Нічна трагедія: нещасний випадок чи вбивство?

Понад місяць тривали пошуки зниклого 7 вересня цього року в жителя села Павлівки Ріпкинського району Олега Самоненка. Хлопець ввечері пішов на дискотеку до місцевого клубу й додому не повернувся.



- Олег працював із молодшим братом Сергієм у Києві на будівництві, — говорить мати Олега Світлана Самоненко. — Того дня старший син приїхав сам. Був цілий день вдома, а під вечір пішов на ту злощасну дискотеку. Вночі Олег неповернувся, вранці теж. Цього дня йому виповнювалося 22 роки, тому я подумала, що він десь із хлопцями святкує. Але потім занепокоїлась, бо мій сусід Михайло Девіка сказав, що вранці бачив калюжу крові на дорозі якраз навпроти нашого сараю.



— О пів на шосту ранку 8 вересня я вів на пасовище кобилу Майку, каже Михайло Сергійович, — аж бачу: справа обабіч дороги з калюжі трьома струмочками стікає кривава вода (перед цим був дощ). Зліва теж кривава калюжа. Я подумав, що хтось бився та руки помив. Тоді я цьому не надав великого значення, аж поки не дізнався про зникнення Олега. Через три дні приїздили експерти і брали проби грунту там, де була кров.

10 вересня Світлана Володимирівна звернулася із заявою про зникнення сина до Ріпкинського райвідділу міліції.

— Відпрацьовувалося кілька версій: що Олег кудись поїхав і не бажає повертатися, що його убив хтось із раніше судимих павлівців. Одне слово — перевірялися всі, хто міг бути причетним до зникнення хлопця, — розповідає начальник Ріпкинського райвідділу ВС підполковник міліції Володимир Журавльов.— Перевірялися також і автомобілі, які того вечора крутилися під клубом. У поле зору правоохоронців потрапили три машини, серед яких були і „ Жигулі" 99-ї моделі із сусідніх Пушкарів, які належали шанованій у селі людині, колишньому голові місцевого колгоспу Вікторові Панчосі. Кілька разів співробітники карного розшуку намагалися поспілкуватися з ним, але не могли застати його вдома. Коли ж правоохоронцям все-таки вдалося поговорити з Віктором Миколайовичем, він розповів, що давав машину своєму 19-річному синові Сергію, студенту Ніжинського аграрного інституту. Батько пообіцяв по приїзді Сергія розпитати про його нічні поїздки селами району. А вже 13 листопада хлопець написав заяву про явку з повинною.

З розповіді Сергія стало відомо, що після дискотеки він відвіз до Кувечичів Чернігівського району кохану дівчину і повертався назад на великій швидкості. Навпроти хати Самоненків недосвідчений водій (прав Сергій не має) не помітив у темряві Олега, який лежав на дорозі, й переїхав йому голову та грудну клітку. У гарячці Сергій затяг Олега в машину, щоб відвезти до Ріпкинської лікарні, але дорогою побачив, що той мертвий. Сергій злякався і звернув до колишньої пасіки поблизу Тамарівки, де кинув труп у бур’янах, а наступного дня повернувся сюди і закопав його.

До речі, родину Панчох переслідує якийсь фатум: ще у 70-х роках минулого століття Віктор Панчоха випадково на полюванні підстрелив людину, тепер біда підстерегла і його сина.

— Зараз триває слідство у цій справі. Машину конфісковано. За статтею 286 ч.2 КК України (ДТП зі смертельними наслідками) хлопцеві „ світить ” від З до 8 років позбавлення волі, але, як завжди, останнє слово за судом, адже явка з повинною може пом’якшити вирок, — говорить підполковник Володимир Журавльов.

— Чи має слідство докази того, що Олег Самоненко лежав на асфальті, чи, можливо, його збив Сергій Панчоха?

— На сьогодні щодо цього ніяких висновків немає: все покаже експертиза.

— Ви не виключаєте того, що в автомобілі Сергій Панчоха був не сам?

— Це теж встановить слідство. Багато про що говорить те, що Сергій знайшов у собі сили зізнатися у скоєному. Відтоді, як він переїхав людину, хлопець, за словами рідних, дуже змінився, став замкнутим.

— Про смерть сина мені розповіли батьки Сергія Панчохи у день його явки з повинною, — говорить Світлана Самоненко. — Я тоді навіть не заплакала, лише спитала: „Скажіть, де він?” Але ті сказали, що треба дочекатися міліції. Я не вірю, що то був нещасний випадок. Сергій Панчоха, на мою думку, був не сам, адже викопати яму глибиною близько двох метрів
одному не під силу. Та як би там не було, не треба було закопувати тіло. Нехай би кинули на дорозі, тоді б я хоч поховала синочка нормально, а то привезли його з Ріпок до двору в закритій труні. Так і поховали.

Андрій Димич, «Гарт» №47 (2331) від 23 листопада 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: