Боргова епопея

Для корюківчанина Григорія Мостового останні три роки стали справжнім випробуванням на міцність. Колишній сторож нині збанкрутілого заводу будматеріалів майже втратив надію отримати заборговану йому заробітну плату. Ще у 2003 році, зрозумівши, що гроші ніхто по-доброму не віддасть, чоловік вирішив звернутися до суду. Звертався двічі, суд виносив рішення на користь позивача, але...



— Окрім мене, завод не розрахував ся ще з чотирнадцятьма працівниками, — каже Григорій Мостовий.

Якщо взяти разом всю суму, яка обминула кишеню ображених корюківчан, то вона виходить чималенькою — 16947 гривень. Найбільше завод будматеріалів завинив А. Г. Кожедубу — 4179,13 грн., С.Ф.Ци-бульку — 3673 грн. та Г.В. Мостовому — 3006,64 грн.

— В яких лише кабінетах ми не шукали допомоги, — продовжує Григорій Васильович. — Дехто із чиновників обіцяв знайти вихід за рахунок державного бюджету, хтось збирався залучити спонсорів. Навіть нардеп уважно вислухав нас і дав письмову відповідь, мовляв, звертайтесь до податкової інспекції. У податківців відповідь така: завод ліквідовано, а борги списано. Ми працювали, як вовки серед поля, — стерегли те, що лишилося на підприємстві. А нас залишили ні з чим. Я вже начебто й змирився з тим боргом, — зітхає пенсіонер. — Але ж ми так вірили, що нам допоможуть. Писали навіть Президентові України. Але там все перекладають на місцеві органи.

У квітні 2003 року Чернігівське обласне Управління юстиції на виконання доручення Адміністрації Президента України розіслало скаржникам листи, де повідомило, що державний виконавець тримає справу на контролі. Так, ним накладено арешт на дев'ять одиниць транспорту заводу. Але стягнути борг немає можливості, бо, згідно із Законом України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна", реалізація об'єктів нерухомості та інших засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких державна частка складає не більш ніж 25%, призупинена. Разом з тим державний виконавець арештував рахунок заводу в Корюківському відділенні Ощадбанку. 3093, 85 грн. розділили між 8 стягува-чами.

Через два роки люди знову отримали листа від Обласного управління юстиції: „Оскільки підприємство ліквідоване 27.08.05 р. і скасована його державна реєстрація, тобто фактично боржника не існує, рішення суду виконати неможливо”.

Не думайте, шановні читачі, що завод будматеріалів зник, як привид. Ні, його просто продали столичній фірмі „Киї-веталонліс”. Григорій Мостовий до цього часу працює там сторожем — кияни платять справно.

Колишній виконувач обов‘язків директора підприємства, а нині головний інженер Корюківського З AT „Комунальник” Олександр Биков переконаний, що всьому виною — приватизація.

— Доки завод не втягнули у приватизаційний процес, заробітна плата виплачувалася вчасно, — каже Олександр Миколайович. — А потім нам заборонили усі види діяльності. На виплату заробітної плати від продажу підприємства не було виділено жодної копійки. Я сам не отримав понад дві тисячі гривень.

СИТУАЦІЮ КОМЕНТУЄ ПРОКУРОР КОРЮКІВСЬКОГО РАЙОНУ ВАЛЕРІЙ КАРАСЬ:



— З приводузаводу будматеріалів до прокуратури ніхто не звертався. По інших підприємствах-борж-никах після нашого втручання гроші виплачені. Наприклад, на Корюківській поліграфічній фабриці та в "Райагрохімі". Нагадаю, що за невиплату заробітної плати ст. 175 Кримінального Кодексу України передбачена кримінальна відповідальність.

Минулого року проти одного з керівників сільгосппідприємства було порушено кримінальну справу. Але поки тривало слідство, керівник погасив заборгованість, тому, згідно із законодавством, його від відповідальності звільнили.

Крім того, борги із зарплати не мають терміну давності. Громадяни можуть у будь-який час звернутися до прокуратури, і ми відреагуємо на звернення.

Андрій Димич, «Гарт» №14 (2246) від 6 квітня 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: