Колишні онкохворі підтримують пацієнтів онкологічного диспансеру

Для людини немає й не може бути нічого дорожчого й глибшого, аніж людина.
М. Горький

Для Чернігівського клубу з підтримки онкохворих жінок, який з грудня 2005 року перереєструвався як Чернігівська міська громадська організація інвалідів "НАДІЯ”, стало доброю традицією психологічно підтримувати хворих, які перебувають на лікуванні в обласному онкологічному диспансері. 13 січня (переддень нового року за Юліанським календарем і традиційний для українців Щедрий вечір) — хороша нагода саме для цього. Річ у тім, що участь в добрих акціях «Надії» беруть люди, які самі були онкохворими, але спромоглися побороти хворобу. Наприклад, жінка, яка під час ко-стюмованого виступу була одягнена Меланкою (один з традиційних фольклорних персонажів Щедрого вечора), лише три місяці (!) тому перенесла складну операцію. Цього року до ідод-рівок готувалися з особливим натхненням, бо учасники "Надії" планували подарувати це свято ще й чернігівським дітлахам та волонтерам благодійних організацій, серед яких міська громадська організація інвалідів "Шанс" (голова Світлана Федорова) і центр для дітей та юнацтва "Аратта" (голова правління Вікторія Філатоаа). Про те. що з цього вийшло, кореспондент "Гарту" запитав чернігівку Зінаіду Доманову, яка очолює організацію "Надія". І ось що вона розповіла: яПідготовка до сашта так захопила учасників заходу, що самі діти та волонтери побажали взяти участь у веселому дійстві. Вони щедрували, танцювали, баясали добробуту та щастя всім людям А найбільшою нагородою для всіх учасників щедрівок стали слова подяки від онкохворих жінок мамолотічного відділен ня, від головного лікаря ошсо диспансеру Володимира Ми колайовича Зотова, лікарів мамологіа, старшої медичної сестри Зі на Іди Іванько. Коли автобус зі щедрувальниками під’їхав до центру "Аратта", з’ясувалось, що в цей час сюди завітали гості — його преосвященство єпископ Луцький та Волинський Михайло і шість священиків Волинської єпархії з міста Луцька, які підготували різдвяні привітання та співи. Як співали священнослужителі! Порівняти цей спів можна хіба що з „Пікардійською терцією"! Присутні були зачаровані. А закінчилося свято спільним виконанням пісні "Ой радуйся, земле, — Син Божий народився!"

«Гарт» №3 (2335) від 19 січня 2006

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: