«Білка» розбушувалася

Під час нападу білої гарячки 38-річний мешканець Тихоновичів Щорського району Володимир Бодун відрубав голову односельцю — 75-річному Михайлові Бодуненку, а потім порізав сам себе, після чого повісився. Їх поховали з інтервалом в один день: спочатку вбивцю, потім жертву.



Ще не стерлася з пам'яті тихоновичців кривава драма дворічної давнини, коли чоловік зарубав свою дружину, як сталась ще одна. Розповідає мати вбивці Ніла Бодун: Р— Володя колись працював трактористом. Був у колгоспі на хорошому рахунку, а після двох аварій, у яких він дуже травмував собі голову, змінився. Щодня пив, став агресивним, часто піднімав на мене руку. Влітку збирав ягоди, а восени гриби. Здавав все на приймальний пункт, а витргувані гроші йшли на горілку. До того, коли все сталося, він не пив чотири дні, а в четвер попросив горілки. Я йому й кажу: „Володю, ти б кинув пити зовсім. Навіщо воно тобі”. А син так просив на випивку, що не втрималася! дала йому десять гривень. Він вискочив із хати і побіг через вигін. Я за ним: я Куди ти, повернися?!" Але він на мої умовляння не звертав уваги. Бачу, йому назустріч йде дружина Михайла Боду-ненка Валентина Середа. Володимир зупинився біля неї і щось став говорити, Пізніше Валентина розповіла мені, що він питав, чи вдома Кузьмич. Та відказала, що його немає, хоча насправді Михайло Кузьмич спав дома. У той момент Валентина Середа помітила, що мій син щось ховає за пазухою, але що саме, розгледіти їй не вдалося. Як виявилось, то була сокира, яку Володимир прихопив з дому.

Бодун не повірив, що Кузьмича немає вдома, і бігом кинувся до хвіртки. Але та була замкнена. Володимир переліз через паркан. Витяг сокиру і став відбивати замок на вхідних дверях. Валентина Середа та Ніла Бодун теж вскочили у двір, проте дві літні жінки не змогли зупинити озвірілого п'яницю. Він увірвався до кімнати, де спав Михайло Кузьмич, і вдарив його обухом по голові. Мати намагалася вирвати сокиру з рук Володимира, та сили були нерівними. Зі словами: „Мені голос згори насказав вбити Кузьмича, і тоді мені полегшає” він ударив сплячого ще раз. Валентина Середа з криком вибігла на вулицю, за нею вискочила й мати вбивці. Городами вона побігла до сільської ради, звідки Петро Халімон, голова сільради, повідомив про трагедію у міліцію.

Як Володимир відрубав чоловікові голову, ніхто не бачив. Бачили лише, як Бодун побіг із сокирою додому, де, як виявилрся потім, прихопив ще й ножа. Після цього він вбіг до двору сусідів Миколи та Людмили Стрільців і попросив Миколу, щоб той зарубав його за те, що він наробив. Але Микола у нього перед носом замкнув двері. Тоді Володимир прямо біля ганку будинку Стрільців став різати собі вени на руках, штрикати саморобним ножем у серце та живіт. Йому на очі на ганку потрапила мотузка. Він взяв її й повісився у старому сараї Стрільців.

До Щорської міліції інформація про злочин надійшла близько 11 години. Було негайно сформовано групу захоплення у складі чотирьох озброєних міліціонерів.

— У селі група розділилася, «4: розповідає начальник відділення карного розшуку Щорського райвідділу ВС майор міліції Валерій Герасименко, — аби перевірити усі нежилі хати. На той час ніхто не знав, що вбивці вже немає в живих. У хаті Михайла Бодуненка ми побачили страшну картину: на підлозі лежало закривавлене тіло чоловіка, а неподалік від нього голова. Це видовище не для людей зі слабкими нервами. Дружина покійного голосила.

Співробітники міліції обійшли усі покинуті будинки, де міг заховатися душогуб. Від нього в такому стані можна було чекати всього.

— Тіло Володимира Бодуна ми знайшли у розваленому сараї, — говорить оперуповноважений карного розшуку Щорського РВВС старший лейтенант міліцїї Олександр Сергієнко. — Чоловік стояв навколішки з петлею на шиї, поряд лежав ніж.

Василь Федуся (так його називають по-вуличному) копав ями на кладовищі і Михайлові Бсдуненку, і Володимирові Бодуну. їх і поховали на одному кладовищі. Різниця була лише в тому, що Михайла Кузьмича священик відспівував, а вбивцю-самогубця — ні. І ще Михайла Бодуненка ховали у закритій труні. Його відрубану голову поклали у поліетиленовому пакеті поруч із тілом.

— Таке міг скоїти лише нелюд, — каже Василь. — Він же вбив безневинну людину. І все через кляту горілку.

Причина “традиційна".

 Андрій Димич, «Гарт» №44 (2328) від 2 листопада 2007

Хочете отримувати головне в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram.

Додати в: