Сусіда поміняти не можна, або Україна завжди страждала через те, що на займала чіткої позиції

Четвер, 19 січня 2006 14:14 | Переглядів: 543 | Обновлено 18 грудня 2019 14:16

Вже більш ніж місяць тільки й чути: „газ”, „подорожчання газу” та „газова війна”. А останні два тижні — ще й „газова угода з Росією”. Всі говорять — політики, посадовці, науковці, правлики, водії таксі, прибиральниці, пенсіонери. Балакають в кабінетах, кухнях, тролейбусах і на вулицях. Балакають люди старші і молодь. Усіх цікавить, всі перейнялися проблемою відносин із північно-східним сусідом. Відчувається, що це питання — справді не Тузла і навіть не Севастополь. Пропонуємо читачам «Гарту» відповіді чернігівців на такі запитання:

1) Що ви думаєте про останню „газову війну”, яку вела Україна, як оцінюєте „мирну угоду”?

2) Ваш прогноз — чим це все закінчиться?

Юлія Новицька, студентка:

1) Як я можу до цього ставитися, коли під час підписання "газової" угоди між представниками двох країн був присутній кілька разів судимий громадянин чотирьох (!) держав Семен Могилевич? На жаль, Україна вкотре .прогнулася" перед Росією. Це ображає моє громадянське самолюбство.

2) Економіка України постраждає, а українці відтепер не довірятимуть не лише Путіну, а й будь-якому іншому російському керівникові. Вже ніколи нам не бачити рівноправ’я у відносинах з Росією. Але найгіршим є те, що у свідомість нового покоління українців, яка формувалася вже у часи незалежності, ця "газова” поразка встигне закласти ментальний страх і розуміння того, що ми мусимо йти на поступки.

Микола Скок, декан психолого-педагогтч -його факультету Чернігівського педуніверситету:

1) Мене просто дивує, що питання, яке має вирішуватися виключно фахівцями (тихо й мирно вирішуватися!), роздувають до мало не вселенських масштабів. Тепер погано й одній стороні, і другій. Отак жили, відчували себе братами і сестрами, а тепер?!.

2) На це запитання відповім без емоцій. Сусіда поміняти не можна. Але, наприклад. можна поміняти глав держав. Прийде час, і їх поміняють, а ми — громадяни Росії й України — залишимося друзями. Залишимося ними, бо у нас надто багато спільних проблем, які без участі однієї зі сторін розв’язати неможливо.

Валентина Щупак, тимчасово не працює:

1) Я про це знаю і думала, але якесь особливе ставлення до цієї події з'явиться у мене лише тоді, коли доведеться більше сплачувати за опалення квартири, якщо зростуть ціни на товари. Поки що цього немає, але, гадаю, чекати доведеться недовго.

2) Все закінчиться тим, що політики ще трохи покричать (до виборів, наприклад), а потім одразу забудуть про цю спільну проблему й спокійно почнуть розв’язувати інші —- свої власні.

Володимир Дрозденко, історик:

1) Результат, якого досягнуто сторонами .газових" переговорів, — це мінус для України. А от перехід на прозорі відносини — це плюс. І платитимемо за газ ми все-таки значно менше, аніж інші країни Європи. Але є "маленький українець”, про якого так любить говорити Президент. Він і Єхануров говорили, що, мовляв, ціна для отих "маленьких українців"-споживачів не підвищиться.

Тільки такі заяви — для простачків. Випікання хліба (а він всім потрібен) відбувається на підприємствах, яким газ відпускається за комерційними цінами, і не тільки хліб подорожчає. Не бачити цього (точніше замовчувати) — означає неповагу до громадян.

2) Українці завжди страждали через те, що не займали чіткої позиції під час міжнародних переговорів, а прикладом цього був ще Богдан Хмельницький. Але вірю, що цього разу ми порозуміємось. Не може бути, щоб український селянин, робітник, службовець не знайшов спільної мови зі своїм колегою-росіянином. Тільки дай Боже, щоб українцям для цього вистачило здоров'я і часу.

Олександр Супронюк, «Гарт» №3 (2335) від 19 січня 2006