій Савченко. — 3 відзнакою закінчив бобровицький технікум. А потім вступив до Національного аграрного університету у Києві.

У «Зернятко» прийшов на практику. Так і залишився. На останніх місяцях перевівся на індивідуальне. А тут коронавірус. Все складали по інтернету. Пам’ятаю, вже починається заняття, а ти тільки з поля, летиш до комп’ютера. Ох і гаряча пора. Але справився.

Правильний обробіток — це 70 відсотків врожаю, — продовжує спеціаліст. Зараз, наприклад, прискаємо ячмінь. Через спеку великі випаровування. А це сприятливі умови для росту грибів і спор.

Для обприскування повинні бути особливі умови. Температура не вища за 27 градусів. Тож працюємо переважно після обіду.

Дуже вітряно — теж погано. Бо добрива розлетяться. Після дощу має пройти не менше двох годин. Не можна працювати, коли велика роса.

— Як же ви все це перевіряєте?

— Агрономське чуття. Силу вітру дивимось в інтернеті. Чи мокро, перевіряємо, заходячи у поле.

Це величезна відповідальність. Стоїть у тебе бочка з добривами на пару мільйонів. А там хмара суне. От і думай чи пройде повз чи от-от лине, і прискати марно.

— Початок літа був дощовим. Як же справлялись?

— Розповідали, що раніше у такий час у полі на 110 гектар було 110 калюж. У них навіть гуси плавали. А зараз рівень грунтових вод упав. Все, що випало, пішло у землю. Нам не завадило.

Працівникам з області надають гуртожиток, що у Покровському Менського району, Тут же їдальня.

Бригади зазвичай приїздять і беруть собі їжу у поле. Якщо ж працює багато чоловік, то на поле виїздить кухар. І годує всіх там.

— А молоко за шкідливість дають? — цікавлюсь у Андрія.

— Раніше, кажуть, давали. Зараз замість молока — вершкове масло.

Разом з Андрієм їдемо у їдальню по вечерю для «хіміків». Харчі у червоній пластиковій корзині виносить з кухні Ольга Деркач, кухар. Жінка розповідає, що приготували для хлопців.

— Це такі термоски на три порції кожен, — Ольга Дмитрівна дістає залізні каструльки, скріплені між собою. — У них — макарони і котлета. У пляшці — узвар. Там — огірки з помідорами. Дві буханки білого хліба. Дві палки ковбаси. У пакеті — варені яйця. По два на людину. У мисочці — відбивні. А ще сіль, приправи, як кому треба. Все це на вечір і ніч.

— Усе з’їдаєте чи з собою забираєте? — питаю в агронома.

— Це на шість чоловік. Отже, розходиться. Коли не коли щось лишиться.

— Відпустка у вас тільки зимою, коли не сезон? Це хіба в Єгипет їхати.

— А ми і їздимо, — здивував мене Віктор. — За рахунок компанії. Я цього року уперше за кордоном побував. Вже два роки як відправляють групу з 20 працівників до Єгипту. Все безкоштовно. Ще й денну екскурсію оплачують.

«Хімікам» до того ж обов’язкове оздоровлення у Трускавці.

Марина Забіян, тижневик «Вісник Ч» №26 (1780), 25 червня 2020 року

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Віктор Зінченко, поле, машиніст, оприскувач, Сосниччина, «Вісник Ч», Марина Забіян

Добавить в:


ЦентрКомплект