Іван Плющ:«Я буду таким, ак є!»

„У житті мені завжди щастило на наставників. Мені завжди було в кого вчитися. Ви ж бо знаєте, що вчитель — не той, хто вчить, а той, у кого вчаться", — так відповів народний депутат Іван Плющ (фракція УНП) на запитання журналіста щодо того, чому він у всі часи був успішним політиком і господарником, а ще — чому журналістам так легко з ним спілкуватися. На зустріч із земляком, яка відбулася 26 січня у Чернігівському прес-клубі реформ, справді прийшло багато представників ЗМІ. Іван Плющ виглядав таким, як і завжди, — щирим, відкритим і, якщо можна так висловитись, дещо „непрогнозованим*.

Ось дещо (стисло і тезово) від Івана Плюща

— Про принципи медицини в Україні: "Хто має гроші, той хай літає кудись за кордон лікуватися, але тих, хто не має таких грошей, має псувати держава" (до цього Іван Степанович додав, що положення Конституції щрдр безкоштовної медичної допомоги досі мито не скасував);

— Про те, як полпику, на його думку, краще звертатися до люд ей: „Шановні мої земляки, я не буду називати вас „любими Друзями", бо ж такого в природі не існує, щоб усі були друзями та ще й любими, — це тільки у Віктора Андрійовича так буває";

— Про себе: „Я буду таким, як є! Бо я є тим Плющем, який говорить правду!"

А ще під час прес-конференції народний депутат багато говорив про сучасну по/ктгнну ситуацію у д ержаві, про наближення виборів, про те, що ви підгримує їх пропорційну систему. І. Площ також висловив свою думку про сучасний стан економки, розповів про своє бачення шляхів розв'язання газової проблемі Не говорив депутат лише про свою двпутатсысудяльмсть. Але журналістів зовсім не влаштовувала така скромність одного з найвидатмших земляне новітнього часу. Запитували про те, чим може пишатися уродженець Борони і народний депутат Плющ. І ось про що допалися. ("Плющ вважає, що для області зробив багато. По-перше, створення музею „Ганнина пустинь" на хутор Мотрсмека (депутат сказав, що тепер туди щороку приїздять близько 5 тисяч туристів, а молодята з навколишніх сіл у день свого весілля везуть квіти на могили славетних земляків — Ганни Барвінок і Пантелеймона Куліша). По-друге, його участь у сприянні відрод женню Батурина, по-третє, у будівництві найкращої школи у Бахмачі; по-четверте, знамною мремо завдяки йому ніжинський театр імені Коцюбинсысого нарешті перестав бути „кочовим", отримавші примкнення. А ще були очищення річок у Борзи та Ніжині, газифікац ія Борзим і Високого, буд внихтво комареської лікарні. Є й інші добрі справи, яких би не було, коли б не Іван Степанович. Він, до речі, і далі планує працювати для людей і рідного краю. "Порох у пороховницях" є точно, у чому мали змогу переконатися журналісти під час справді цікавої і, головне, корисної зустрічі.

Костянтин Степаненко, «Гарт» №5 (2337) від 2 лютого 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: