Городнянському музею – 40 років


Городнянський історико-краєзнавчий музей у старовинному будинку, зведеному в 1896 році


1 листопада Городнянський історико-краєзнавчий музей відзначив свій ювілей. 40 років для людини – це більше, ніж півжиття. Однак 40 років для музею – це зовсім мало, але за час свого існування він став окрасою Городнянщини. Щороку його відвідують понад тисячу відвідувачів не лише з Чернігівської області , але і з різних місць України. Їх приваблюють не лише тематично оформлені експозиційні зали, але й саме приміщення, яке належало найбагатшій людині краю.

Приміщення музею складається з п’яти залів, які розповідають відвідувачам про історію, культуру, побут та видатних людей Городнянщини. Музейні фонди нараховують майже 4000 одиниць збереження. Кожного року городянський музей відвідує понад тисячу відвідувачів не тільки з Чернігівщини, але й з інших областей України. Його популярність щороку зростає.

До речі, Городнянський історико-краєзнавчий музей знаходиться в історичній будівлі – старовинному будинку, який у 1896 році збудував місцевий багатій і меценат Микола Писарєв. Саме одну з кімнат його родини відобразили в експозиції «міщанська кімната».



«Павло Васильович Писарєв був мером міста Городні ще до революції, а ще він був купцем, – розповідає керівниця музею, заслужений працівник культури України Ольга Смаль. – Він був найбагатшою людиною на той час у Городні. Навіть банк свій іменний мав і друкував свою валюту, і водночас дуже добре ставився до простих людей. Допомагав багато місту. Побудував тут школу і багато інших споруд. Цей будинок Павло Васильович побудував у 1896 році і жив тут зі своєю родиною. На жаль, його вбили в цьому будинку. Є така версія, що Павла Писарєва задушив його ж поручик, який змовився з обслугою будинку, яка і відкрила двері вночі. На той час Павло Васильович був вже хворий і пересувався у візку. Коли його задушили, з будинку винесли все золото і прикраси».


Заслужений працівник культури України Ольга Смаль

Єврейська лавка «притягує» туристів

Музей поділений на зали, просякнуті атмосферою того часу, яку він представляє. Українська селянська хата – саме так представлений етнографічно-побутовий відділ. В цій експозиції повністю відтворений інтер’єр житлового приміщення та сіней звичайної хати в селі 19 століття. Є навіть піч з черенем.



«Ця зала збиралася з усього Городянського району. Я тоді працювала начальником відділу культури Городнянської РДА, – згадує директорка. – Цю селянську кімнату ми робили вдвох з Василем Семеновичем Михалькевичем, тодішнім директором музею. Ми з ним їздили по селах району і збирали всі ці експонати у людей».



Наступний зал – Городнянщина 30-тих років, де представлено багато фото тих часів, предметів побуту людини. Та найбільше уваги відвідувачів привертає «єврейська лавка».

«Жоден з відвідувачів не проходить повз інсталяцію «єврейська лавка», – усміхається Ольга Генадіївна. – Чого саме єврейська, бо в ті часи у Городні проживало багато людей єврейської національності і багато з них тримали приватні крамнички. Навіть на старовинних фото міста видно, що ці лавки були мало не на кожному кроці. Тут же намагалися якомога точніше відтворити крамницю тих часів, разом з товарами».



У Городні колись був аеродром і військо-повітряний полк. За словами директорки музею, всі космонавти тодішнього СССР проходили випробування у них на аеродромі. Тому тут зберігається багато речей тодішніх космонавтів, а такими експонатами небагато музеїв можуть похизуватися.



Наразі в Городнянському історико-краєзнавчому музеї готують ще декілька залів. Експонати є, місце знайшли, от тільки грошей для втілення задуманого поки що не вистачає.

«В нас уже розроблена концепція інших залів, але поки що тільки на папері, – говорить керівниця. – На жаль, через брак коштів поки що не можемо зробити художнє оформлення. Та сподіваємося, що найближчим часом все буде».

Моторошні «двері минулого»

Одна з найстрашніших експозицій музею, яка водночас найбільш притягує відвідувачів – муляж тюремної камери для утримання політичних в’язнів.



«Ця кімната-камера була зроблена відразу, як тільки утворився наш музей, – розповідає Ольга Смаль. – До речі, двері ці стояли саме в тій камері, в якій сидів Левко Лук’яненко в 70-х роках, тюрма знаходилася в Городні. Ця інсталяційна камера повністю відображає той побут, якщо його можливо так назвати, який був в тій камері. Взагалі Левко Лук’яненко зробив вагомий вклад своїми коштам в створення цього музею. Він як наш земляк завжди допомагав нам».

Марія Пучинець, «Чернігвщина» №45 (758) від 7 листопада 2019

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Теги: Городнянщина, Городнянський історикокраєзнавчий музей, ювілей, Микола Писарєв, Ольга Смаль, Пучинець, Чернігівщина

Добавить в:


ЦентрКомплект